Російська армія посилила обстріли Чернігівщини впродовж осінніх місяців, розповідають місцеві. Найбільше потерпають прикордонні населені пункти – Семенівка, Новгород-Сіверський, навколишні села. Значно почастішали обстріли й самого Чернігова та невеликих міст області, як-от Бахмач та Ніжин. Жителі цих населених пунктів розповіли Радіо Свобода про своє нинішнє життя в умовах постійних обстрілів і тривог.
Від початку повномасштабної війни на Чернігівщині від рук ворога загинули 729 цивільних, ще 1601 людина зазнала пораненьВ'ячеслав Чаус
Тривога в різних районах Чернігівщини часто триває годинами. Місцеві жителі розповідають, що регулярно бачать у небі російські дрони. Все це, кажуть, значно ускладнює й без того непросте життя регіону, який має кордон з 24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.Загалом, за час повномасштабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей. з одного боку та Білорусь підтримує Росію в її повномасштабній агресії проти України з лютого 2022 року, надаючи логістичні послуги, військові бази та аеродроми для нападу.Олександр Лукашенко відкрито підтримує дії Росії. Білорусь також звинувачують у допомозі Росії в депортації українських дітей. з іншого. Після атак на енергетику регіону наприкінці жовтня сотні тисяч жителів Чернігівщини в одну мить залишилися без електрики. Виживати в умовах постійних тривог, обстрілів та гудіння в небі шахедів стає дедалі складніше.
«Від початку повномасштабної війни на Чернігівщині від рук ворога загинули 729 цивільних, ще 1601 людина зазнала поранень. І це – злочин. Злочин росіян проти наших людей», – повідомив у фейсбуці голова Чернігівської ОВА В'ячеслав Чаус.
У ніч на 5 листопада, як повідомила влада, російські війська «Геранями» атакували Новгород-Сіверський.
«Уже відомо про трьох постраждалих – двоє чоловіків і жінка, всі пенсіонери. Їх ушпиталили. Росіяни вдарили по звичайних будинках, коли люди вже спали. Є руйнування – домівки людей, їхні автівки. Міська влада розгортає оперативний штаб, фіксує пошкодження та вже надає допомогу постраждалим. Всі, чиї будинки пошкоджені внаслідок прильоту, отримають будматеріали для першочергового відновлення», – написав телеграмі очільник Чернігівської ОВА
А напередодні влада повідомила, що армія РФ атакувала КАБом Коропську громаду Новгород-Сіверщини – пошкоджені електромережі.
Усього за одну лише добу агресор завдав по Чернігівщині 24 удари – 54 вибухи, підрахувала українська влада.
Чернігів
Я наче повернулась у той жах, коли російські війська підійшли до Чернігова в лютому 2022-гоОлена
Осінь 2025 року для жителів прикордонного Чернігова стала, мабуть, найважчим випробуванням за роки повномасштабного вторгнення після весни 2022-го – початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
«Я наче повернулась у той жах, коли російські війська підійшли до Чернігова в лютому 2022-го, – згадує чернігівка Олена. – Ми знову бігаємо в підвали, ховаємося від обстрілів. Це якесь кошмарне дежавю. Тільки тепер маємо більше розуміння, що відбувається навколо. Ми наче більш підготовлені до цих жахіть».
«Я майже щодня відводжу онука до дитячого садочка. Але замість того, щоб вести дитину до теплої затишної групи, віддаю його вихователям біля дверей підвалу. Там у них укриття. Вони там, буває, сидять цілий день», – розповідає чернігівець Віктор.
Дітки сидять у підвалі днямиОксана
«Так, буває, що батьки зранку дітей приводять нам в укриття, в наш підвал, а потім увечері звідти ж і забирають, – розповідає няня одного з дитячих садочків міста Оксана. – Дітки сидять у підвалі днями. Ми ж під час тривоги не можемо їх навіть на прогулянку вивести. Ото і сидять бідні в тих підземеллях. Ми туди їм і їжу приносимо. Там і іграшки у нас є. Намагаємося розважати хоч якось тих дітей нещасних. Але після того сидіння в підвалі зі штучним освітленням вони погано себе почувають».
