Валерія Константинова
Софіївська громада, що у Бердянському районі Запорізької області, окупована Росією з 26 лютого 2022 року. За цей період життя у регіоні змінилося кардинально, каже начальник Софіївської сільської військової адміністрації Станіслав Захаревич, якому також довелось пережити російський полон.
Докладніше про те як живе ця громада четвертий рік під контролем Росії, скільки російських військових зараз там перебуває, якою є гуманітарна ситуація та що загрожує місцевому населенню у випадку тривалої окупації, Захаревич розповів в інтервʼю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
З моменту окупації громади місцеві жителі пройшли різні етапи. Спочатку російські військові облаштовували блокпости для фільтрації маріупольців, які намагалися врятуватись з оточеного міста, згадує Захаревич.
Затримували та катували багато людей. Після проведення «референдуму» ця тенденція посилилась
– Влітку 2022 року окупанти розпочали проводити масові облави у всіх населених пунктах. Затримували та катували багато людей. Після проведення «референдуму» ця тенденція посилилась.
Далі окупаційна влада почала нав’язувати місцевому населенню російське громадянство. За словами Захаревича, людей залякували, викрадали, їм відмовляли у наданні певних послуг.
– Відбулася трансформація окупаційної влади. Перші гауляйтери були призначені наприкінці червня 2022 року. Більшість з них – не місцеві. Окупанти намагалися дублювати нашу систему управління. Вони спершу створили Зеленівську об’єднану територіальну громаду у межах нашої громади. Потім її перейменували на Коларівську ОТГ. А у квітні 2023 року це структурне об’єднання ліквідували та створили єдиний Приморський район.
Начебто повернули адміністративно-територіальний устрій до сільських рад. Далі вони Приморський район трансформували у Приморський муніципальний округ. У селах залишили лише невелику частину гауляйтерів від тих, що були раніше. Зараз точково в селах переважно одна-дві людини, які відповідають за деякі напрямки.
Захаревич каже, що такі трансформації місцевого самоврядування ускладнюють отримання певних послуг – цей процес значно затягується в часі.
Транспорт, освіта, медицина
Одна з проблем окупованої громади, на яку звертає увагу український очільник, – це переміщення жителів між населеними пунктами, які розташовані за 50 кілометрів від Приморська. Маршрутне сполучення до цих сіл наразі відсутнє, каже Захаревич.
Окупаційна влада також «оптимізувала» у громаді освітні заклади та інші соціальні структури. Зокрема, зараз працює 5 закладів загальної і середньої освіти замість 6, які були до російської окупації, один дитсадок замість 5.
– Територіальний центр соціального обслуговування громадян мав 2 відділення: догляд вдома і стаціонар, де перебували люди, які не мають родичів і не здатні самі за собою доглядати. Окупанти це відділення закрили у 2023 році. Також вони оптимізували діяльність станції швидкої допомоги в селі Софіївка. До повномасштабного вторгнення на території працювали 2 сімейних лікарі, зараз лише один. Ситуація з кожним днем погіршується.
На території 11 сіл і селищ громади залишилося близько 2400 жителів, повідомляє українська місцева влада. Більшість з тих, хто виїхав, перебувають на підконтрольній владі України території. Інші – за кордоном, переважно у Німеччині та Польщі.
– Активний виїзд був влітку-восени 2022 року. Але навіть зараз все одно люди виїжджають. Втім, нині це переважно через медичні причини. Люди дуже сильно хворіють, смертність висока. Ті, хто хоче врятувати своє життя, їдуть на підконтрольну українській владі територію.
Смертність на окупованій території перевищує народжуваність у понад 11 разів, каже начальник Софіївської СВА.
Більш ніж в 11 разів смертність перевищує народжуваність
– До повномасштабного вторгнення на території громади смертність перевищувала народжуваність у два-три рази, залежно від населеного пункту. Наступні три роки, вже у період окупації, смертність різко зросла. Ми фіксували показник 1 до 7. Тобто на одного народженого 7 померлих. За нашими підрахунками, у 2025 році з 1 січня по 1 серпня показник становив 11,5 померлих на одного народженого. Тобто більш ніж в 11 разів смертність перевищує народжуваність.
Найбільше смертей пов’язано з невчасним або неякісним наданням медичної допомоги. Очільник громади повідомив, що люди помирають від інсультів, інфарктів, онкології.
– Більш-менш адекватну медичну допомогу люди можуть отримати на території, підконтрольній Україні. На тимчасово окупованій території – ні. Там є сімейний лікар, який може надати лише базову допомогу. Люди їздять до Бердянська, Приморська, Мелітополя, навіть до Ростова та Москви, але там величезні черги та проблеми зі стаціонаром. Насамперед увага приділяється російським військовим. Профільних лікарів немає.
Адекватні лікарі жаліються, що у них немає певного обладнання, запасу ліків, вони не можуть об’єктивно допомогти людям. І на вушко лікарі з Бердянська, Приморська, Мелітополя і навіть з Криму шепчуть нашим людям: «Якщо хочете жити – їдьте в Україну».
«Танки давлять цивільні авто»
За період окупації у Софіївській громаді збільшилась кількість смертельних автоаварій, зокрема, за участю російських військових, стверджує Захаревич.
– До повномасштабного вторгнення смертельна аварія на території громади траплялася одна на два-три роки. Були дрібніші вздовж траси Енергодар – Василівка – Бердянськ, але, на щастя, без летальних випадків. Зараз же кількість ДТП надзвичайно висока. Лише цієї зими, за нашими даними, сталося не менше восьми.
Низка смертельних аварій відбулася у селі Зеленівка. На щастя, учасниками були окупанти. П'ять окупантів їхали на цивільній автівці та їх переїхав трал з танком. Всі п'ятеро загинули жахливою смертю на місці. Також поширені й цивільні аварії. Наприклад, у селі Нельгівка загинув 16-річний хлопчик від того, що на нього наїхав місцевий колаборант.
Ця тенденція посилюється. Зокрема, у грудні минулого року в автоаварії загинуло двоє жителів Софіївки, одна жителька зазнала тяжких поранень. Біля села Азовське на них наїхав бензовоз окупантів. А біля Приморська загинув один житель громади, який перебував в автівці разом з чотирма окупантами. Вони всі загинули.
«Закинуті ферми кишать окупантами»
Кількість російських військових на території громади збільшилась. Вони заселяються у села, в яких раніше їх було мало, розповів Захаревич.
Кишать російськими військовими закинуті ферми, поля, лісосмуги й околиці біля ставків
– Протягом останнього часу окупанти активно заселяються в село Єлисеївка. До цього вони були лише на околицях. Також кишать російськими військовими закинуті ферми, поля, лісосмуги й околиці біля ставків. На півночі громади в районі села Нельгівка вони влаштували свій полігон. Це одна з баз, яка використовується як точка перегону російської техніки на північ. У селі Софіївка вони зробили ремонтну базу. Також ми фіксували зростання кількості окупантів у селах Юр'ївка, Зеленівка, Радолівка та за їхніми межами. За нашими підрахунками, зараз на території громади їхня кількість більша, ніж фактична кількість населення.
Начальник СВА додав, що більшість рядових російських військових перебуває за межами населених пунктів. Але офіцери та деякі рядові незаконно проживають неподалік місцевих жителів, наражаючи їх на небезпеку. За останні два тижні велика частина окупантів переселилась безпосередньо у села.
«Ті, хто пережив полон, почали помирати»
За інформацією чинної влади, з початку повномасштабного вторгнення на території громади затримали 70 жителів. Серед цих людей – 5 неповнолітніх та 12 жінок, а також люди похилого віку.
Одного жителя жорстоко закатували. Двоє зазнали вогнепальних поранень, близько 270 жителів – побиття з боку окупантів
– Вони всі відбули різний строк в окупаційних тюрмах. Хтось – одну добу, а хтось – рік. На превеликий жаль, є люди, які у листопаді вже як три роки перебувають у російському полоні. Одного жителя жорстоко закатували. Двоє зазнали вогнепальних поранень, близько 270 жителів – побиття з боку окупантів.
Зараз шириться болюча для нас тенденція, люди, які змогли вижити в російському полоні та вийшли на волю, почали вмирати. Одна людина загинула в автокатастрофі – її переїхали окупанти. Дехто помер через проблеми з серцем. І очевидно, що це наслідки катувань, які вони пережили.
