Коронавірусна пандемія смертоносна, болісна й руйнівна. Та вона має й позитиви – від чистішого довкілля й вільніших доріг до кращого балансу для багатьох між особистим життям і роботою. Але чи не забудеться це все, коли пандемія скінчиться?
Як і кожна велика криза, пандемія COVID-19 має і світлі сторони.
Світ став чистішим – люди подорожують менше. Багато хто знайшов кращий баланс між особистим життям і роботою у час, коли багато компаній перейшли на дистанційну роботу. У деяких громадах зміцнів дух співпраці, і волонтери взялися допомагати іншим людям.
І хоча зараз іще надто рано передбачити тривалі наслідки пандемії, включно з позитивними, багато хто прогнозує, що деякі зміни залишаться.
Чистіше довкілля стало першим і найшвидшим позитивом загалом болісної й руйнівної пандемії.
Іще на перших її етапах у березні супутники Національної аерокосмічної адміністрації США (НАСА) зафіксували зменшене забруднення повітря – аж на 30 відсотків – у великих містах усього світу.
Небо стало блакитнішим, смог розвіявся – запроваджені в багатьох країнах протиепідемічні заходи скоротили виробничу діяльність, а ще різко скоротилося використання транспорту з його шкідливими викидами.
Також практично зупинилася діяльність у галузі туризму. І в той час як світ чекає на відновлення подорожей і туризму, так звані необов’язкові подорожі навряд чи скоро повернуться до допандемічних рівнів.
Відрядження виправдати важче
Пандемія навчила, що насправді не потрібно витрачати гроші й час і забруднювати повітря, вирушаючи на офіційні зустрічі й конференції.
Практично все, від співбесід при найнятті на роботу до службових зустрічей і міжнародних самітів, світ уже звик робити через дешевий відеозв’язок.
Голова зовнішньополітичної служби Європейського союзу Жозеп Боррель очікує «певного рівня скорочення» кількості відряджень дипломатів і урядовців і «в післяпандемічному світі».
Не все повернеться до попереднього стану… Будуть оцінювати, чи справді необхідно кудись летіти і витрачати час, і збільшувати шкідливі викидиПетер Стано
«Не все повернеться до попереднього стану», – каже його речник Петер Стано.
«Особисту зустріч не заміниш із огляду на конфіденційність і ефективність під час дипломатичних переговорів, – сказав він Радіо Свобода. – Але коли йдеться про підготовчі зустрічі, дискусії й інші схожі заходи на нижчому рівні, технічні чи робочі зустрічі, то будуть оцінювати, чи не буде насправді дієвіше з усіх поглядів залишатися на місці і провести їх дистанційно, а чи справді необхідно кудись летіти і витрачати час, і збільшувати шкідливі викиди».
Така позиція дає знати, що чільні урядовці знову вирушать у дорогу, коли пандемія завершиться і почнеться так звана «нова норма життя». Світові лідери будуть знову вирушати в поїздки з численним почтом для офіційних зустрічей і самітів.
Але обраним керівникам буде дедалі важче виправдовувати витрачання коштів платників податків на дорогі подорожі. Це також створить дилему для тих, хто – як лідери ЄС – виступає за заходи на захист довкілля.
Гібридна модель роботи
Колись повнолюдні офіси моторошно спорожніли в багатьох частинах світу – компанії були змушені перевести працівників на дистанційну роботу, щоб стримати поширення вірусу.
Навіть фірми, які тривалий час були проти того, щоб дозволяти працівникам роботу з дому хоч іноді, тепер прийняли цю нову неминучу реальність.
За даними опитувань, багато працівників каже, що робота з дому дала їм краще відчуття балансу між роботою і приватним життям, менше стресу під час праці і більше часу з родиною.
Це також економить працівникам час і гроші, що витрачалися на дорогу на роботу й додому.
Опитування 4700 представників розумової праці у всьому світі, яке здійснила IT-компанія Slack, виявило, що більшість уже ніколи не хоче повертатися до роботи тільки в офісі.
72 відсотки опитаних сказали, що мали б за кращу гібридну модель праці, що поєднувала б дистанційну роботу з роботою в офісі.
Тільки 13 відсотків заявили, що хотіли б весь час працювати з дому. І лише 12 відсотків вирішили, що їм краще б працювати в офісі весь час.
