Українська правозахисниця Олександра Романцова, виконавча директорка організації «Центр громадянських свобод», що в 2022 році отримала Нобелівську премію миру, виступила з лекцією в Ґетеборзькому університеті (Швеція). Радіо Свобода наводить головні тези виступу Романцової перед шведською аудиторією.
Виконавча директорка організації «Центр громадянських свобод» Олександра Романцова після церемонії отримання Нобелівської премії миру, яка проходила в Осло, вирушила до Швеції на запрошення місцевих університетів у містах Уппсала та Ґетеборг. За її словами, це давня традиція: університети запрошують Нобелівських лауреатів виступити з лекцією перед студентами, викладачами, науковцями.
«Це дуже хороший майданчик для того, щоб поговорити з нетиповою для правозахисників аудиторією: студентами та науковцями. Від науковців дуже багато залежить, бо коли вони обирають теми для дослідження, важливо, чи будуть вони сприймати Україну, Росію та Білорусь як «пострадянське тріо», або керуватися сучасним баченням: яка насправді Україна, за що вона бореться, чому вона зробила такий вибір», – пояснює Романцова.
Українська правозахисниця почала свою лекцію розповіддю про Революцію гідності, російську окупацію Криму та частини Донбасу, російську політику репресій на окупованих українських територіях, нагадала про ув’язнення Олега Сенцова та Станіслава Асєєва, полон українського правозахисника Максима Буткевича. Вона нагадала, що українські правозахисники з 2014 року працюють у сфері захисту прав людини під час військових дій та окупації.
Головною темою виступу була розповідь про російську війну проти України, в тому числі гібридну та інформаційну, важливість міжнародної підтримки, надання зброї для захисту населення, документування воєнних злочинів російських військових в Україні.
Російських військових звинувачують у численних воєнних злочинах, у тому числі вбивствах цивільних жителів, навмисних атаках на цивільні об’єкти та сексуальному насильстві. В Україні, на запрошення української влади, працюють слідчі Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Москва звинувачення заперечує. |
«Ніхто не може зрозуміти: як біля наших кордонів з’явилися сто мільйонів зомбі». Короткі тези з лекції
- «Про що ця війна? Вона про країну, яка не дотримується жодних правил. Країну, яка вирішила, що може робити все, що захоче, і ніхто її не зупинить. Тільки тому, що ця країна вирішила, що територія, яку вона захоплює – це не окрема країна».
- «Права людини стали популярною темою в Україні, тому що люди відчувають, що відбувається, коли у людини намагаються відібрати її права. Українці почали захищати свої права, свою гідність, і світ це побачив».
- «Пропаганда – це віртуальна реальність для розуму. Те, що відбувається сьогодні у Росії, потрібно досліджувати. Тому перше, що буде потрібно зробити після перемоги (України у війні – ред.) – направити тисячі психологів до Російської Федерації».
- «Українські правозахисники вчилися документувати воєнні злочини у російських колег, які досліджували воєнні злочини у Чечні в Росії. Але, незважаючи на те, що вони здійснили величезну роботу, російські правозахисники не можуть зупинити агресію Росії».
- «Нобелівські лауреати – білоруський правозахисник Олесь Біляцький та російський центр «Меморіал» – є сильними людьми, але вони не можуть зупинити те, що відбувається зараз».
- «Ніхто не може зрозуміти: як біля наших кордонів з’явилися сто мільйонів зомбі».
- «Неможливо шукати політичний компроміс, коли мова йде про порушення прав людини та військову агресію. Зараз дуже важливо повернутися до реального дотримання існуючих правил».
- «Не існує війни, яка вас не стосується. Одного дня діти-солдати з Сомалі можуть з’явитися біла вашого дому. Не існує проблем, про які можна не думати та жити своїм життям. Проблеми починають накопичуватися та рано чи пізно приходять до вас».
- «Міжнародна система запобігання війни не працює не тільки для України, а й для інших країн. Це можна побачити на прикладі інших сучасних конфліктів. Не можна закривати очі на військові злочини, тому що до російського вторгнення в Україну були військові дії у Чечні, Грузії, Сирії, Молдові. Але це не викликало потужної реакції. Саме тому зараз Росія воює проти України».