Досі в полоні перебувають четверо жителів громади, каже Захаревич. Двох чоловіків обвинувачують у спробі теракту, начебто вони хотіли підірвати російські колони між селами Юр'ївка та Зеленівка. Їх засудили окупанти на 19 і 21 рік позбавлення волі. Доля деяких людей невідома, додав він.
За даними Захаревича, більшість жителів Софіївської громади утримують у Бердянську в колишньому відділку поліції.
– Деяких людей також утримували в колишній колонії №77 міста Бердянськ, зокрема і мене. Інших забирали до відділення поліції міста Приморськ. Були люди, які перебували у комендатурі селища Чернігівка. Когось забирали до Мелітополя. Там найжорстокіша в'язниця після 77-ї у Бердянську.
Траплялося, що затримували наших жителів і утримували їх у підвалах приватних будинків ближче до лінії зіткнення в Пологівському районі. У нас є інформація, що деяких цивільних полонених, які зараз не на свободі, утримують на території Росії, і у так званій збройне угруповання, яке підтримує Росія і яке визнане в Україні терористичним. Відомо про застосування до них всіх видів катувань.
«Зарплати бюджетників на «СВО»
Окупаційна влада оголосила, що будинки жителів, які виїхали на підконтрольну владі України територію або за кордон, є російською власністю. За словами Захаревича, в січні 2023 року окупаційна влада почала створювати реєстри «безхазяйного майна». Одними з перших в цей перелік потрапили села Нельгівка та Радолівка.
Зараз у більшості будинків проживають російські військові. Усі ці помешкання повністю розграбували
– Цьогоріч в серпні-вересні окупанти оголосили, що до кінця року відбудеться заселення нових жителів у ці будинки. Мають на увазі жителів, які приїдуть з території Росії. На жаль, деталі вони не повідомили. Зараз у більшості будинків проживають російські військові. Усі ці помешкання повністю розграбували. Коли відбуваються ротації, нові військові йдуть до місцевої влади й просять новий будинок, де раніше не жили військові РФ. Вони розуміють, ті будинки вже розграбовані й непридатні для нормального проживання.
Працівників бюджетних установ в окупації змушують перераховувати частину своєї зарплати на так зване «СВО» («спеціальна військова операція» – так влада РФ називає війну проти України – ред.), розповідає посадовець.
Спостерігається зменшення заробітних плат. Вони прибрали так званий «коефіцієнт» прифронтової зони
– Люди повинні були написати офіційну заяву на свого безпосереднього керівника, що «прошу перерахувати мій заробіток за один день, умовно кажучи, на проведення так званої операції «СВО». Я думаю, що це пов'язано, зокрема, і з фінансовими проблемами, тому що вони «оптимізували» так зване місцеве самоврядування. Також влітку окупанти відправляли працівників культури у відпустку власним коштом.
Загалом по території спостерігається зменшення заробітних плат. Вони прибрали так званий «коефіцієнт» прифронтової зони. За рахунок цього тримали в окупації високі зарплати, порівняно з територією Росії. Якщо раніше певні категорії отримували 50-60 тисяч рублів, зараз у них ця сума в середньому – 30-40 тисяч рублів. Інфляція сильно зростає.
Умови отримання пенсійного забезпечення також стають дедалі жорстким, каже посадовець.
– За три роки вони не індексували пенсії. Тобто пенсія була призначена в розмірі 24 тисяч рублів. Навесні 2025 року відбулася певна перевірка, пенсію знижено до мінімальних 13 тисяч рублів. Без будь-яких пояснень. Крім того, є проблеми з пільговою пенсією.
Разом з цим на окупованих територіях підвищують пенсійний вік, а певним категоріям з інвалідністю скасовують виплати, стверджує Захаревич.
– Окупанти спершу пролонгували виплати людям з інвалідністю, які отримали відповідний статус і отримували виплати від України. Зараз у них вже понад рік триває верифікація і багатьом людям відмовляють. Зокрема, нам відомо про те, що визнання людини «особою з інвалідністю з причини цукрового діабету» – це більш ніж 60% відмов. І дуже багато відмов людям, у яких лише одна нирка. За українським законодавством, вони визнавалися людьми з інвалідністю. В окупації таким людям відкрито говорять, щоб вони йшли працювати. Хоча люди за станом здоров'я собі цього дозволити не можуть.
