«Окупанти думали, що мера захоплять – місто їм підкориться. Хотіли створити ілюзію передачі влади росіянам місцевими добровільно».
«Очолив народний спротив, вони кілька днів тримали колони до зубів озброєних агресорів, не давали їм увійти в місто».
Так згадують міського голову Дніпрорудного Запорізької області Євгена Матвєєва та події початку 2022 року, коли російські окупанти захопили його у полон. Минулого тижня публічно стало відомо про смерть запорізького мера.
- Що відомо про загибель у полоні Євгена Матвєєва?
- Кого з представників місцевого самоврядування досі утримують у Росії чи на окупованих територіях?
- Кому з посадовців вдалося звільнитися з російського полону?
Докладніше про це читайте в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
Тіло Матвєєва повернули до України під час останнього російсько-українського обміну, про що повідомив голова Запорізької області Іван Федоров. Він нагадав, що російські військові захопили Дніпрорудне наприкінці лютого 2022 року. Міський голова під час окупації не залишив місто і 13 березня окупанти взяли Матвєєва в полон, де він перебував 2 роки і 8 місяців.
У Запорізькій обласній прокуратурі «Новинам Приазовʼя» повідомили, що з березня 2022 року у слідчих СБУ перебуває об’єднане кримінальне провадження, у тому числі, за фактом незаконного позбавлення волі голови Дніпрорудненської ОТГ. Зараз відкрите нове провадження – за фактом смерті міського голови.
Чоловік помер у лютому 2024 рокуЗапорізька облпрокуратура
«Після репатріації тіла, яка відбулася на початку листопада 2024 року, до України передано його тіло з ознаками насильницької смерті. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть, чоловік помер у лютому 2024 року. На теперішній час відкрито кримінальне провадження за фактом його смерті у полоні (ч. 2 ст. 438 КК України). Триває судово-медична експертиза. Проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії», – повідомили в прокуратурі.
«Виходив назустріч російським танкам»
Євген Матвєєв обирався міським головою Дніпрорудного тричі – з 2006-го, 2010-го і 2020-го років. Як повідомляє рух «Чесно», втретє політика обрали на посаду міського голови як члена партії ОПЗЖ («Опозиційна платформа за життя» – партія, яка є забороненою зараз в Україні – ред.).
За даними Центру громадянських свобод, з початком повномасштабного російського вторгнення «посадовець, маючи чітку проукраїнську позицію, не збирався здавати місто, постійно перебував на робочому місці та організував усе необхідне для містян та оборони». Зокрема у Дніпрорудному створили дружину для патрулювання, а також блокпости на вʼїздах до міста.
27 лютого 2022 року Євген Матвєєв разом з іншими містянами виходив назустріч російським танкам, змусивши їх повернути назад. Крім того, міський голова заявляв, що «допомога від російських окупантів не потрібна» та відмовлявся з ними співпрацювати.
Доцент кафедри філософії та соціології Маріупольського державного університету Олександр Зубченко розповів «Новинам Приазов’я», що був знайомий із Матвєєвим, коли обіймав посаду начальника управління внутрішньої політики у Запорізькій облдержадміністрації. За його словами, попри приналежність до партії ОПЗЖ, посадовець працював на благо міста.
«Я кілька разів зустрічався із Євгеном Матвеєвим, обговорювали ми питання життя міста, питання увічнення пам'яті наших українських загиблих героїв, проведення декомунізації в місті тощо. Він був цілісною особистістю, яка сформувалася ще в радянський період. Людина зі своїми чіткими переконаннями, великим життєвим і професійним досвідом. Багато дискутували, людина була відкрита до дискусії й з власними принципами. В чомусь я з ним погоджувався, в чомусь не погоджувалися. Багато було тоді у нас проблемних питань по соціально-політичній ситуації у Дніпрорудному», – згадує він.
«Очолив народний спротив»
Принципова проукраїнська позиція, з якою Євген Матвєєв зустрів окупантів, була вражаючою, каже Зубченко.
Шансів утримати агресора у беззбройних людей не було жодних. Але була мужність, була відданість своїй державі, своєму містуОлександр Зубченко
«Для мене стало великим відкриттям та принциповість та громадянська мужність, з якими він зустрів російських агресорів у перші дні війни. А це не секрет, що, скажімо, сусідня Кам'янка Дніпровська, мер якої зустрічав росіян, ну якщо не з хлібом і сіллю, то нічого не зробивши для того, щоб хоча б утворили коридор ганьби окупантам. Вони просто проїхали Камʼянку Дніпровську і все (за даними Запорізької обласної прокуратури, влітку 2023 року міському голові Кам’янки-Дніпровської Василівського району повідомили про підозру у колабораційній діяльності – ред.). А Матвєєв очолив народний спротив, вони кілька днів тримали колони до зубів озброєних агресорів на повороті з траси Енергодара – Запоріжжя, не давали їм увійти в місто. Здавалося справа абсолютно безнадійна, адже, на жаль, на той час частини української армії давно вже відступили. Шансів утримати агресора, зрозуміло, у беззбройних людей не було жодних. Але була мужність, була відданість своїй державі, своєму місту», – зауважив він.
