Дарина Довгопʼята
«Бʼють, ґвалтують без упину, знущаються, якщо ти не такий, за їхніми мірками», – так описує поведінку російських військових Мілерія Афанасієвська, трансгендерна жінка з окупованих Олешок на Херсонщині. За півтора року життя під тиском російської армії їй довелося переховуватися, міняти зовнішність, переживати зворотну трансформацію, отримати прикладом автомата по обличчю від загарбників. Мілерія виїхала з окупації, але зізнається, що досі не може почуватися у безпеці.
Співрозмовниця поділилась з проєктом Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» тим, як виживають такі, як вона, та інші представники ЛГБТ-спільноти на окупованих Росією українських територіях.
«Небезпечно було завжди»
За словами Мілерії, перебування в окупації було надзвичайно складним. Наразі жінка перебуває у Німеччині, однак навіть там, каже, не може почуватися повністю захищеною.
– Було дуже складно, бо я в маленькому місті жила, і всі знали, що я – трансперсона, трансжінка. Було багато любителів «русского мира», серед яких ще опинилися і мої родичі. Тому, так, почуття тривоги й небезпеки були. Я зараз проходжу психотерапію, тому що в мене панічні атаки, я не можу їх позбутися. Ось тут, в Німеччині , начебто все добре, спокійно, але все одно небезпека відчувається навіть тут, тому що тут багато росіян. Тут багато тих, хто «топить» (є прихильником – ред.) за Росію тощо. Хоча я тут ніби під захистом держави, але все одно бувають сутички.
Співрозмовниця пригадує, що в окупації загроза життю була постійною.
Їду на велосипеді, зупиняється автівка – й мене намагаються затягнути до себе росіяни
– Я сама з Олешок, з лівого берега Херсонської області, небезпечно було завжди. Я, приміром, їду на велосипеді по хліб, зупиняється автівка – й мене намагаються затягнути до себе росіяни (військові – ред.), кажуть: «Яка ж ти гарна, нумо з нами, я з тобою одружуся». Але ніхто не знав, що я не є проста жінка. Мені доводилося постійно вбиратися у брудне, не мити голову, вдавати глуху та німу. Були випадки, коли я вдавала вагітну, щоб тільки до мене не підходили й не чіпали.
«Прикладом по обличчю»
Жителька Херсонщини пояснює, що під час окупації не мала доступу до замісної терапії, тому почався зворотний перехід у стан чоловіка. Це також створювало певні проблеми.
– Хочете, я покажу вам посмішку, якою мене нагородили російські солдати?
Мілерія посміхається і демонструє відсутність одного зуба.
– Це через те, що один військовий дізнався, що я – трансжінка.
Мілерія згадує, що під час окупації просила свою матір називати її виключно чоловічим імʼям з міркувань безпеки.
Прикладом «нагородив» мене от такою «розкішною» посмішкою
– Бо в мене був гормональний детранзишн (зворотний перехід – ред.), я перетворювалася назад у початковий стан (чоловіка – ред.). І мама одного разу назвала мене при них (окупантах – ред.) моїм жіночим ім’ям. Військовий побачив, що у мене, скажімо, ноги небриті, не дуже жіночі, бо я вдома, я в окупації, я нікуди не виходжу з дому. Каже: «Ой, дівчино!». Потім придивляється до мене: «Це – не дівчина!». І прикладом «нагородив» мене от такою «розкішною» посмішкою.
Про примус до громадянства РФ
За словами Мілерії, ставлення окупантів до представників ЛГБТ-спільноти, гетеросексуальних людей та решти осіб, яких забирають «на підвал», де влаштовують тортури, нічим не відрізняється.
– Що чоловіків ґвалтували, що таких, як я (трансгендерних осіб – ред.), ґвалтували, жінок ґвалтували, у них (окупантів – ред.) у всіх одна стратегія.
Людей в окупації можуть переслідувати за невчасну посмішку або погляд не в той бік, каже жителька Херсонщини.
– Мене теж переслідували. Було таке, що я кружляла цілодобово навколо своєї вулиці, бо біля мого будинку стояла машина, чекали на мене. Мама казала, що мене немає вдома.
Ситуація ставала особливо напруженою, коли окупанти вимагали від Мілерії отримати російське громадянство. Тоді погрози стали звичною частиною її життя. Згодом ті, хто співпрацював з російськими військовими, натякнули Мілерії, що в неї є «шанс» змінити паспорт на жіночий.
Жінка також пригадує знайомих з ЛГБТ-спільноти, яких забирали «на підвал».
– Ось знайома жінка, вона – лесбіянка, але в неї є дитина. Вона вже така доросла жінка. Я не знаю як, від кого вони дізналися, що вона – представниця ЛГБТ-спільноти, але вони її тиждень ґвалтували. Ну, просто... Це було в режимі нон-стоп (без упину – ред.). Потім я цієї жінки не бачила і не бачила її сина. Це сталося за два тижні до підриву Каховської дамби.
Виїзд з окупації
Мілерія каже, що після того, як зійшла вода після потопу через руйнацію Каховської ГЕС на Херсонщині, вона разом з мамою виїхала з окупації.
Щоб убезпечити себе під час виїзду з Олешок, трансжінці довелося змінювати свою зовнішність.
– У мене почала рости борода. Я мала перевдягнутися в чоловічий одяг, три дні не митися, щоб просякнути чоловічим запахом. Я була схожа на неформального підлітка-рокера.
Шлях з окупації пролягав через Росію у Європу. Під час виїзду з РФ її кілька годин протримали на кордоні російські прикордонники, згадує Мілерія.
– Вони знущаються однаково. Там немає того, що когось над кимось знущаються менше, над кимось знущаються більше. ЛГБТ ти персона чи цисгендерна людина (чия ґендерна ідентичність збігається з біологічною статтю – ред.), у них немає такого поділу. Якщо ти, за їхніми мірками, не такий, а це може бути навіть через колір очей. Ось у мене світле волосся, а брови були темні. Коли ми приїжджали «Убилинку» (пункт пропуску на російсько-латвійському кордоні – ред.), мене через це тримали дві години, через те, що фотографія нібито не моя, через те, що ось у мене волосся світле, а брови темні.
«Підписуй папірець про підтримку «СВО»
Трансжінка стверджує, що більшість представників ЛГБТ, які перебували в Олешках до війни, виїхала. Залишилися ті, хто не міг кинути дім, тварин, батьків, або ж ті, хто чекав на прихід «русского мира». Мілерія пригадує, як покидала Херсонщину.
Вони погрожували, що вивезуть нас не в Раденськ, а далеко до Сибіру. А ти просто сидиш і в паніці
– Я з мамою виїжджала з Олешок, нас евакуювали співробітники російського МНС. Вони були дуже лютими. Вони лякали, що ЗСУ скинуть на нас якусь бомбу, якусь ракету, бо нас велике скупчення було. Або вони погрожували, що вивезуть нас не в Раденськ, а далеко до Сибіру. А ти просто сидиш і в паніці. На твоїх очах зруйнувалося два будинки – твоє житло, те, що в тебе було з самого народження, те, що будували твої дідусі, бабусі, батьки, воно (підрив Каховської ГЕС – ред.) просто все змиває за одну секунду на твоїх очах. І ти вже просто розумієш, що тут сидіти нема чого, чекати нічого.
Співрозмовниця каже, що її тримали сім годин на адмінкордоні в Армянську в анексованому Криму. Російські сили проводять там «дуже суворий контроль».
– Перевіряють телефони, мене змушували роздягатися, показувати свої татуювання. Чому в тебе волосся довге? Яке в тебе прізвище? Настільки сильний моральний тиск був.
– Найгірше, щоб перетнути взагалі будь-який російський кордон, навіть у Криму або російсько-латвійський, нас примушували підписати папірець, що ми підтримуємо «СВО» (спеціальна військова операція – так в Росії називають війну проти України – ред.), що ми раді тому, що нас окупували, що нас «відвоювали». Тобі хочеться цей папір порвати, але якщо ти це не підпишеш, тебе або посадять, або вб’ють тут, або просто в найкращому випадку не випустять нікуди.
- У листопаді 2023 року Верховний суд Росії оголосив «міжнародний громадський рух ЛГБТ» екстремістською організацією, попри те, що така організація юридично не існує в країні. Це рішення, ухвалене за зачиненими дверима, негайно заборонило на території РФ будь-яку діяльність, пов'язану з ЛГБТ, таким чином поставивши під загрозу не тільки свободу слова, але й особисту безпеку тих, хто відкрито виражає свою приналежність до цього руху. Цей крок є частиною ширшого тиску на ЛГБТКІА+ спільноту в Росії, що виявляється в актах насильства та переслідувань, які фіксуються й за її межами, зокрема на тимчасово окупованій Херсонщині.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум