У Мелітополі, який досі перебуває під російською окупацією, раніше проживало близько 150 тисяч жителів. Наразі – близько третини корінного населення. Хтось виїхав на підконтрольну владі України територію, хтось – за кордон. Доля кожного склалась непередбачувано, але у всіх вона радикально відрізняється від колишнього життя. Історії мелітопольців фіксує у проєкті «Подкаст на відстані. З Мелітополем у серці» спеціаліст управління культури та молоді Мелітопольської міської ради Віктор Майоров. В інтерв'ю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов'я» він розповів про ідею та натхнення створення зазначеного подкасту.
- Віктору Майорову 28 років. Він приїхав до Мелітополя навчатися у вищому навчальному закладі та, як сам він каже, закохався у місто, де «знайшов себе». Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну він деякий час перебував у Мелітополі, але згодом вирішив евакуюватись разом із родиною.
- Як і до багатьох громадських діячів, до нього також приходили представники окупаційних сил. На підконтрольну українській владі територію йому вдалось виїхати завдяки волонтерам. Згодом він вирішив втілити у життя свою давню мрію – записати «живі» історії мелітопольців. Але тепер, з поправкою на війну.
– У соцмережах дуже багато контенту про Мелітополь від росіян та зрадників. Мене це обурювало, я вирішив зробити проєкт, який розкаже про справжніх мелітопольців, які роблять багато для міста та містян. Мета – показати всій країні та світу, що наше місто – українське.
Коштів на створення якісного контенту не було. Я написав грантовий проєктВіктор Майоров
– Наприклад, на заході України про Мелітополь чули лише як про «черешневу столицю» та як про осередок колаборантів. Хочу об'єднати мелітопольців. Всіх – і тих, хто за кордоном, і тих, хто на підконтрольній (владі України – ред.) території, і, на жаль, тих, хто в окупації. Але, через те, що я сам виїхав з окупації голий-босий, мав спочатку подбати про родину. Тож коштів на створення якісного контенту не було. Я написав грантовий проєкт в один із львівських фондів – «Фундацію змін», й ідею мені погодили.
«Ми прийшли з миром»
За словами Віктора, шукати героїв важко, багато хто відмовляється говорити, через родичів, які залишаються в окупації.
– В мене всі гості різні, охоплюють всі сфери життя – підприємці, волонтери, журналісти, науковці, творчі люди. Перед записом подкасту я завжди запитую, про що ми не можемо говорити.
Одна з героїв «Подкасту на відстані» – мелітопольська журналістка, головна редакторка місцевого сайту «МВ» Юлія Ольховська. Її викрадали з дому російські військові, які зрештою змусили припинити діяльність всієї редакції. Віктору Майорову вона розповіла, як у перший день війни побачила «русский мир» на власні очі.
«24 лютого мені на центральному ринку в Мелітополі сказали, що в Якимівці вже висить російський прапор. Я не повірила, вирішила поїхати та перевірити. Ми з водієм з редакції відправилися туди. В Якимівці все було в порядку – всюди українські прапори. Поїхали в Новоолексіївку», – розповіла жінка.
Танки йшли зі швидкістю пішохода. По периметру колони – люди з автоматамиЮлія Ольховська
«На межі Запорізької та Херсонської області ми зустріли колону російських танків. Ми притулились до узбіччя, бо розгортатись перед танками було б небезпечно. Танки йшли зі швидкістю пішохода. По периметру колони – люди з автоматами. Ми спитали, що нам робити. Сказали, їхати куди їхали, мовляв, «ми до вас із миром». На повороті на Генічеськ ми побачили український БТР, що догоряв, і тіла українських солдатів. Мир, з яким вони прийшли, я побачила ще 24 лютого», – поділилась Ольховська.
Після описаних подій вона ще два дні не могла потрапити додому. За прихисток Юлія дякує жителям Якимівського району, чиї імена обіцяє назвати після перемоги.
З акторів у волонтери
На діалог у подкасті погодився актор, ведучий Костянтин Попенко. Як розповів Майоров, актор після масштабного вторгнення Росії до України став волонтером.
– Мелітополець Костянтин Попенко жодного разу не волонтерив, був ведучим заходів, актором. З приходом війни він виїхав з окупації та наразі волонтерить, щодня тягає тонни гуманітарки.
Костянтин Попенко наприкінці листопада відвідав деокупований Херсон і поділився у подкасті своїми враженнями.
«Щоб отримати нашу гуманітарку, потрібний український паспорт. Жителі давали копії. Питаю: «Де оригінал?» Кажуть, мовляв, забрали російські солдати. Коли це чоловік середнього віку, ще можу повірити. Можливо. Коли це бабусі... А їх було дуже багато. Був навіть епізод – не знаю, хто це був, чоловік чи жінка, але дали на реєстрацію на отримання нашої гуманітарки російський паспорт», – згадує Попенко.
Про російський полон
Віктор Майоров каже, що щоденно тримає зв'язок із жителями окупованих територій. Розповідає реальні історії тих, хто певний час перебував під російським тиском і навіть у полоні.
Хлопця забрали. Три дні змушували співати гімн Росії, били струмом, просто били. Коли його повернули назад, він почав заїкатисяВіктор Майоров
– Деякі викрадені, в полоні. Мій друг Влад Гнедаго був викрадений навесні. Його показали на відео лише одного разу – схудлий, зі зламаним носом. Є історія про мого ще одного друга, якого викрали просто за те, що він не так подивився на місцевого гауляйтера. Там навіть конфлікту не було. Хлопець пройшов повз гауляйтера. Навіть не розмовляв з ним. Наступного дня гауляйтер додому до мого друга привів військових. Хлопця забрали. Три дні змушували співати гімн Росії, били струмом, просто били. Коли його повернули назад, він почав заїкатисья Наразі він досі не може відновитися, плаче ночами. Була нормальна людина мого віку. На щастя, він виїхав з окупації.
Майоров каже, що готує подкаст із науковцем.
– Ми говорили про орнітологію. Мелітополь, як ми знаємо, розташований поблизу Азово-Чорноморського басейну – одного з найбільших ареалів проживання рідкісних птахів. Йшла мова про вплив війни не лише на людей. Про те, чи зможемо ми все відновити. Наша степова природа випалюється.
З усіма героями своїх подкастів Віктор Майоров підтримує стосунки, та бере обіцянку – після перемоги України у війні поспілкуватися знову.
- Російські війська захопили Мелітополь Запорізької області 25 лютого. Міський голова Іван Федоров, який перебуває на вільній території, регулярно повідомляє про вибухи в окупованому місті.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