За даними ЗМІ і правозахисних організацій, міського голову Дніпрорудного затримали під час виконання посадових обов’язків. Йому повідомили про затримання окупантами на одному з блокпостів автобуса з працівниками Запорізького залізорудного комбінату. Матвєєв вирушив, щоб допомогти звільнити людей. Зрештою гірняків відпустили, а його ні. Пізніше знайомі знайшли біля цього ж блокпоста його автівку. Протягом тривалого часу було невідомо, що з посадовцем відбулося і де його утримували.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Невиправдані надії окупантів
Зубченко зазначив, що російські військові не мали чіткого уявлення про те, що в Україні існує система місцевого самоврядування. Тому і почали затримувати посадовців, які були лідерами у своїх громадах.
Вони заздалегідь викорінювали будь-який потенційний спротив, адже мер, голова громадиОлександр Зубченко
«Вони (окупанти) думають, що мер це як «государя посланник», це всевладна людина, яка всім командує на території, якій всі підпорядковуються, яка ледве не веде питання оборони. Яка за старою такою традицією має символічні ключі від міста. І от якщо мера захопили – місто їм підкорилося. Я так розумію, це була одна з їхніх концепцій при окупації півдня України – вони хотіли створити ілюзію добровільної передачі влади росіянам. Цього їм зробити майже ніде не вдалося. І по-третє, таким чином вони заздалегідь викорінювали будь-який потенційний спротив, адже мер, голова громади в Україні – це людина, обрана на вільних виборах, на відміну від РФ, де мера не обирають, а призначаються згори. І це людина, яка має певний авторитет, певний вплив на людей, вона може бути ватажком народного спротиву, як був Євген Матвєєв», – додав Зубченко.
- Звістку про загибель міського голови Дніпрорудного прокоментував президент України Володимир Зеленський. Він заявив, що в російському полоні досі перебувають щонайменше шість мерів і голів громад. За словами президента, Україна залучає посередників для звільнення полонених, а також шукає різні політичні та юридичні можливості.
- Євгена Матвєєва 5 грудня поховали в Бучі на Київщині.
Мер Херсона у таємній катівні ФСБ?
Ще один міський голова, який досі перебуває у російському полоні – очільник Херсона Ігор Колихаєв. Він зник у червні 2022 року. За словами його радниці, посадовця затримали біля однієї з комунальних установ, де працювали співробітники виконкому. Потім його вивезли у невідомому напрямку.
За інформацією сина Ігоря Колихаєва Святослава, після викрадення його батька перевезли до селища Каланчак, потім – до Чаплинки та Новотроїцька. У вересні 2023 року Ігор Колихаєв перебував у російському Ростові-на-Дону.
У вересні 2023 року Міжнародний комітет Червоного Хреста підтвердив, що Колихаєв має статус полоненого. Російська сторона подала його до відповідного списку.
Журналістка, документаторка воєнних злочинів Анна Мамонова минулого тижня повідомила, що Колихаєва начебто бачили в таємній катівні ФСБ у Криму. Про це журналістці розповів чоловік, який 2,5 роки перебував у цій тюрмі в Сімферополі.
Син Ігоря Колихаєва Святослав розповів «Новинам Приазов’я», що ставиться до цієї інформації скептично. За останніми даними, міського голову Херсона утримували у Чонгарі.
«Я не можу це підтвердити, тому що людина, котра це сказала, мені не вдалося з нею поспілкуватися. Наскільки мені відомо, то вона з ним не була в одній камері, вона його просто там якось бачила через двері. Те, в чому я впевнений – у кабінеті Координаційного штабу було вказано, що батько перебував у Ростові, зараз інформація змінилась на Чонгар. Я не вірю, це маловірогідно. Тому що не розумію логіки його тримання у Ростові, а потім перевезти назад у Херсонську область. Але вони ж звідкись беруть цю інформацію, Координаційному штабу доповідає хтось про це», – каже він.
Святослав нагадав, що Міжнародний комітет Червоного Хреста підтверджував Ігоря Колихаєва як військовополоненого. Він вважає, що це зробили для прискорення обміну батька.
