Громадяни із проукраїнською позицією мають ризик бути звинуваченими окупаційною російською владою Криму у держзраді, шпигунстві та підготовці терактів. За даними «Кримської правозахисної групи», з такими обвинуваченнями в ув’язненні перебувають понад 80 українців. ФСБ викрадають людей і утримують без жодного статусу, застосовують тортури та психологічний тиск, фабрикують докази, затриманих цивільних судять у військових судах і депортують з окупованих територій в Росію. У 2024 році набрало обертів кримінальне переслідування жінок.
«Навіть конвоїри казали: дядьку, я не знаю, що ти такого зробив, але наказ зверху... знищити. Просто його б згноїли у ШІЗО, якби він не піддався»
«Справи українських диверсантів та шпигунів»
««Мої проблеми зі здоров’ям потроху налагоджуються, допомагаю собі як можу...Новин – ніяких». Розумієте, тобто ні про яку допомогу не йдеться», – пані Ганна читає листи з окупованого Криму від свого чоловіка Володимира Ананьєва. Написані олівцем у неволі, переслані спочатку адвокату, а потім вже їй.
Листи – це єдиний зв’язок із чоловіком. Проте дізнатися, у якому стані він насправді, дружина не може, адже кожне написане слово ретельно перевіряють.
«Зрозуміло, що він не може писати правду відверто. Все це контролюється. Листи приходять із великим запізненням. Він пише російською. Хандра, хандра в нього є. Здоров’я, як і раніше... Весь в очікуванні, що наступний рік принесе», – ділиться Ганна Святненко, дружина Володимира Ананьєва.
74-річного Володимира співробітники ФСБ затримали в Сімферополі 2 лютого 2024 року. Окупаційна влада Криму звинуватила пенсіонера у незаконному придбанні та зберіганні вибухових речовин. А згодом йому додали ще й «пособництво у підготовці теракту».
Ганна Святненко каже: її чоловік виріс на Кримському півострові, і хоча вже давно жив у Києві, проте щороку навідувався до Криму. Провідати друзів, сходити на могили батьків, побачити рідний дім.
«Після 2022 року він, звісно, що не поїхав, а в 2023 році все-таки вирішив поїхати. Його тягнуло туди. Він дуже хотів знову поїхати просто на могили родичів, мами, вітчима, племінники у нього там поховані. Ходили туди маршрутки. Я думаю, що не напряму, а якось, як люди їздять, манівцями, скажемо так», – розповідає дружина.
Одразу з'являлися російські пропагандистські відео, які ФСБшники молодціОльга Скрипник
Спочатку він був у рідній Керчі, а потім поїхав до друга в Сімферополь. Пані Ганна весь час була з чоловіком на зв’язку. Аж до 2 лютого 2024 року.
За версією ФСБ, теракт Ананьєв готував у складі групи з трьох осіб. Того ж дня – 2 лютого 2024 року також затримують начебто подружжя – Володимира Боднара та Оксану Шевченко. Разом вони нібито планували підірвати автомобіль керівника окупаційної влади Криму Сергія Аксьонова на замовлення Служби безпеки України.
Спецслужби РФ демонструють відео, як вони нібито знаходять саморобний вибуховий пристрій та дистанційний підривник. Російські медіа розповсюджують відео затримання та допит Боднара та Шевченко. Голова правління «Кримської правозахисної групи» Ольга Скрипник каже, ця справа має всі ознаки фабрикування. Є порушення презумпції невинуватості. На відео, оприлюднених російськими медіа, затримані з відкритими обличчями зізнаються у начебто вчиненому злочині.
Людині 75 років, у нього немає часу чекатиГанна Святненко
«Одразу з'являлися російські пропагандистські відео, які фсбшники молодці, вони затримали там страшного шпигуна або якусь диверсійну групу. Одразу показувалися на відео, що людина начебто в чому зізнається і всі ці відео були завжди з порушенням, не був присутній адвокат. Навіть було видно дуже часто на багатьох відео, що ці люди потерпали від тортур, тобто були певні ознаки, що людину били або вона була під певними препаратами психотропної дії і так далі», – каже Ольга Скрипник, голова правління «Кримської правозахисної групи».
Володимир Ананьєв, за словами його дружини, завжди мав проукраїнську позицію, активно займався громадською та правозахисною діяльністю, зокрема, і в Криму, допомагав кримським татарам. Займався земельними питаннями та очолював громадську організацію «Спілка власників землі».
Ананьєв уже рік перебуває в СІЗО№2 Сімферополя. Дружина каже, він має слабке здоров’я. Проблеми із суглобами та хребтом. Мав операції на обох очах. І в тих умовах його здоров’я лише погіршується. Справу Володимира передали до суду. Слухання мало відбутися в березні, та Володимира не доставили в Ростов-на-Дону. Засідання перенесли на квітень.
«Володя має статус політв'язня, тобто він цивільний ув'язнений і тільки через державу, через державні структури його можна буде повернути. У мене сподівання тільки на це. Людині 75 років, у нього немає часу чекати і я так дуже сподіваюся, що йому допоможуть повернутися живим додому», – каже Ганна Святненко.
Такі справи правозахисники виділили навіть в окрему групу – справи так званих «українських диверсантів». Зазвичай затриманих звинувачують у шпигунстві, зберіганні зброї, співпраці з СБУ або ГУР.
За даними «Кримської правозахисної групи», з такими обвинуваченнями в ув'язненні перебувають понад 80 українців. Правозахисники заявляють про порушення міжнародного гуманітарного права. ФСБ викрадають людей і утримують без жодного статусу, застосовують тортури та психологічний тиск, фабрикують докази, затриманих цивільних судять у військових судах і депортують з окупованих територій в Росію.
Він дуже схуд, він дуже погано виглядає. У нас три доби було побачення. Він знепритомнівНаталя Швецова
«Ми знайшли вже не одну справу, де повністю все було сфабриковано. Коли навіть відео затримання, насправді, знімали там, де людину не затримували. Наприклад, людину взяли дома, потім перевезли на імітований схрон і там вже знімали відео про затримання. Це було дуже типово. Так само затримували ще давно до повномасштабного вторгнення «Групу Севастополя» – це Бессарабов, Дудка і Штибліков, це українські аналітики, які працювали в Севастополі. І власне так само їм теж театральну виставу зробили. Затримали в різних містах, потім всіх привезли в ліс, якусь там лісополосу, наче б то вони там на схроні їх взяли. Але це взагалі не відповідало тому, де їх реально затримували», – каже Ольга Скрипник.
«Згноїти в ШІЗО»
За словами правозахисників, фабрикувати подібні справи проти активістів та громадян із проукраїнською позицією в окупованому Криму почали ще до повномасштабного вторгнення.
Вже 5 років за ґратами перебуває кримчанин Олег Приходько. Олега спочатку засудили на 5, 5 років, а потім додали ще 4, 5 років нібито за виправдання тероризму.
Затримали 62-річного Приходька в жовтні 2019 року. Звинуватили у зберіганні вибухових речовин, плануванні підриву адміністрації міста Саки, а потім ще й у підготовці підпалу будівлі генконсульства Росії у Львові. В гаражі співробітники ФСБ нібито знайшли вибухівку.
Олег Приходько народився в селі Оріхове Сакського району. Коваль, різьбяр по металу. Навіть після анексії у дворі майорів прапор України, а в будинку був червоно-чорний прапорець та вирізьблений тризуб на димарі. До окупації Криму Приходочолював місцевий осередок партії «Свобода». Чоловік ніколи не приховував, що має проукраїнську позицію і публічно засуджував анексію півострова.
Наказ зверху. Знищити. Просто його згнобити у ШІЗО. Якщо він не піддавсяНаталя Швецова
Зараз Олег – у колонії суворого режиму в Краснодарському краї Росії в місті Усть-Лабінськ. У нього виявили туберкульоз. За словами доньки Наталі, Олега перевели з другої колонії в першу. Наталя разом із мамою залишаються в Криму. Влітку вони їздили до Олега.
«Він дуже схуд, дуже погано виглядає. У нас три доби було побачення. Він знепритомнів. Він змучений. Лікувати, особливо там не лікують. Скільки ми передавали ліки в другу колонію. Тобто йому на руки ніколи ніхто не видавав. А зараз зв'язок є у нас: листи, переважно він телефонує, буває таке. І ось нещодавно ми йому бандероль відправили з ліками. У нього також дуже великі проблеми із сечостатевою системою. Ми передали ліки, слава тобі господи, там видають йому ці ліки», – каже Наталя Швецова, донька Олега Приходька.
До цього Олег перебував у Владимирському централі. За його стійкість, незламність і те, що не піддався російській пропаганді, Наталя каже, батька місяцями протягом року тримали у штрафному ізоляторі та катували.
«Навіть конвоїри всі говорили. Говорить, дядьку, я не знаю, що ти такого зробив, але, каже, наказ зверху. Зверху від кого – незрозуміло, але наказ зверху. Знищити. Просто його згноїти у ШІЗО. Якщо він не піддавався, то всяке було: і струмом його били, дві доби водою обливали на стільці і струм пускали. То зізнайся в чомусь, то ще щось на нього хотіли повісити, ще якісь підриви», – розповідає Наталя.
У нас вікна виходять на цю бухту, де стоять їхні кораблі. Вони там стоять скільки я себе пам'ятаю. Не мінялась дислокація їхМарія Костюк
«Можна сказати, що це цілеспрямована політика Росії і конкретно окупаційної влади, і людей на місцях, які працюють в СІЗО, які приймають рішення, тобто судей, проти людей проукраїнської позиції.
Ці кейси є показовими, щоб припинити будь-який проукраїнський спротив, і щоб залякати інших людей, що якщо вони будуть чинити щось подібне, неважливо, чи це буде облита будівля адміністрації місцевої, чи це буде я не знаю манікюр жовто-синій, будь-який акт проукраїнськості він буде каратися і буде каратися на такий строк», – каже Вікторія Нестеренко, менеджерка проєктів Центр прав людини ZMINA.
«Сусідка на неї донесла»
Кримчанку Оксану Сенеджук російська влада звинуватила у державній зраді. 58-річну жінку окупаційний суд Севастополя засудив на 15 років за ґратами. Серед затриманих жінок вона отримала найбільший вирок. Як стверджує Генпрокуратура Росії, жінка нібито фотографувала кораблі Чорноморського флоту РФ і передавала ці знімки українській розвідці.
«Обвинувачують в тому, що вона мала у себе в телефоні, причому не в самому телефоні, а десь там у хмару залізли, і в цій хмарі були фотографії бухти. А ситуація така, що у нас будинок знаходиться одразу біля бухти. У нас вікна виходять на цю бухту, де стоять їхні кораблі. Вони там стоять скільки я себе пам'ятаю. Не мінялась дислокація їхня. Мені здається, це в будь-який момент можна подивитися просто зі знімку, з супутника. Я не розумію, яка таємниця в цьому», – розповідає Марія Костюк, донька Оксани Сенеджук.
У серпні 2024 року Оксану Сенеджук ФСБ затримала на робочому місці. Вона була головною спеціалісткою Науково-дослідного інституту містобудування та архітектури в Криму. Філологиня за освітою, до окупації півострова Оксана працювала в міській адміністрації у відділі внутрішньої політики. Мала відзнаки за свою роботу та активну громадянську позицію. Донька Оксани Марія після анексії Криму виїхала до Києва, а Оксана з чоловіком залишилися доглядати своїх батьків похилого віку. ФСБ неодноразово викликала Оксану на допити, каже донька. За рік до затримання проводили обшук удома. Вилучили нагороди від української влади та техніку.
Каже, я не зможу, я не буду сидіти, я щось зроблю з собою і всеМарія Костюк
«Чому взагалі почалися переслідування, як я зрозуміла, якась з сусідок на неї зробила донос, це хтось був з будинку, вони знали, що у мами проукраїнська позиція. Як я зрозуміла, що ця сусідка побачила, що мама десь ходила біля дома щось оце фотографувала чи що, але це могли просто бути знімки, вона могла мені відправляти, бо я дома давно не була», – каже Марія.
На вирок суду Оксана Сенеджук подала апеляцію. Її розглядатимуть за кілька місяців у Сочі, до того жінка залишається в СІЗО Сімферополя. Двічі на місяць у СІЗО дозволені зустрічі. Її навідує чоловік. Зв'язок тримають і через листування.
«В неї вже такий стан, вже був нервовий зрив і вона не їла, в неї взагалі не має апетиту і тато на тому тижні до неї їздив і каже, що виглядає дуже погано. Схудла і нічого майже не їсть. Мама каже, витримаю ще місяць-два оце поки я тут в СІЗО, але каже, якщо по етапу дальше відправлять, в іншу колонію якусь на материк в Росію, каже, я не зможу, я не буду сидіти, я щось зроблю з собою і все», – скаржиться донька.
