Компанія «Внешторгсервис» на підконтрольній угрупованню «ДНР» території заборгувала співробітникам «Донецького металургійного заводу» 45 мільйонів рублів (близько 17 мільйонів гривень). Як повідомляють «Новини Донбасу», це випливає з листів голови профспілки «ДМЗ». Загалом базові галузі економіки на окупованій території переживають обвал. Усе це відбувається на тлі повідомлень, що «Внешторгсервис», який пов'язують з олігархом часів Януковича Сергієм Курченком, перестає бути куратором промисловості ОРДЛО. Нібито Кремль віддає контроль над підприємствами окупованих територій Вікторові Медведчуку. Сам Медведчук категорично це заперечує. Що відбувається з «промисловістю «ЛДНР» – кому її віддає Кремль?
Деградація «промисловості «ЛДНР»
Базові галузі економіки на окупованих територіях переживають гостру кризу. Протягом січня-листопада минулого року частка металургії в реалізації промислової продукції ОРДЛО була вдвічі нижчою, ніж до розв’язаної 2014 року Росією війни. Про це йдеться у даних «уряду» угруповання «ДНР».
Три найбільших за доходами види промислової діяльності (дані угруповання «ДНР»), січень-листопад 2020 року:
- виробництво і розподіл електроенергії – 30%;
- металургія – 20%;
- вуглепром – 9%.
Три найбільших за доходами види промислової діяльності (дані угруповання «ДНР»), 2008 рік:
- металургія – 42%;
- вуглепром – 16%;
- інші галузі – 11%.
Якщо брати конкретно видобуток вугілля на окупованих територіях, то красномовним є приклад об’єднання «Макіїввугілля». За даними цього підприємства, видобуток на ньому впав, порівняно з довоєнними показниками, теж приблизно удвічі.
Видобуток вугілля, об’єднання «Макіїввугілля»:
2012 рік – 2,2 мільйона тонн;
2019 рік – 1,26 мільйона тонн.
На підконтрольній «ЛНР» території видобуток знизився не настільки різко, але теж упав, порівняно з довоєнним часом: на 27%.
Видобуток вугілля, угруповання «ЛНР»:
2012 рік – 6,2 мільйона тонн;
2020 рік – 4,5 мільйона тонн.
Промисловість окупованої частини сходу України деградує, зазначив Радіо Донбас.Реалії донеччанин, представник ОРДО України в ТКГ Денис Казанський. Ця промисловість у принципі не може процвітати в умовах невизнання утворень «ЛДНР».
У жителів ОРДЛО немає жодних правових механізмів повернути собі ці гроші, які вони заробилиДенис Казанський
«Тобто, ніяких вкладень у ці підприємства не здійснюється, жодних інвестицій не надходить. І з цих підприємств витискають весь ресурс, що у них залишився. Напевно, певний час ще така схема працюватиме. Але рано чи пізно це закінчиться. І вже зараз ми бачимо на прикладі того ж «Донецького металургійного заводу», де така заборгованість перед працівниками, чим саме це закінчиться. Це – борги лише перед одним заводом у «ЛДНР». Таке підприємство з його проблемами – зовсім не виняток. І у жителів ОРДЛО немає жодних правових механізмів повернути собі ці гроші, які вони заробили. Тобто, відбувається просто кидок, коли людей примушують працювати задарма. Заборгованість їм не виплачують і все», – каже Денис Казанський.
Курченко
Криза промисловості на окупованих територіях триває всі сім років російської агресії. У тому числі – останні три роки, коли промислові гіганти непідконтрольної Києву частини Донбасу перебували, за даними експертів, під контролем українського олігарха-втікача Сергія Курченка. Про нього стало широко відомо 2012 року, в часи президентства Віктора Януковича. Тоді Курченко купив футбольний клуб «Металіст» у харківського олігарха Олександра Ярославського, а потім створив групу енергетичних компаній «СЄПЕК». Критики називали Курченка «гаманцем» Януковича. Потім відбулася Революція гідності – Янукович і більшість його наближених втекли з України. Зник на кілька років із радарів і Курченко.
Але 2018-го оглядачі констатували Радіо Свобода: реальні важелі управління економікою окупованої частини Донбасу перейшли до маловідомої тоді структури «Внешторгсервис». Її пов’язують саме із Сергієм Курченком. «Внешторгсервис» – фірма з південноосетинською реєстрацією. З 2017 року вона керувала практично всіма шахтами і заводами на окупованій території. Видобуте вугілля і готовий метал переправляли з «ЛДНР» до Росії – без відома українських власників захоплених підприємств.
Після вбивства 31 серпня 2018 року ватажка «ДНР» Олександра Захарченка фактично ліквідували торговий дім «Вугілля Донбасу». Він був підконтрольний поплічнику Захарченка – Олександрові Тимофєєву («Ташкенту»).
Зрештою всі фінансові потоки остаточно перейшли від місцевих бойовиків до російських бенефіціарів «Внешторгсервису», констатував тоді аналітик «Кальміуської групи», дончанин Віталій Сізов.
«Це як Ост-Індійська компанія, колоніальна. Буде управління: десь номінальний місцевий вождь, нібито який представляє інтереси місцевого населення, і така величезна корпорація, яка буде займатися зароблянням грошей», – зазначав тоді Віталій Сізов.