Ще складніше стало після 20 жовтня. Тоді влада повідомила про російські удари по енергетичній інфраструктурі Чернігівщини – Чернігів та північна частина області занурились у повний блекаут. Без світла також залишилося місто Славутич.
Через обстріл 20 жовтня в Чернігові зникли, окрім світла, вода та частково мобільний зв’язок.
Всі відповідні служби спрацювали тоді досить оперативно. У місті швидко розгорнули 22 «Пункти незламності», на них чергували поліцейські та працівники ДСНС. Поруч КП «Чернігівводоканал» розгорнуло пункти видачі води.
«На жаль, є два влучання «шахедів»: об’єкт теплопостачання та енергоб’єкт в двох громадах Чернігівського району. Через це аварійно відключено електропостачання у Чернігові та північних громадах області. Наші енергетики працюють над відновленням. Критична інфраструктура переведена на генератори. Частково розгорнуті «Пункти незламності», – писав у телеграмі очільник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус.
«Ворог не може нас перемогти на полі бою, тому розпочав війну проти цивільного населення. Будь-яку інформацію ворог використовує для атаки на критичну інфраструктуру. Прошу всіх утриматися від розповсюдження інформації про стан та роботу систем життєзабезпечення міста під час розмов по телефону, в медіа та соціальних мережах. Будь-які зміни всі відчують і побачать. Ситуація в енергетиці залишається критичною. Енергетики цілодобово працюють, роблячи все можливе і неможливе для відновлення електропостачання. Наразі у звʼязку з безпековою ситуацією неможливо спрогнозувати, коли буде відновлено електропостачання. Багато з того, що робиться нашими енергетиками не можна оприлюднювати», – прокоментував ситуацію в місті начальник Чернігівської МВА Дмитро Брижинський.
Незважаючи на те, що енергетики працювали на межі можливостей, намагаючись відновити електропостачання в регіоні, все ж деякі райони Чернігова та навіть цілі громади по області без світла просиділи по кілька діб.
Так страшно було. Бо не знаєш, що далі робити, як зиму зимуватиВіра
«Так страшно було, – розповідає пенсіонерка з Чернігова Віра. – У вікно дивишся, а там суцільна темрява. І в голові повна темрява. Бо не знаєш, що далі робити, як зиму зимувати. Молодь ще може виїде кудись на захід країни. А що робити таким старцям, як я? На пенсію я не виживу. В Чернігові хоч квартиру маю. Але якщо не буде опалення, то як тоді? Вогнище в квартирі палити з меблів, щоб зігрітись?»
Питання зимування особливо актуальне для мешканців чернігівських багатоповерхівок. Там, де не поставиш ані генератор, ані буржуйку, одна надія на централізоване опалення.
Багато енергообʼєктів пошкоджені. І зараз світло в оселях – це титанічна робота енергетиківВ'ячеслав Чаус
«Ситуація складна. Маємо постійні атаки на «критичку» просто на порозі зими. Останній блекаут пройшли на генераторах. Багато енергообʼєктів пошкоджені. І зараз світло в оселях – це титанічна робота енергетиків. На жаль, двоє наших енергетиків загинули в жовтні, коли саме проводили ремонтні роботи після російської атаки на прикордонні. А їхні колеги зазнали поранень. Енергетики часто стають мішенню для ворога», – написав у фейсбуці очільник Чернігівської ОВА В'ячеслав Чаус.
А ще містянам дуже дошкуляють «шахеди». Кажуть: впродовж останніх місяців їх стало в рази більше.
«Раніше вони якось над самим містом мало літали, – каже чернігівець Олександр. – Усе транзитом на Київ чи на захід. А це їх чи більше стали запускати, чи їм чогось Чернігів знадобився, але дронів тих по місту просто тьма! Десятки залітають з різних боків і літають по колу».
Наче бджолиний рій. Ми якось з родиною намагалися втекти на машині від тих дронівОлена
«Це дуже нервує, коли воно гуде в небі цілодобово. І куди б я не пішла, в який би район Чернігова не поїхала – скрізь той гул. Наче бджолиний рій, – розповідає чернігівка Олена. – Ми якось з родиною намагалися втекти на машині від тих дронів. Один літав прямо над нашим будинком. І він то круги намотує, то знижується, наче зараз впаде на нас. Чоловік тоді каже: «Сідаймо в машину і поїдемо на інший кінець міста, подалі звідси». Так і зробили. Ми тоді об’їздили районів п’ять. Скрізь одне й те саме – в небі гудуть «шахеди». Їх було стільки, що дітись було нікуди. Нікуди тікати. Вони скрізь».
