(Рубрика «Точка зору»)
Одразу після того, як Угорщина перебрала на себе ротаційне головування в Раді ЄС, Віктор Орбан розгорнув небачену досі дипломатичну активність.
Угорський прем’єр-міністр вирішив усього за кілька днів відвідати Брюсель, Київ, Москву, Пекін, після чого одразу ж вирушити на саміт НАТО до США.
Комусь може здатися, що за цим приховано якусь таємну гру чи стратегію.
Яку? Чию?
Але, не варто забувати, що коли йдеться про Віктора Орбана, то завжди головним мотивом його дій є самопіар.
Угорщина – не нейтральна
Війна в Україні є однією з найважливіших тем у світі, тож не дивно, що цією проблематикою користуються у багатьох країнах і для внутрішнього політичного вжитку.
Неймовірно цинічною була нещодавня виборча кампанія в Словаччині, де війна в Україні затьмарила собою навіть внутрішньословацькі проблеми.
Ставлення до війни було однією з ключових тем політичних дебатів під час виборів у Франції. І немає сумніву, що політика щодо Росії буде визначати хід президентської кампанії в США.
Немає нічого дивного в тому, що у цій каламутній воді вирішив половити рибу такий досвідчений гравець як Віктор Орбан. Утім, цього разу він вирішив підвищити ставки і спробувати зіграти на найвищому планетарному рівні, зімітувавши миротворчий процес.
Адже й справді: не так багато людей на планеті можуть день у день зустрічатися з лідерами ЄС, президентами України, РФ, Китаю та лідерами країн НАТО. Скориставшись головуванням Угорщини в Раді ЄС, Віктор Орбан вирішив стрибнути вище голови і вдати, ніби він також належить до лідерів, які вирішують долю світу.
Зрозуміло, що в Орбана це навряд би вийшло, якби Володимир Путін не вирішив використати прем'єра Угорщини для досягнення своєї мети.
Та, з кожним новим візитом Віктора Орбана, з кожним його коментарем та вибриком, за його намаганням видати за місію свою спробу зіграти за геополітичним столом з високими ставками – все ясніше проглядає те, що король насправді голий!
Політичний шулер займається віп-мандрами і збирає колекцію фотокарток, але насправді він не має що запропонувати і не може нічого зробити для завершення війни, для досягнення миру. Його роль зводиться тільки до вислуховування позицій інших лідерів, які й без Орбана давно озвучені та відомі.
Зрештою, цинізм, пихатість та самозакоханість Орбана під час цього «тріумфального вояжу» справляють протилежний ефект. Усім стає зрозуміло, що Орбану довіряти не можна. До того ж, поглиблюється кризове становище самої Угорщини, яка стає заручницею авантюрних ідей своєї влади, а можливо й далекосяжних агресивних планів Кремля.
Україна та Захід давно не мають довіри до угорської влади (чого варто лишень те, що навіть НАТО не надає Угорщині, країні-члену, всю повноту розвідувальної інформації). А для Москви й Пекіна Орбан залишається потішним і корисним служкою, якому навіть не потрібно давати завдань, оскільки він сам намагається відгадати їх наперед.
Наслідком цих авантюрних дешевих трюків може стати те, що Угорщина опиниться у ще глибшій ізоляції в ЄС та НАТО. Адже її влада доводить: Угорщина не є ані членом західної коаліції, ані навіть нейтральною.
Угорщина займає гібридну позицію у час, коли в час, коли гібридність грає на руку Росії й Китаю. У час, коли Кремль веде повномасштабну війну в Європі і гібридну інформаційну війну проти Заходу, намагаючись підірвати його зсередини, послабити єдність ЄС Та НАТО, і зруйнувати довіру до США, як до світового лідера.
Поштовий голуб
В Україні, як видається, дещо схильні переоцінювати політичні таланти Віктора Орбана. Він здається ледь не зловісним демоном, який все прораховує й визначає на багато кроків наперед. Та насправді мова про опортуніста й популіста, який будь-яку зміну вітру намагається зловити у власне вітрило, а наслідки пробує подати як прогнозовані й бажані.
Безумовно, Орбан – талановитий політик, який добре відчуває менталітет угорської глибинки і навчився вправно маніпулювати суспільною думкою. Та це не означає, що в нього є якась політична програма чи стратегія – якраз навпаки. Серфінгіст ловить вітер і хвилю, намагаючись утриматися на плаву – і нічого більше. До того ж він так захопився цим спортом, що забув про свою роль і роботу як керівника Угорщини (наростаючі економічні й не тільки проблеми в цій державі – яскравий тому доказ).
Відсутність чіткої програми й будь-якого практичного сенсу у дипломатичному вояжі Орбана столицями ключових держав ще раз підкреслила його цинізм та самозакоханість. А нікчемність результатів цього віп-туру промовисто засвідчує, що йдеться не про голуба миру, а просто поштового голуба. В якого немає свого слова й пропозицій, його роль – лише переносити чужі послання на прив’язаних до ніжки папірцях.
А загалом потік фотографій Орбана на зустрічах зі світовими лідерами нагадав мені шкільні дискотеки, на вході до яких малі хлопці підходять до старшокласників і здоровкаються з ними за руку – обов’язково так, щоб усі побачили. Комічно й жалюгідно.
Бо реальним результатом поїздок Орбана масована ракетна атака на Україну, бомбардування дитячої лікарні «Охматдит» в Києві, кілька десятків загиблих у столиці, Кривому Розі та Покровську.
Ось це красномовний підсумок його пустопорожніх балачок про «негайне припинення вогню».
Самозакоханий піар, який гарно виглядає на фото, але після якого залишаються сліди крові на руках.
Андрій Любка – письменник, волонтер
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
Форум