Сергій Курченко всі ці роки не надає коментарів щодо «Внешторгсервису» й узагалі можливої причетності до контролю за промисловістю «ЛДНР».
«Донские угли» замість «Внешторгсервису»?
Минуло три роки і деякі оглядачі констатують завершення «епохи» економічного володарювання «Внешторгсервису» на окупованій частині Донбасу. Як повідомила у фейсбуці у січні нинішнього року «Східна правозахисна група», в ОРДЛО йде процес заміни кураторів місцевих підприємств.
На окупованому Донбасі йде переділ ринку вугілля і металу. Від групи Курченка, за деякими даними, вони переходять до групи людей МедведчукаГеоргій Тука
«Компанія «Внешторгсервис» більше не курирує вугільний видобуток в ОРДЛО. Їй на зміну прийшла компанія «Торговый дом. Донские угли». За інформацією наших джерел, куратором цієї компанії якраз є опозиційний народний депутат України. Іншими словами, Кремль віддає під кураторство економіку ОРДЛО», – стверджували у «Східній правозахисній групі».
При цьому правозахисники не назвали прізвища цього народного депутата. Але ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука стверджував у коментарі виданню «Телеграф», що вийшов 1 березня цього року: «На окупованому Донбасі йде переділ ринку вугілля і металу. Від групи Курченка, за деякими даними, вони переходять до групи людей Медведчука».
Про це також писало 9 лютого нинішнього року інтернет-видання «Остров». Мовляв, «після «Євромайдану» в Кремлі очікували зростання реваншистських настроїв в Україні на тлі розчарувань новою владою та її економічних провалів. І сподівалися на цій хвилі повернути втікачів у велику політику. Але цього не сталося. Єдиним представником колишньої всесильної «сім'ї», який спробував залишитися на політарені, виявився колишній міністр доходів Олександр Клименко. Однак його партія показувала нульові рейтинги…. Тоді як залишки виборців-симпатиків «регіоналів» сфокусувалися на ОПЗЖ Віктора Медведчука. Це підтверджується результатами місцевих виборів, що пройшли 2020 року. У такому випадку логічно виглядає поява в ОРДЛО нового «смотрящего» за вуглепромом, зв'язок з яким приписують Медведчуку», – писав «Остров».
А що відповідає на це Медведчук?
Натомість Віктор Медведчук категорично відкидає такі припущення про його зв'язок з бізнес-структурами непідконтрольних Україні територій Луганщини і Донеччини. В інтерв’ю BBC, оприлюдненому 2 березня цього року, Медведчук наголосив: «Ніколи структури, які перебувають у власності нашої сім'ї, не мали жодних стосунків зі структурами чи «органами влади» неконтрольованих територій Луганської і Донецької області».
Медведчук відповів і на таке запитання журналіста BBC: «Я процитую Олексія Данілова, секретаря Радбезу. «СБУ сьогодні веде кримінальне провадження за статтею 258 частиною 5 Кримінального кодексу – «Фінансування тероризму». Відповідно, по цій статті до пані Марченко і пана Медведчука застосовані санкції. Це фінансування тероризму». Ви фінансували тероризм?»
Бізнесу ніякого у мене з Луганськом і Донецьком не було ніколиВіктор Медведчук
Відповідь Медведчука: «Ні. Це повністю виключено, а та маячня, яку несе Данілов з посиланням на СБУ, це просто провокація для того, щоб спочатку закрити три інформаційні канали, а потім обмежити мене, створити мені умови для того, щоб я або припинив політичну діяльність, або залишив країну. Немає ніяких підстав стверджувати і навіть підозрювати в тому, що було якесь фінансування тероризму, це викликає у мене сміх. Що значить фінансував тероризм? Я що, гроші носив в Луганськ, Донецьк чи що? Всі мої відносини з Луганськом і Донецьком полягали лише в питаннях обміну. Нічого іншого ніколи не було. Бізнесу ніякого у мене з Луганськом і Донецьком не було ніколи, як до 2014 року, так і потім», – стверджував Віктор Медведчук.
«Прокладки» на користь Росії
Як зауважує Радіо Донбас.Реалії Денис Казанський, хто б не курував промисловість окупованого Донбасу, він не є самостійним бізнесменом. Не є підприємцем, що ухвалює власні рішення, і сам бере участь у певних ринкових процесах в ОРДЛО.
«Там узагалі немає ринку! Це – захоплена територія. І російське керівництво туди допускає лише певних людей. Відповідно, Курченко там не сам по собі, й ці «Донские угли» не просто так. Це все «прокладки», ширми, через які проганяють гроші. А осідають гроші у кишенях російських силовиків і російського керівництва», – вважає Денис Казанський.
Тим часом на металургійних заводах на підконтрольній «ДНР» території заборгованість щодо виплати зарплати – до пів року. Це стосується не лише «Донецького металургійного заводу», який уже два роки нічого не випускає. Затримки по зарплатах є, зокрема, на «Єнакіївському металургійному заводі», а також на «Макіївському меткомбінаті».
ПОСЛЕДНИЙ ВЫПУСК РАДИО ДОНБАС.РЕАЛИИ:
