Валерія Константинова
Юрій Ковбаса – керівник зоозахисної організації «Служба захисту тварин «Шанс». Він разом зі своєю командою вивозить із прифронтових населених пунктів Запорізької області покинутих тварин.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну кількість бездомних і покинутих тварин збільшилась, каже він. Через інтенсивні обстріли покинуті домашні улюбленці отримують поранення або гинуть.
Чоловік розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя», скільки тварин залишилося без господарів в області, як відбувається їхня евакуація, та з якими травмами до нього потрапляють тварини.
Гуляйполе, Оріхів, Мала Токмачка
За словами зоозахисника, кількість покинутих тварин збільшилась майже вдвічі. Це переважно собаки. У запорізький притулок «Шанс» протягом повномасштабного вторгнення привезено близько 400 тварин. Частину з них відправили на перетримку. Нині у «Шансі» перебуває близько 250 домашніх улюбленців.
Люди самі телефонують з проханням вивезти собак, яких лишили господарі
– З перших днів війни ми їздимо у прифронтові населені пункти. Переважно це Запорізька область: Гуляйполе, Оріхів, Новоданилівка, Мала Токмачка, Новопавлівка, Новоандріївка тощо. Люди самі телефонують з проханням вивезти собак, яких лишили господарі. Деяким тваринам знаходимо місце перетримки. Але буває, що залишаються у мене.
Юрій Ковбаса зазначає, що перший виїзд неподалік від лінії фронту був за собакою, якого евакуйовували з Гуляйполя.
– Жінка з Гуляйполя виїхала, але вдома, у приватному секторі, лишила прив’язаного великого собаку. Певний час його годували сусіди. Одного разу пес зняв нашийник, бігав по двору та стрибав на сітку-рабицю, яка межувала з сусідами. І вони почали боятися. Зателефонували нам, розповіли, що господарка не приїде і не буде доглядати за твариною. У випадку, якщо собака перестрибне паркан, то його вб’ють. Ми приїхали та прив'язали собаку.
Згодом сусіди відмовилися доглядати за псом через часті обстріли та небезпеку пересування. Тому тварину вивезли й тепер він живе у власника притулку.
«Залишають на смерть»
Волонтер згадує, як після інформації щодо підриву Запорізької АЕС люди виїжджали та просили забрати тварину собі на деякий час.
– Одна жінка хотіла прилаштувати до мене собаку на два місяці. На моє запитання «У зв’язку з чим?», відповіла, що окупанти планують підірвати ЗАЕС, тому вона хоче виїхати на 1-2 місяці, а потім повернутися і забрати тварину. І знову діалог:
– Собаку лишаєте на смерть?
– Ми ж у вас залишаємо.
– Тобто не на смерть, а мені.
Я запитав:
– А чи не думали, що може так статися, що ви повернетеся, а не буде кого забирати? І не буде в кого забирати...
Жінка поклала слухавку. І це був не одиничний випадок.
«Забирають ледь живих»
Із прифронтової зони керівнику зоозахисної групи «Шанс» часто доводилося забирати доволі виснажених собак і рятувати їх від смерті.
Побачили ледь живого пса. Його довелося обережно діставати з будки
– У Новоданилівці господарі виїхали та залишили собак на сусідку. Коли почалися інтенсивні обстріли населеного пункту, жінка повідомила, що теж збирається їхати, тому нікому буде годувати собак. Ми зв’язалися з господарями щодо порятунку тварин, оскільки вони не планували повертатися. Чоловік сказав, щоб вівчарку не чіпали, а ротвейлера забрали, бо він старий і помирає. По приїзду сусідка розповіла, що вівчарку годувала, а ось ротвейлера – ні, бо він далеко прив’язаний. Зайшовши у двір, побачили ледь живого пса. Його довелося обережно діставати з будки, повантажили в автівку і привезли до притулку. Зараз собака живе у мене. Вівчарку простерилізували.
Юрій Ковбаса розповідає, що ще одного песика також забирали з Гуляйполя, де прямо перед двором розірвався снаряд і уламком тварині зчесало губу аж до зубів.
Евакуація під обстрілами
Керівник зоозахисної групи «Шанс» зазначив, що найбільші труднощі, з якими стикаються волонтери, – ракетні обстріли, засобів захисту не вистачає.
У цей момент нас помітили розвідувальні дрони, тому знову сталися вибухи. Ймовірно, це місце було пристріляне
– Нещодавно жінка з Малої Токмачки повідомила, що її собаку вкусив кліщ і почався піроплазмоз. Він вже аж пожовтів. По дорозі у Малій Токмачці ми пробили колесо. Як тільки став його замінювати, почалися обстріли. Жінка знову телефонувала та через сльози просила допомогу. Ми намагалися швидше все відремонтувати. Мабуть, у цей момент нас помітили розвідувальні дрони, тому знову сталися вибухи. Ймовірно, це місце було пристріляне. Коли я пригальмував, поряд «прилетіло» і машину добре струснуло. Відчули запах тротилу. Добре, що уламки вище «пішли». Ми все ж забрали у жінки собаку. А на шляху до Запоріжжя підібрали ще одного.
Тварин, якими опікується «Шанс», лікують і годують за благодійні кошти. Вони, як повідомив волонтер, надходять до організації від небайдужих громадян. Про свою діяльність та потреби повідомляють переважно через соцмережі – таким чином вдається зібрати гроші на пальне та корм. Юрій Ковбаса каже, що небайдужих до тварин в Україні ще вистачає.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум