Які сценарії розвитку подій можливі на окупованій частині півдня України, від чого вони залежать? Як розвиватиметься регіон після деокупації? Якими можуть бути наслідки довготривалої окупації? Наскільки злагоджено працює українська влада в питаннях протидії російській окупації, з’ясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
- Зброя, санкції, політична підтримка – це ті фактори, від яких залежить деокупація захоплених Росією регіонів, заявив президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю британському виданню Financial Times, яке було опубліковане в червні. За словами президента, «заведення України в глухий кут із російським вторгненням і деокупацією – це неприйнятний варіант». «Україна не може жити в стані бойових дій», – наголосив Зеленський.
- Раніше президент наголошував, що Україна хоче зберегти максимум життів при деокупації захоплених росіянами територій, тому буде чекати на відповідну зброю. За його словами, держава збирається звільнити від російських військових усі захоплені ними території, які їй належать, відповідно до міжнародного права.
- Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк наголосив, що Україна буде продовжувати боротися за південь. Він зазначив, що влада України знає, в яких умовах перебувають жителі нині окупованих територій. Подоляк підкреслив, що «південь точно будемо деблокувати. Ми точно заберемо назад всі свої міста. Ми точно не програли південь. Ми точно пам’ятаємо про всіх людей». Радник голови Офісу президента додав, що фінал війни Росії проти України – це деокупація всіх територій України, враховуючи південь.
«Невизначеність та тиск»
28 червня в Києві відбулася конференція, організована Центром близькосхідних досліджень і Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, під час якої експерти обговорили можливі майбутні сценарії розвитку подій на окупованій частині півдня.
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначив, що «головною проблемою окупованої частини півдня України є невизначеність, з якою стикаються місцеві жителі». За його даними, «російські військові збільшують тиск на населення і намагаються схилити до співпраці тих, хто залишився в регіоні».
Велику проблему має і бізнес: окупанти намагаються методами економічного та силового тиску примусити їх до колабораціїІгор Семиволос
«Ключовою проблемою для людей є невизначеність. Є категорія людей, які найбільше з цим стикаються, щодо неї окупанти намагаються здійснити тиск. Наприклад, щоб вчителі викладали за російськими програмами, а лікарі працювали безпосередньо під російським контролем. Велику проблему має і бізнес: окупанти намагаються методами економічного та силового тиску примусити їх до колаборації. Їм доводиться обирати з гіршого та ще гіршого варіантів», – поділився він.
На думку Семиволоса, «труднощі очікують також на колишніх представників силових структур України».
Якщо ти не будеш працювати, ти не матимеш грошей, родина опиниться в ситуації голодуІгор Семиволос
«Більша частина з них виїхала, ще частина зрадила, а частина опинилася на роздоріжжі. Українці, які перебувають на окупованих територіях, опинилися в ситуації серйозної невизначеності та тиску з боку окупаційної влади. Якщо ти не будеш працювати, ти не матимеш грошей, родина опиниться в ситуації голоду. З іншого боку, якщо ти готовий на співпрацю, то ти можеш опинитися в категорії колаборантів. Дилема дуже складна», – підкреслив експерт.
Семиволос зауважив, що єдиний прийнятний для України сценарій розвитку подій на півдні – це звільнення регіону від російської окупації.
«Погрожують засланням до Сибіру»
Вчитель історії України і громадянської освіти з селища Комишани Херсонської області Сергій Шишковський розповів, що ситуація з тиском російських окупаційних сил на освітян є «кричущою». Він стверджує, що вчителів змушують отримувати російське громадянство і повернутися до викладання в школах. Інакше погрожують в’язницею.
Переважно страждає керівництво шкіл. Їм начебто заборонили виїзд з окупованих територій і погрожують в'язницеюСергій Шишковський
«Вони зараз почали погрожувати вчителям, щоб вони почали співпрацювати, переважно страждає керівництво шкіл. Їм начебто заборонили виїзд з окупованих територій і погрожують в'язницею. Їм кажуть: або ви працюєте з нами, або вас саджають у тюрму на термін як держзрада в Україні, ми вас відправимо десь на Сибір відсиджувати свій термін. Тому зараз керівництво шкіл буде змушене співпрацювати», – констатував Шишковський.
Він наголосив, що «до всіх є вимога отримати російське громадянство.
«Керівництво та вчителі отримали картку російського банку. Всім вчителям, які дадуть згоду на співпрацю, російські окупанти дадуть премію-підтримку 10 тисяч рублів», – додав вчитель.
Він також розповів, що російські окупанти в новому навчальному році планують відкрити в Херсоні 10-20 шкіл. Сергій Шишковський вважає, що через тиск частина вчителів може бути змушена погодитися на співпрацю.
«У Херсоні є приблизно 60 шкіл, вони хочуть хоча б 10-20 з них відкрити. 30 червня буде нарада, під час якої формуватимуть педагогічний колектив, який згоден співпрацювати. Фактично людям погрожують життям, в’язницями, тому багато з них будуть вимушені погодитися», – сказав він.
Через відновлення навчального процесу на окупованій частині Херсонщини Росія демонструє начебто «повернення» регіону до мирного життя і використовує ці процеси для власної пропаганди, зазначив вчитель.
На його думку, «росіянам потрібно показати нормальне життя для своєї пропаганди, що все добре, діти навчаються, свята відбуваються. Начебто їх тут чекали, начебто Херсон задоволений та нічого не змінилося. Така картинка працює на їхню аудиторію».
«Південь має стратегічне значення»
Керівник Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Максим Паламарчук зазначив, що південь має стратегічне значення для України: «Дуже важливим є відновлення контролю над найбільшою в Європі атомною електростанцією поблизу Запоріжжя в Енергодарі. Наступним кроком є відновлення доступу до Дніпра. Це водний шлях, який допоможе відсунути противника від Запоріжжя, яке є шостим за розміром містом в Україні. Це більш стратегічно-економічні розрахунки».
Але є й потреба в військових розрахунках, зазначає експерт.
Ми зобов'язані звільнити наших громадян, які опинилися в окупаціїМаксим Паламарчук
«Потрібно отримати контроль над Дніпром, щоб забезпечити додатковий водний бар'єр оборони для Одеси та Миколаєва. І, нарешті, морально-суспільний – ми зобов'язані звільнити наших громадян, які опинилися в окупації, які продемонстрували героїчний опір, які щиро бажають повернення української влади та України на свої терени».
Експерт вказав, що зараз важко спрогнозувати, як розвиватимуться бойові дії на півдні і в якому форматі можуть бути врегульовані відносини з Росією.
«Багато можливих альтернатив»
Можливі дуже різні сценарії, зараз ситуація вкрай динамічнаМаксим Паламарчук
«Життя України у випадку перемоги у будь-якому разі буде краще, ніж у випадку окупації. Але можливі дуже різні сценарії, зараз ситуація вкрай динамічна. Неможливо сказати, чим завершаться бойові дії. Чи це буде щось подібне на 2014 рік, чи це буде дипломатичне врегулювання. Багато можливих альтернатив, з кожної виходять різні умови для нині окупованих територій після їх звільнення», – передбачив Паламарчук.
Якщо окупація півдня буде тривалою, цей регіон зіткнеться з подальшою депопуляцією і деградацією, вважає експерт.
«Стосовно поразки, то зараз Херсонщину залишила найбільша частка населення, при тому найбільш мобільного та вмотивованого. Якщо контроль (РФ – ред.) над Херсонщиною та Запоріжжям буде збережений, то, на жаль, доля їхня сумна – це подальша депопуляція, продовження деградації та знелюднення регіону. Наразі окупанти демонструють нездатність забезпечення елементарних процесів життєдіяльності», – констатував він.
Експерт також зазначив, що після деокупації півдня Україна має «нарощувати військові ресурси в регіоні для унеможливлення повторення ситуації в майбутньому».