Бахмач
Бахмач – невелике місто в Чернігівській області. Там немає стратегічних підприємств чи військових об’єктів. Проте, за повідомленнями влади і місцевих жителів, саме це місто російська армія активно обстрілює останні кілька місяців – потерпають від обстрілів і навколишні села.
В оці останні місяці, наче подуріли, гатять постійноЛюбов
«Чуємо регулярно, як літають, – розповідає мешканка Бахмача Любов. – Раніше у нас якось спокійніше було, зрідка щось тільки прилітало. А в оці останні місяці, наче подуріли, гатять постійно».
Більша частина Бахмача – це приватний сектор. Під час тривог та обстрілів люди не поспішають до спеціально облаштованих укриттів. Перебувають або в будинках, або спускаються у власні підвали та погреби, якщо вони є.
«Я можу під сарай до стіни відійти, якщо чую, що гуде в небі. Більше мені ховатись нема куди. Погріб ще мій покійний батько будував – років сорок тому. Мені туди і спускатися страшно, може завалитись. Тут думаєш, де більша небезпека – в небі чи під землею», – говорить мешканка невеликого села на Бахмаччині Лідія.
Найбільша тривога місцевих жителів сьогодні – як пережити зиму. Село, де живе пані Лідія, повністю газифіковане. Але майже всі жителі на зиму запаслися дровами. На газове опалення тут не дуже розраховують.
«Як трубу де в полі переб'ють, так і закінчиться у нас те газове опалення. Все село б мерзло. А так піч затопив – і сиди собі в теплі, в добрі», – говорить пенсіонерка Людмила.
Тепер тим, хто піч лишив у хаті, і зима не страшна. Дрова купив – маєш теплоЛюдмила
«Стільки грошей в ту газифікацію вклали, – пригадує жінка. – аж згадувати страшно! Люди останні копійки віддавали тоді, щоб газ провести. Так хотілося того комфорту. Баби старі витягали зі скринь та панчіх гроші на похорон відкладені. Тоді ще, пам’ятаю, всім радили розкидати старі печі та груби в будинках. Казали: «Навіщо вони вам треба? Тільки місце займатимуть, у вас же буде газ». А тепер тим, хто розум мав і піч лишив у хаті, і зима не страшна. Дрова купив – маєш тепло».
В селі запевняють: до зими підготувались, дрова закупили, димарі від сажі прочистили.
Семенівка
Чи не найбільше на Чернігівщині сьогодні потерпає від обстрілів Семенівка. Від міста до кордону з РФ – трохи більше за десять кілометрів. Ще у 2023 році тут офіційно проживали більш як п’ять тисяч осіб. Сьогодні – в рази менше. Люди тікають з населеного пункту через небезпеку. Тут майже цілодобово тривога, постійні прильоти та обстріли.
Прилітало вже в адміністрацію місцеву, будинок культури, лікарня дуже сильно постраждала. Нещодавно прилетіло в пожежну частину. Зараз скиди прямо на людейНаталія
«Прилітало вже в адміністрацію місцеву, будинок культури, лікарня дуже сильно постраждала, – розповідає місцева жителька Наталія. – Нещодавно прилетіло в пожежну частину. Зараз стало часто прилітати і по житлових будинках. Раніше якось дуже рідко то траплялося. А зараз скиди прямо на людей».
Місцеві не розуміють, що могло в зацікавити військових РФ в Семенівці.
«Ворог методично крок за кроком знищує все, чим живе наше місто. Спочатку обстрілювали і руйнували підприємства, які у нас тут ще працювали, потім обстрілювали органи влади місцевої, тепер ось переключились уже на рятувальників, хати простих мешканців. Таке враження, що ніби вичищають територію від людей. Щоб ми не мали ані де жити, ані як жити», – говорить Наталія.
