Павлівка, село на підступах до Вугледара, здійняла паніку в каналах російських воєнкорів і блогерів. Вони повідомили росіянам про загибель у бою кількох сотень елітних військових РФ лише за чотири дні. Така цифра дійсно може вразити, і це після історії з ймовірною втратою батальйону мобілізованих під Сватовим. Що сталося у Павлівці, та чому Росія хоче за будь-яку ціну пройти це село? Розбиралось Радіо Донбас.Реалії разом з військовими експертами.
Звідки інформація про втрати
Російський прокремлівський журналіст Олександр Сладков з когорти так званих «воєнкорів» 6 листопада зробив несподівний пост у своєму Telegram-каналі – про величезні втрати 155-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти ЗС РФ у Павлівці. Ситуація там для окупантів настільки важка, що вони, як твердить пропагандист, написали про неї Олегу Кожем’яці – губернатору російського Примор'я, де вони дислокуються.
«Лист не наводжу. Суть його передано до Міноборони Росії. Оригінал у Примор'ї. Сказано: великі втрати, неможливість донести до вищого керівництва інформацію про наші високі марні втрати в людях і техніці… Про ситуацію в Павлівці нагору товкмачать вже кілька днів, а кров все ллється і ллється», – написав Сладков.
«Воєнкор» зазначив, що морпіхи просять Кожем'яку посприяти, аби з Міноборони РФ прислали комісію для «термінового розбору ситуації». Далі до Сладкова підключились інші «воєнкори». А Telegram-канал Grey Zone, який пов’язують з ПВК «Вагнера», оприлюднив, як стверджують його адміністратори, повний текст цього звернення. Там йдеться про «близько 300 людей убитими, пораненими та зниклими безвісти» та втрату половини техніки під час «незрозумілого наступу» на Павлівку – і це за чотири дні.
У розгромі автори листа звинуватили командувача Східного військового округу генерал-лейтенанта Рустама Мурадова, командира 155-ї бригади полковника Зураба Ахмедова і начальника генерального штабу Росії Валерія Герасимова.
«Їм начхати на все, аби лише показати себе. Вони людей називають м'ясом», – обурились окупанти.
Губернатор Кожем'яко спочатку назвав лист «вкиданням українських спецслужб». Але потім передумав і заявив, нібито втрати «далеко не такі» – і це йому заявили самі російські військові. Він навіть опублікував три відео знову-таки нібито з бійцями тієї самої 155-ї бригади та батальйону «Тигр». На двох роликах із трьох у людей заблюрені обличчя та змінені голоси. І вони запевняють, що хоча бої йдуть важко, є загиблі та поранені, але у них «все добре».
Проте, резонанс пішов настільки потужний, що навіть Міноборони РФ відреагувало – а теми втрат на війні в Україні у відомстві Шойгу зазвичай намагаються всіляко уникати. Наступ у Павлівці МО РФ назвало ефективним і грамотним. Втрати там назвали такі: не більше як 1% вбитими та 7% пораненими протягом останніх 10 днів. Ще й нібито просунулись углиб української території на 5 км.
Ця відповідь не лише не закрила тему втрат росіян у Павлівці, навпаки, спричинила нову хвилю публікацій. Інший «Воєнкор» Олексій Суконкін заявив, що озвучені Міноборони РФ цифри не відповідають дійсності.
«За словами безпосередніх учасників, вони (втрати – ред.) значно більші, ніж ті 1 і 7%, які озвучило Міноборони… За кілька днів все затихне, і багато мобілізованих, хто залишився в живих, будуть виведені туди, де є зв'язок. Ось тоді інформаційний армагеддон і почнеться», – написав він у своєму Telegram-каналі.
Павлівка: що сталося
У Генштабі ЗСУ не озвучили свої дані втрат росіян у цій точці, однак у зведенні від 8 листопада повідомили, що для розслідування значних втрат особового складу підрозділів 155-ї окремої бригади морської піхоти на території України, у Донецьк направили групу зі Слідчого комітету РФ.