«Президент України слушно зазначив, що навіть після завершення війни Україні треба мати потужніші сили, ніж вона мала на момент 24 січня цього року. Уможливлення окупації півдня було забезпечено тим, що сили противника на цьому напрямку суттєво переважали наші ресурси», – зауважив Паламарчук.
Історик із Севастополя, експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Максим Майоров зазначив, що «Росія спочатку планувала отримати контроль за всією Україною, повалити конституційний устрій і привести до влади підконтрольних чиновників». Окупація окремих територій до планів Росії не входила, тому зараз в цій країні немає консенсусу щодо майбутнього південного регіону України, каже він.
«Це вторгнення не обмежилося, власне, Донецькою та Луганською областями. Воно поширилося на низку інших регіонів. Станом на зараз ми маємо значні території Херсонської області, майже Запорізьку область і Харківську область частково окупованими. У Росії постало питання, що робити з цими територіями», – сказав Майоров.
Якогось консенсусу з приводу того, яка доля має чекати на ці території, у російській уяві немаєМаксим Майоров
«Ми маємо змогу слідкувати за певними дискусіями, які відбуваються у публічному просторі. Якогось консенсусу з приводу того, яка доля має чекати на ці території, у російській уяві немає. Можемо зробити висновок, що вони самі зіткнулися з цією проблемою, бо не планували спочатку окуповувати окремі території, вони планували повалити конституційний лад в Україні і насадити у свою владу-маріонетку», – пояснив експерт.
Роль Криму у війні Росії проти України
Постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева зазначила, що окупований півострів відіграє особливу роль у захопленні південного регіону України і спробах Росії там закріпитися.
Можна розглядати півострів як ресурсну базу та тил для російської військової машини і арміїТаміла Ташева
«Крим в умовах повномасштабного вторгнення в Україну відіграє особливу роль плацдарму для нападу. Можна розглядати півострів як ресурсну базу та тил для російської військової машини і армії. Фактично це плацдарм для подальшої окупації територій. Росія має один і той самий сценарій окупації, наче за методичкою: в Криму, пізніше на Донбасі, зараз на півдні», – звернула увагу вона.
«Взяття під контроль інформаційного поля, комунікаційних майданчиків, контроль інтернету, ЗМІ, відключення українського телебачення, радіо і включення туди своїх російських сигналів, придушення будь-яких форм громадянської активності, «саджання» людей на підвали та залякування – це методи РФ. Тому Крим в цій повзучій окупації відіграє важливу роль», – додала Ташева.
Таміла Ташева зауважила, що, на відміну від ситуації у Криму 2014 року, жителі окупованого півдня розраховують на звільнення регіону Збройними силами України.
На її думку, «якщо подивитися на підсумки того, що ми маємо за 8 років тимчасової окупації кримського півострова, ми маємо зробити певні висновки. Зараз на території Херсонщини, навіть на відміну від Криму, ці уроки були певною мірою взяті до уваги, хоча окупант продовжує сильні репресії».
«Але ми бачимо прояви громадянської активності на території півострова. В першу чергу, тому що наші громадяни, які живуть в окупації, однозначно розраховують на ЗСУ, на наше військово-політичне керівництво, чого не було у 2014 році», – підкреслила вона.
Зараз, хоч і є проблеми, але вони не мають такого системного характеру, який ми мали у 2014 роціТаміла Ташева
Таміла Ташева вважає, що зараз українська влада більш злагоджено протидіє окупації територій, ніж 2014 року.
«Ми багато чому навчилися. Українська влада злагоджено працює на протидію незаконній паспортизації та колабораціонізму. Тому що на той момент ми не були готові й держава не несла повноти відповідальності за те, що відбувалося в Криму. Не могла повноцінно допомогти внутрішньо переміщеним особам. Зараз, хоч і є проблеми, але вони не мають такого системного характеру, який ми мали у 2014 році», – підсумувала Ташева.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