Під час тривоги в Семенівці на вулицях порожньо. Люди ховаються від обстрілів.
Буває, не встигає повітряна тривога спрацювати, як воно щось летить уже. Люди зараз дуже бояться виходити на вулицюНаталія
«У нас буває таке, що навіть не встигає повітряна тривога спрацювати, як воно щось летить уже. Бо це дуже близько. Особливо якщо це ось останнім часом дрони, то повітряна тривога там просто не встигає спрацювати до прильоту. І люди зараз дуже перелякані. Особливо дрони дошкуляють, скиди з дронів. Люди зараз дуже бояться виходити на вулицю. В магазин, в аптеку – бігом і швиденько назад до будинку», – пояснює жінка.
Кілька тижнів тому в Семенівці під час обстрілу російської армії загинув чоловік. Місцеві розповідають: він вийшов з власного магазину на поріг на перекур, і саме в цю мить майже безшумно прилетів якийсь безпілотник. Що саме то було, жителі Семенівки так і не зрозуміли.
«То був не «шахед», – розповідає Наталія. – «Шахед» і видно, і чутно. А прилетіло щось невелике, тихеньке. І вибухнуло».
Чоловік загинув миттєво. Це сталося в самому центрі міста.
Утім, попри постійні обстріли та небезпеку, життя в Семенівці, неподалік від кордону із РФ, все ж триває. В місті продовжують працювати державні установи, магазини, аптеки. Є підвіз продуктів. Лікарня, незважаючи на обстріли, потроху функціонує.
«Представники влади надають допомогу таку, яку можуть в цих умовах. Наприклад, якщо після обстрілу повилітали вікна чи проблеми з дахом, то дають матеріали, щоб те все перекрити хоча б на перший час. Влада в цьому допомагає, в якихось гуманітарних речах. Поліція також функціонує», – каже жінка.
Але за понад три роки повномасштабної війни більша частина жителів Семенівки все ж таки виїхала, розповідає вона.
«Дуже багато людей виїхало. Спочатку виїхала молодь. Це ще раніше було. Тепер ось повиїжджали масово люди середнього віку. Залишились переважно пенсіонери, люди, які або не хочуть виїжджати, або їм просто нема до кого їхати, бо вже дуже старенькі. Умови для існування в місті є. Але дуже страшно через ті обстріли. Мені здається, росіянам останнім часом байдуже, куди стрілять. Таке враження, що вони спеціально хочуть, щоб люди покинули свої домівки», – пояснює пані Наталія.
Ніжин
3 листопада внаслідок вибуху в полі у Борзнянській громаді Ніжинського району загинули двоє чоловіків (1993 та 2004 років народження), ще один зазнав травм, повідомила Національна поліція в Чернігівській області.
«Попередньо відомо, що троє працівників сільгосппідприємства наблизилися до знайденого в полі безпілотника, після чого стався вибух. На жаль, двоє людей загинули. Постраждалого госпіталізовано до лікарні», – йдеться в повідомленні на офіційному сайті поліції.
Донедавна Ніжинський район, що на Чернігівщині, вважався більш-менш безпечним. Обстріли були, але далеко не такі часті та масштабні, як на тому ж прикордонні в Семенівському районі. Проте впродовж останніх кількох місяців ситуація кардинально змінилась.
«Шахеди», які раніше летіли через Ніжинщину здебільшого транзитом, раптом зацікавились самим районом, кажуть місцеві.
«Постійно чуємо, які літають на головою», – зауважує мешканка Ніжина Ольга.
Незважаючи на регулярні тривоги та гул «шахедів», місто продовжує жити і працювати.
«Люди пенсійного віку з острахом на це реагують. Моя мама, наприклад, під час тривоги одразу ховається. Молодь більш спокійно реагує. Підприємства в місті працюють, не зупиняються. Я на хлібзаводі працюю, то ми не зупиняємось, працюємо цілодобово. Сирена лунає, тривога – ніхто нікуди не йде, продовжуємо працювати. Та це наша відповідальність. Я розумію, що ми повинні ховатись кудись в укриття. Але ми слідкуємо в соцмережах, що й куди летить. Читаємо, чи це балістика, чи це «шахед» летить. Від вікон тікаємо вглиб приміщення. Сказати, що ми зовсім не боїмося – не можна. Є страхи. Але так, щоб сидіти у підвалах і чекати чогось – ні. Потрібно працювати», – розповідає про своє сьогодення в Ніжині місцева мешканка Наталія.