- «Глобальна солідарність може стати пристрастю кожного. Люди в усьому світі можуть не тільки підтримувати Україну та інші країни, де зараз відбуваються військові дії або порушують права людини. Вони можуть в своїх країнах впливати на політиків, які визначають міру дипломатичної та військової допомоги Україні».
«Росія не створює нічого, окрім місць, де люди не можуть керувати своїм життям»
За словами Романцової, щоразу, звертаючись до аудиторії, вона враховує її специфіку, щоб мати можливість обговорити питання, які найбільш хвилюють фахівців, та можуть у довгостроковій перспективі бути корисними Україні.
На запитання, чи не здається дивною для західної аудиторії риторика про надання зброї з боку українських правозахисників, Олександра Романцова відповідає: саме тому важливий контекст для розуміння причин російської агресії в Україні.
Якщо Росія прийде – ні про який правозахист не буде йтися, максимум – про виживання
«Ми так і кажемо: це зараз прозвучить дуже дивно, з точки зору правозахисників, які отримали Нобелівську премію миру, але для того, щоби мати мир, нам потрібно вижити. Ми не говоримо про напад, ми говоримо про можливість захистити свій простір, де ми будуємо демократію. Це дуже важливо, і багато інших правозахисників багато зробили для того, щоб ми могли це пояснювати. Максим Буткевич, який зараз перебуває у полоні, пояснив, чому він – людина, яка все життя була антимілітаристом, написав статтю, яка пояснює, чому він мусить призупинити свою роботу правозахисника та піти на лінію фронту – бо інакше ніде буде захищати права людини. Якщо Росія прийде – про жоден правозахист не буде йтися, максимум – про виживання», – пояснює Романцова.
За її словами, саме тому українські правозахисники зараз не тільки документують випадки воєнних злочинів російських військових в Україні, а й ведуть роботу на інформаційному фронті.
Мир – це повернення всіх окупованих територій. Необхідно зупинити усі воєнні злочини, які відбуваються там зараз
«Ми пояснюємо, що мир – це повернення всіх окупованих територій. Необхідно зупинити усі воєнні злочини, які відбуваються там зараз. Ми не говоримо про документування того, що вже не змінити, ні. Просто зараз людей катують, вбивають, тому так важливо реагувати на це зараз. Це складна позиція, багаторівнева. Вона не може бути примітивною, тому доводиться це пояснювати. Чесно кажучи, майже кожен великий конфлікт – не той, який розв’язали штучно, не буває дуже простим. Треба розбиратися: як так сталося, що люди дійшли до такого рівня агресії», – говорить правозахисниця.
Повертаючись до теми окупованого Криму, Олександра Романцова нагадує, що Росія проводить політику репресій на Кримському півострові з 2014 року. Швеція, в університетах якої відбулися лекції Нобелівської лауреатки, стала однією з країн, яка з перших днів захоплення Криму Росією зайняла позицію підтримки суверенітету та територіальної цілісності України. На думку Романцової, тема Криму зараз актуальна та важлива для обговорення з міжнародною аудиторією.
Крим має повернутися додому, до України. Люди там мають вільно визначати, як частина України, свій напрямок і бажання мати демократію
«В Криму люди зникають. Вони не можуть нормально жити, не можуть керувати своїм життям. Крим відібраний у всього населення Україні, а усі кримчани відірвані від своїх володінь на іншій території України. Тому Крим має бути повернений. Крім того, зараз Кримській півострів – це військова база Росії, яка може використовувати її для того, щоб звідти погрожувати Європі. Тому це має бути обговорено і, я сподіваюся, звільнено. Крим має повернутися додому, до України. Люди там мають вільно визначати, обирати, як частина України, свій напрямок і бажання мати демократію. Тому що Росія не створює нічого, окрім місць, де люди не можуть керувати своїм життям. Жодне з місць, яке Росія створила як «сіру зону», – це не місце, де люди мають можливість визначати своє життя, своє майбутнє», – підкреслила Олександра Романцова.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