«Де вона була два роки?»
39-річну Ірину Горобцову співробітники ФСБ забрали з її дому в Херсоні 13 травня 2022 року в день її народження. Відтоді батьки її не бачили.
«Десь приблизно біля 10 ранку, з'явилися 11 бійців ФСБ у формі з автоматами на двох машинах. У масках прийшли до нас квартиру, 6 чоловік зайшли, подивилися все, головний дооказ, який знайшли – великий прапор України, який висів в кімнаті Іріши на телевізорі. Для них це було як... Все – бандерівка. Дуже-дуже великий злочин. І після цього вони побалакали з Ірою, перевірили її телефони, ноутбук, і забрали її разом з ноутбуками і з телефоном», – згадує Володимир Горобцов, батько Ірини.
«Її затримали 13 травня 2022 року, а обвинувачують, що її затримали десь у травні в 2024 році, а де вона була два роки? Два роки вона в них сиділа і до неї ні адвокатів не допускали, ні листа не можна було написати, не годували там як потрібно людину. Тобто вона два роки була ніхто! Два роки!», – каже Тетяна Горобцова, мати Ірини Горобцової.
Вона схудла на 20 кілограм. Вона вже не могла більше худнути. Вона вже розуміла, що якщо далі втрачати вагу, то вже просто не виживеТетяна Горобцова
Тестувальниця в IT-компанії. Під час окупації Херсона Ірина ходила на мітинги проти російської агресії, волонтерила, возила лікарів, розвозила медикаменти, у соцмережах підтримувала Збройні Сили України. Після затримання два місяці батьки не знали, чи вона жива. Володимир написав лист на офіційну пошту Федеральної служби безпеки РФ.
«Прийшла відповідь, але вже не з Москви, а з Криму, Кримське ФСБ, що вказана особа під вартою, на російській – «под стражей, потому что оказывало сопротивление в проведении СВО. И будет под стражей до окончания СВО и так далее». Ми вже знали, що вона в Криму. Після цього ми ще звертались туди багато разів, але приходили однакові приблизно відповіді, що життю і здоров'ю нічого не загрожує, знаходиться під вартою, іншу інформацію не можемо надати. Це державна таємниця», – каже батько Ірини.
Через два роки, в березні 24-го, проти Ірини відкрили кримінальну справу. Горобцову звинуватили у шпигунстві: зборі даних щодо підрозділів Збройних сил Росії на Херсонщині, які вона начебто передавала українській розвідці.
Лише тоді батьки отримали перший лист від доньки. Але у ньому вона не могла розказати все про себе.
«Вона нічого не писала. Але звідти виходили люди. Їх відпускали або після суду, або по обміну їх відпускали. Виходили люди і вони казали, що на день дають пів буханки хліба і три тарілки якоїсь бурди. Це вся їжа була. Вона схудла на 20 кілограм. Вона вже не могла більше худнути. Вона вже розуміла, що якщо далі втрачати вагу, то вже просто не виживе. І вона їм підписала всі папери. Все, що потрібно було. Вона все їм попідписувала», – кажуть батьки.
Влітку 24-го її засудили до 10 років і шести місяців ув'язнення у колонії загального режиму. Ірина подала апеляцію. Московський суд має розглянути її у березні 2025 року.
Від імені жінок, які перебувають у незаконному ув’язненні в Криму, Ірина написала звернення до української влади з проханням провести цивільний обмін і включити до нього усіх жінок-громадянок України.
Правозахисники кажуть, що у 2024 році на окупованих українських терторіях набрало обертів кримінальне переслідування жінок.
«Кримська правозахисна група» встановила сімнадцятьох жінок, обвинувачених або засуджених у подібних справах. Серед них – 23-річна студентка Ганна Єльцова, викрадена на Херсонщині. Дівчину засудили до 10 років колонії загального режиму нібито за шпигунство. Правозахисники поіменно встановили 150 цивільних, яких за час повномасштабного вторгнення викрали з окупованої Херсонщини та Запорізької області та вивезли до Криму, наголосила Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик. За оцінками місцевої правозахисної ініціативи «Крим. Пошук», станом на зараз щонайменше 105 осіб уже третій рік перебувають у неволі в Криму без жодних висунутих їм звинувачень. Постійна представниця президента України в Криму Ольга Куришко повідомила, на сьогодні в Криму незаконно ув'язнено щонайменше 221 людину.
Форум