Влучають в простих мирних людей. Кожного дня на Ніжин летять «шахеди»Наталія
Через російські удари в оселях ніжинців регулярно зникає світло.
«У нас залізниця, у нас тут вузлова станція, і вони розуміли куди луплять, – зауважує Наталія. – Але влучають в простих мирних людей. Удари росіян націлені, щоб нас налякати. Кожного дня на Ніжин летять «шахеди». От сьогодні вночі над моїм будинком кружляв один. А я на 5-му поверсі живу, то все добре чутно було. І ППО бахкає страшно, бо хлопці ж збивають».
Одного дня жінка й сама ледь не потрапила під обстріл. Каже: російська армія вдарила по одній з вулиць Ніжина, де є багато торговельних приміщень і де на той момент було багато людей:
Я була зовсім недалеко від місця прильоту. Ми зустрічали героя на щиті. Багато людей там скупчилосяНаталія
«Я була зовсім недалеко від місця прильоту. Ми зустрічали героя на щиті. Багато людей там скупчилося. Коли стався перший приліт по асфальту, люди повискакували з усіх навколишніх будівель. Всі перелякані. Це було десь після 18-ї години, людей там багато було. І тут після першого удару одразу другий, вже по приміщенню».
Попри небезпеку, ніжинці не поспішають лишати рідне місто.
«Дітей, знаю, вивозять потроху за віком. Якщо вже може дитина поїхати на якесь навчання до Польщі, наприклад, то вивозять. Або вивозять хлопців, яким вже за 18 – шукають роботу за кордоном. Але більша частина ніжинців, які бажали виїхати – виїхали одразу, ще на початку війни. А дехто вже навіть встиг побути за кордоном і повернутись назад. З моїх знайомих осіб п’ять повернулись. Повернулись жінки до своїх чоловіків. Спочатку виїхали, бо поперелякувались. А тепер назад приїхали. Живуть».
Причини, чому люди лишаються в прикордонній Чернігівщині, різні.
«Одних батьки, наприклад, тримають. Інші не мають коштів на дорогу оренду житла. У нас місто маленьке, середня заробітна плата невелика. Є люди, які не впевнені, що зможуть прижитись за кордоном. Я не виїхала, бо я вірю, що все буде добре. Моя донька з чоловіком виїхали, він не є громадянином України, тому міг перетнути кордон. Донька все дуже сильно приймала близько до серця. Спочатку виїхали в Грузію, але там дорого жити. Тому зараз переїхали до В’єтнаму. Працюють онлайн. А я лишилась в Ніжині. Нікуди їхати не хочу».
Єдине, що змусить переїхати з власної квартири – це відсутність опалення, сміється Наталія. Жінка мешкає у звичайній п’ятиповерхівці. Якщо взимку не буде опалення, планує шукати інше житло, яке можна буде опалювати, наприклад, дровами.
«Приватних будинків по місту багато. Будемо якось збиратись гуртом. Я, якби у мене був приватний будинок, обов’язково б комусь допомогла. Життя не зупиняється. Хоча напади на місто, обстріли збільшились. Часто через нас летить транзитом, поряд пролітає. Але ми завжди напоготові», – підсумовує свою розповідь жителька Ніжина Наталія.
«Бути напоготові»
У форматі «Бути напоготові» сьогодні живе більшість жителів Чернігівщини. Люди уважно стежать за рухом «шахедів», що вчасно піти в укриття або хоча відійти від вікон.
Чернігівці активно запасаються різними приладами, які дадуть можливість пережити черговий блекаут, якщо російським військовим знову вдасться влучити в енергооб’єкти області.
Жителі регіону шукають варіанти альтернативної зимівлі. Наприклад, переїхати на кілька зимових місяців з холодної багатоповерхівки в приватний будинок, який можна опалювати дровами.
Люди роблять запаси продуктів та води по можливості. Без паніки, але з усвідомленням, що сьогодні варто бути готовими до будь-яких ситуацій.
Форум