Це наводить на думку, що гібридна модель стане більш звичною для багатьох компаній у майбутньому – принаймні в розвиненому світі.
Найкращий друг людини
Робота з дому допомогла багатьом людям заощадити на витратах на транспорт, їжу й одяг.
Але багато хто тепер відчуває брак міжлюдського контакту, який, крім відсутності особистих зустрічей із колегами, ще посилили карантинні й інші обмеження під час пандемії.
І багато хто каже, що їх врятували домашні тварини, які принесли їм любов і радість.
У західних країнах після початку пандемії стався безпрецедентний сплеск звертань до притулків із проханням про нового домашнього улюбленця.
Американське товариство запобігання жорстокості щодо тварин задокументувало від березня 70-відсоткове зростання числа домашніх тварин, яких розібрали з притулків по домах у Нью-Йорку й Лос-Анджелесі.
Узяти песика було найкращим, що я могла зробити, щоб урятувати своє психічне здоров’я під час пандеміїГанка Мюллерова
Коли в квітні протиепідемічні обмеження змусили закритися, зокрема, перукарні, чеська перукарка Ганка Мюллерова теж узяла собі собаку, щоб не бути такою самотньою.
«Узяти песика було найкращим, що я могла зробити, щоб урятувати своє психічне здоров’я під час пандемії, – розповідає вона. – Він став моїм щасливим товаришем удома. Ми разом ходимо гуляти і в крамниці».
Як каже Мюллерова, вона знає ще кількох людей у своєму селі в Чехії, що недалеко від кордону з Німеччиною, які теж узяли собі кота чи собаку під час пандемії, коли вони почали більше часу проводити вдома.
Як і багато інших жителів прикордоння, Мюллерова працює в Німеччині, де платня вища.
І коли обмеження послабилися по обидва боки кордону, люди повернулися до праці.
Але, казала Мюллерова, свого песика вона вже не віддасть, хоч буде вже мати для нього менше часу.
«На жаль, дехто з нових власників домашніх тварин зараз кидає їх, бо вони не мають часу, місця в квартирі чи просто втратили інтерес», – сказала вона.
Але, за її словами, таких людей мало: «Та навіть стільки, скільки є, – це все одно багато. Це зрада».
Назад до реальності
Таджикистан, бідну центральноазійську країну з 9,5 мільйонами населення, пандемія вкинула в іще більші економічні труднощі: адже сотні тисяч таджиків втратили можливість виїжджати на сезонні заробітки до Росії, що рятує багато таджицьких родин.
Я швидко навчився і багато що взнав про городництво, і це допомогло мені зібрати два врожаїНекруз Амонзода
Але Некруз Амонзода, який живе на околиці міста Худжанда на півночі Таджикистану, каже, що майже кожна нещаслива ситуація має і світлу сторону.
Цього року, каже Амонзода, він використав на своєму обійсті «кожен сантиметр», щоб вирощувати овочі, гарбузи й зелень.
«Я швидко навчився і багато що взнав про городництво, і це допомогло мені зібрати два врожаї, – каже 32-річний Амонзода. – Наприклад, зібравши ранні овочі чи пшеницю, можна удобрити землю гноєм і посадити ще щось – кукурудзу чи сорго».
Вечорами я допомагаю дітям із домашніми завданнями. Я цього раніше ніколи в житті ще не робивНекруз Амонзода
«І гарбузи ніколи не були такі смачні раніше. Так само й морква, і навіть цибуля», – каже він.
«А може, це тому, що все самі виростили, – жартує він. – А вечорами я допомагаю дітям із домашніми завданнями. Я цього раніше ніколи в житті ще не робив».
До пандемії Амонзода щороку по 8–9 місяців працював у російському Сургуті, повертаючись додому тільки на зиму.
Тепер його родина живе на одну скромну платню його дружини, вчительки початкових класів, і на все менші заощадження, які вони колись відклали для ремонту будинку.
А це значить, що, якщо навесні 2021 року переїзди знову дозволять, він муситиме повертатися до Сургута.
«Мені так подобається бути разом із родиною. І подобалося вирощувати овочі», – каже Амонзода й додає, що «все життя б так робив».
«Але з реалістичного погляду ми не виживемо без роботи в Сургуті», – визнає він.
І каже, що очікує, що життя скоро знову стане «нормальним».
(У підготовці матеріалу брали участь Рікард Юзвяк і Антуан Блюа)