«Питання в тому, що цьому заважає? Або хто цьому заважає? Та і люди, котрі виходили з полону і котрі його там бачили, кажуть, що він там знаходиться у якості, так би мовити, обмінної одиниці. Зараз ми бачили сумну новину, що мер Дніпрорудного помер у полоні. Тому важко сказати, що саме робиться для звільнення усіх політв’язнів, які зараз знаходяться у Росії. Я намагаюсь усіма можливими шляхами досягти якось комунікації з нашою владою. Вже два роки пройшло і це досі розчаровує та дуже пригнічує. Не хочеться зневірюватися у тому, що цим не займаються, але чи таких дій, чітких рухів у цьому напрямку, я, на жаль, не бачу», – поділився син полоненого мера Херсона.
«Поховання померлих полонених у РФ»
Керівниця департаменту документування Медійної ініціативи за права людини Анастасія Пантелєєва розповіла «Новинам Приазов’я», що тіло Євгена Матвєєва повернули з одного з місць несвободи саме з території Росії, не з окупованих регіонів. І це не поодинокий випадок. Вона також розповіла, що відомо правозахисникам про інших полонених посадовців.
Є інформація про смерть цивільних осіб, яку ми поки що не можемо підтвердити, оскільки в нас немає тіл, вони ще не обмінені.Анастасія Пантелєєва
«Ми також знаємо про іншого представника місцевого самоврядування з Чернігівської області. Це пан Винниченко Олексій – староста села Гребениківка, чиє тіло було так само повернуто в рамках обміну тілами. Це теж цивільна особа, яку викрали ще на початку окупації Чернігівської області, тобто у 2022 році. Правозахисники намагаються тиснути, нескінченно звертаються до Міжнародного комітету Червоного Хреста, тому що ще до того як запрацює будь-який механізм, важливо вберегти цих людей. Є менш відомі випадки, про які менше розголосу в ЗМІ, проте вони є – ці тіла цивільних, є інформація про смерть цивільних осіб, яку ми поки що не можемо підтвердити, оскільки в нас немає тіл, вони ще не обмінені. Є інформація навіть про те, що декого поховали на території Російської Федерації, вона теж потребує певної верифікації. Люди виснажені, багато людей у віці, людський організм не залізний, не може постійно перебувати в такому стресі», – підкреслила Пантелєєва.
Доля інших посадовців у полоні
Медійній ініціативі за права людини відомо про вісім представників місцевих самоврядувань, які перебувають у російському полоні, розповідає правозахисниця. Вона нагадала про полоненого мера Голої Пристані Олександра Бабича. За даними Пантелєєвої, його утримують інкомунікадо – до нього не пускають ані правозахисників, ані адвокатів. При цьому йому не оголошують жодних звинувачень. Аналогічна ситуація з полоненим колишнім очільником Херсона Володимиром Миколаєнком.
Людина дуже схудла і змарніла за ці роки в незаконному утриманніАнастасія Пантелєєва
«Відома історія Ігоря Колихаєва – міського голови Херсона, Анатолія Сірого – це староста села Нові Боровичі Чернігівської області. Цю людину викрали в часи окупації Чернігівської області на початку 2022 року, але наразі не відомо, де можуть його утримувати.
Буквально нещодавно був незаконно засуджений Ігор Протоковило – це депутат міської ради Нової Каховки. Він теж перебував у незаконному утриманні з перших місяців повномасштабного вторгнення. Його засудили на 12 років за так зване «шпигунство». З відео, яке опублікували російські правоохоронці, видно, що ця людина дуже схудла і змарніла за ці роки в незаконному утриманні.
Можу сказати також про Олександра Слісаренка, директора територіального центру селища Горностаївка в Херсонській області. Його місце утримання невідоме, проте відомо достеменно, що його викрали зі свого будинку у 2022 році представники РФ. Олександр Зарівний – начальник управління гуманітарної політики Херсонської районної державної адміністрації, якого вірогідно утримують у Криму. У полоні досі перебуває Микола Маслій – депутат Куп'янської міської ради в Харківській області», – розповіла правозахисниця.
Механізму повернення з полону цивільних осіб не існує, втім, деяким представникам місцевого самоврядування вдалося звільнитися, додала Пантелєєва.
«Нами задокументовані деякі випадки, коли представників місцевого самоврядування утримували на окупованих територіях і їм вдалося звільнитися. Наприклад, це Олександр Івченко – староста села Надеждівка в Херсонській області, якого ув’язнили за «розповсюдження української пропаганди» у своєму селі. Його дуже жорстоко побили. Він переніс багато операцій на головному мозку. Слава Богу, ця людина в порядку. Його відпустили ще під час окупації. Можна тільки уявити собі, що з ним було б, якби його далі перевозили. Пані Галина Лобчаста – це староста села Макіївка Луганської області, яку теж затримали за підозру того, що вона спілкується з українськими військовими. Дуже жорстоко били, просто дуже жорстоко. В неї було все тіло синє. Їй вдалося виїхати зі свого селища. Вона наразі допомагає мешканцям цього селища», – розповіла представниця МІПЛ.
Форум