Пізніше речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий в ефірі телемарафону підтвердив значні втрати 155-ї ОБрМП під Вугледаром. Він також не озвучив жодних цифр, але зазначив, що окупанти відправили на місце «офіцерів-вихователів» з Тихоокеанського флоту, щоб загасити бунт і підняти моральний стан.
Американські аналітики з Інституту вивчення війни (ISW) оцінили становище російських військ у Павлівці як «імовірно, жахливе».
Як розповів у коментарі Радіо Донбас.Реалії голова воєнного відділу фонду «Повернись живим» Андрій Римарук, за його даними, у Павлівці, крім морпіхів з 155-ї бригади, «під роздачу» ЗСУ потрапив і тиловий командний пункт управління, і танкісти, і артилеристи, і зв'язківці, і «вагнерівці», і мобілізовані. «Настоящему времени» вдалось знайти і поспілкуватись із родичами одного з мобілізованих з Владивостока, який був у Павлівці.
«Коли ось цей бій пішов, коли їх кинули, не знаю куди, як він каже, там просто вже навіть наші в наших стріляли. Від незнання, страху, всього. Їх, взагалі-то, одразу всіх і накрило. У нього осколкове поранення в плече і ноги трохи зачепило. Каже, «двохсотих» дуже багато», – розповіла журналістам Наталя, мати мобілізованого.
Найбільш яскравим свідченням подій у Павлівці та її околицях є численні відео з місця подій, опублікованих у соцмережах. Ось лише кілька з тих, які
вдалося верифікувати проєкту DeepState.
«На війні є таке поняття – дійти і закріпитись. На втрати начхати росіянам, це відомо. Тобто ідея була: половину поб'ють, хтось не доїде на мінах підірветься, але інші доїдуть і закріпляться всередині вже населеного пункту, і він перейде під контроль ЗС РФ», – припустив в ефірі Радіо Донбас.Реалії Ігаль Левін, військовий аналітик, офіцер Армії оборони Ізраїлю.
Самі події він оцінив як «абсолютно безглузду атаку в лоб». І зізнався, що це його дуже здивувало – бо так діяли професійні військові, морпіхи, до того ж, вже була Білогорівка і інші точки, де та сама тактика мала для окупантів той самий результат.
Андрій Римарук не побачив в цьому нічого незвичайного. Каже, що спостерігав подібне у виконанні окупантів не раз під час поїздок на фронт.
«Приміром, у понеділок, о 10 ранку на одному з напрямків десь півтори сотні людей, тобто рота, під прикриттям двох одиниць броньованої техніки йде у наступ. Наша артилерія їх знищує. Наступного дня у той самий час, тим самим маршрутом знов іде та сама кількість. Сам бог велів ЗСУ знищити їх ще. На третій день ця історія продовжується», – розповів Римарук у коментарі Радіо Донбас.Реалії.
155-а окрема гвардійська бригада морської піхоти ВС РФ:
- Дислокується у Владивостоці і селі Слов’янка в Приморському краї Росії, перебуває у складі Тихоокеанського флоту.
- Гвардійською бригада стала у березні 2022 року – так високо Путін оцінив її «внесок» під час повномасштабного вторгнення до України.
- Ця бригада є одним із підрозділів РФ, бійці яких вчиняли воєнні злочини навесні 2022 року. ГУР МО публікував список імен підозрюваних морпіхів зі 155-ої ОБрМП.
- Раніше 155-а ОБрМП брала участь у збройній агресії РФ у Сирії на боці диктатора Башара Асада, а також у Першій чеченській війні.
Павлівка: ключ до Вугледару і теплої зими
Павлівка, яку так наполегливо атакують російські війська – село у Волноваському районі Донецької області, лише в 4-х км від Вугледару. Наприкінці вересня підрозділи РФ почали активно штурмувати село, і досі не знижують тиск. Андрій Римарук назвав три основні причини витрачати стільки ресурсів у цій точці – в напрямку Вугледару:
- Вирівняти лінію оборони. Росія хоче, щоб вона була рівною, без прогалин, і вона могла встановити над нею чіткий контроль, зайнявши більш вигідні позиції.
- До настання холодів максимально швидко зайти в більш-менш крупні населені пункти, де ще є незруйновані будинки, щоб не зимувати в голому полі. Бо інакше артилерія ЗСУ їх методично винищуватиме.
- Взяти під контроль автомобільну дорогу між Мар’їнкою та Волновахою, яка зараз перебуває під контролем України, а частково десь місцями і в сірій зоні, але здебільшого під нашим контролем. Це історія про логістику, яка буде їм полегшувати ведення бойових дій.
Ігаль Левін зауважив, що Вугледар розташований на висоті і є домінуючою точкою над простором довкола. Крім того, цими штурмами росіяни змушують підрозділи ЗСУ тримати увагу у цій точці. І це може бути також причиною, чому вони кидають стільки ресурсів тут.
«Вони (росіяни – ред.) можуть використати такі постійні атаки, нехай і безглузді в лоб а-ля Перша світова війна для того, щоб тримати Україну в напрузі, ЗСУ, і не давати максимально реалізовувати ініціативу, яку вони досі мають після вдалих контрнаступальних великих операцій у вересні», – зазначив експерт.
Римарук своєю чергою зауважив, що Росія має, фактично, необмежений людський ресурс, і їй його не шкода втратити. Тому кидає людей на «убой», намагаючись «задавити масою» – аби таким чином виснажити українських захисників.
Павлівка і Вугледар: чого чекати далі
Ігаль Левін впевнений, що такі значні втрати, яких зазнали морпіхи у Павлівці, не змусять Росію змінити підхід.
«Висновків, кадрових рішень точно не буде. У них цього ніколи немає. Сама система російська військова була така побудована, щоб талановиті люди не піднімалися нагору. Ми прибираємо одного суровікіна, замінюємо його іншим суровікіним, прибираємо другого суровікіна, замінюємо його третім суровікіним і так далі», – впевнений експерт.
Тож Росія і далі штурмуватиме Павлівку, можливо, навіть кинувши туди ще більше сил. За словами Андрія Римарука, Росія вже перекидає ті сили, що відступають з Херсону, на Донбас. Основна мета агресора тут – захопити місто Курахове. Але він сумнівається, що росіянам вдасться це зробити цього року і наступного тим більше.
«Вони будуть посилювати кількість особового складу та техніки на центральному фронті – я маю на увазі від Бахмуту до Волновахи – і намагатись там проводити більш активні штурмові дії. Але, як свідчить практика, декілька сотень загиблих російських морських піхотинців, якісно підготовлених, успіху їм не принесла. Чи принесе перекидання сил, менш підготовлених мобілізованих чорних пакетів, це питання часу», – каже експерт.
За даними Римарука, навіть зараз, після такого епізоду зі значними втратами у морпіхів, росіяни продовжують кидати туди сили – малими групами.
«Намагаються посадками прориватись, їхні бійці заходять, просто саперною лопаткою копають собі ямочку і тримають цю територію, поки по ним не прилетить з коптера ВОГ або не відпрацює наша піхота. Поки що в них нічого не виходить», – наголосив голова воєнного відділу фонду «Повернись живим».
Павлівка дійсно потрібна Росії – як ключ до Вугледару і далі Курахового, а також можливості перезимувати не в полі під пильним вогнем української артилерії. І, звісно, задля логістики, з якою у військ агресора великі проблеми майже на всіх напрямках. Наразі за село тривають бої, де точно проходить лінія зіткнення саме зараз, невідомо, проте, Павлівка станом на 11 листопада фігурує у зведенні Генштабу як точка, по якій ведуть потужний артилерійський вогонь російські війська, а отже – ЗСУ там тримаються.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
