(Рубрика «Точка зору»)
Український і російський омбудсмени домовилися про створення робочої групи для звільнення українських та російських громадян, які перебувають у в’язницях двох країн. Це, звичайно, втішний знак, але диявол, як завжди, буде ховатися в деталях.
Із української сторони, впевнений, немає ніяких проблем: у Києві точно знають, які громадяни Росії перебувають в українських в’язницях, і готові передати їх російській стороні. Про це, за словами уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової, говорить новий президент України Володимир Зеленський, про це говорив і його попередник Петро Порошенко.
Але у російської сторони уявлення про те, кого треба звільняти, як бачимо, значно відрізняються від українських. Відрізняються хоча б уже тому, що в Росії самі вирішують, кого вважати українськими громадянами, а кого ні. Наприклад, Олег Сенцов, за версією Кремля, ‒ громадянин Росії і ніякого стосунку до обміну мати не може. Звичайно, росіянами вважають і багатьох затриманих у Криму українців ‒ просто тому, що Росія надала своє громадянство жителям анексованого півострова, не цікавлячись їхніми побажаннями, й навіть тим, чи зберегли вони українські паспорти. Але навіть якщо й зберегли ‒ все одно в Росії вони росіяни. І навіть якщо цього не визнають ‒ усе одно росіяни.
А ось до українських громадян, яких незаконно утримують на території окупованих районів Донецької та Луганської областей, Росія взагалі ніякого стосунку мати не хоче. Вони ‒ українці, це в Москві визнають. Але й утримують їх теж українські громадяни ‒ ну або «громадяни народних республік». Це ж, за версією Кремля, внутрішній конфлікт, ось і домовляйтеся в Мінську до нескінченності. Вірніше, не до нескінченності, а дуже просто: спочатку особливий статус окупованих районів, а потім ‒ полонені.
Але й це ще не кінець проблем, які, думаю, чекають на робочу групу. Тому що Москва не тільки сама вирішує, кого вважати росіянами у своїх тюрмах, а й визначає, хто є громадянами Росії в тюрмах України. Або просто вимагає звільнення українських громадян, які вірою й правдою служили Москві. Вони не росіяни, ні. Напевно, просто Кремлю так хочеться.
Рішення про звільнення журналіста ухвалював особисто Путін
Тому що все залежить, як кажуть у Москві, тільки від президента Росії Володимира Путіна, а не від омбудсмена Тетяни Москалькової. І ми в цьому переконалися на прикладі процедури звільнення журналіста Івана Голунова. Голова ради директорів «Нової газети» Дмитро Муратов розповів, що рішення про звільнення журналіста і припинення проти нього справи ухвалював особисто Путін після зустрічі з Москальковою. А вже потім долучилися суди й МВС. І російська система, як бачимо, працює саме так ‒ спочатку Путін, а потім уже все інше.
Тому список, який російська сторона передасть українській для звільнення з в’язниць, впевнений, буде «списком Путіна». І список тих, кого Кремль буде готовий звільнити, теж буде «списком Путіна». І вирішувати, хто там чий громадянин, ймовірно, буде Путін ‒ захоче, підпише указ, дасть громадянство, як він робив це вже не раз ‒ ось тобі й росіянин в українській в’язниці! І «віддаватиме» заручників Путін тих, кого схоче, ‒ як віддавав їх Вікторові Медведчуку.
Робоча група з російської сторони, схоже, зможе хіба що озвучити список, який запропонують у Кремлі. Але вона навряд чи матиме право хоч щось у ньому змінити.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