Криза з паливом
З липня 2025 року в окупованій громаді додалася загальноросійська проблема – дефіцит пального. За бензином вишукуються величезні черги, каже Захаревич.
– На території громади є дві автозаправки. Бензин А-92 та А-95 марок з'являються рідко. Вартість 95-го бензину сягнула 89 рублів за 1 літр (приблизно 44,37 гривні – ред.). Це надзвичайно дорого для тієї території. Є дизпаливо та газ. Але окупанти кажуть, що настане час – зникне навіть газ.
Кілька сіл Софіївської громади мали централізоване газопостачання, в інших – не було, тому люди використовували скраплений газ. За словами Захаревича, до окупації жителям газ постачався балонами, їздили спеціалізовані машини, які їх заправляли. Після окупації ці правила змінилися.
– Тепер людина не може заправити газом свій балон, потрібно купити новий і заплатити не лише за газ, а й за новий балон. Водночас потрібно віддати старий, але за нього жодної компенсації не передбачається. Люди бунтують проти цього, тому що суми доволі великі і їхні видатки значно зростають.
«На хлібних полях – укріплення військових РФ»
Софіївська громада має сільськогосподарське призначення – це основа її економіки. Зараз ця сфера сильно занепала, каже очільник громади.
Врожай цього року був найгірший з 2003 року
– На території колишнього Бердянського району та загалом області наші господарства завжди були одними з найкращих за врожайністю. Особливо північ громади.
По-перше, зараз окупанти значну частину земель відібрали під свої укріплення та мінні поля. По-друге, там відбувається постачання російських добрив, які значною мірою випалили частково посіви наших підприємців. Крім того, неякісні гербіциди, пестициди. Завезли також рослини-шкідники з території Росії. Внаслідок цього та ще додатково природних умов врожай цього року був найгірший з 2003 року.
Оскільки громада розташована в зоні ризикованого землеробства, то виникали проблеми і зі зрошенням.
– Навіть у посушливі роки врожай зернових складав 30-35 центнерів з гектара. Це вважалося трохи погано. Достатньо лише для того, щоб задовольнити базові видатки й потреби, але не для розвитку господарства. У врожайні роки нормальним був показник 55-70 центнерів з гектара. Залежно від території, цьогоріч врожайність зернових – від 19 до 26 центнерів з одного гектара. В багатьох господарствах цього не буде достатньо навіть для того, щоб покрити їхні видатки на проведення посівної кампанії.
Нині на окупованій території завершується кампанія збирання соняшника. Голова громади згадує, що до повномасштабного вторгнення за умов посухи нормальний показник був від 15 до 19 центнерів з гектара. Цьогоріч – від 1 до 4 центнерів з гектара.
– Висота соняшника – нижче коліна, стебла – почорнілі. Підприємці зазнають тотальних збитків. Є проблеми і з кукурудзою. Ті, хто ризикнув і висадив її, там навіть не з’явилися початки. У найкращому випадку її спробують згодувати тваринам. Але тваринництво на території теж в повному занепаді.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Релокована громада у Запоріжжі
Нині керівництво Софіївської громади працює на території Запоріжжя. Тут люди можуть отримати допомогу: як гуманітарну, так і фінансову, каже Захаревич.
– Насамперед це продуктові набори, гігієна, раніше це також була постіль, сонячні ліхтарики, посуд тощо. Крім того, перші півтора року в офісі громади вів прийом і сімейний лікар, також надавалися юридичні послуги. Протягом цих кількох років відбувалася відповідна трансформація і адаптація всіх наших переселенців. Щомісяця проводить прийом спеціаліст центру зайнятості.
Людей консультують з приводу навчання, ваучерів, отримання роботи. У нас є навіть люди, які передпенсійного віку знайшли роботу. Є ті, хто підвищує кваліфікацію або закінчив школу, а зараз вирішили продовжувати своє навчання. Надаються освітні послуги, проводяться заходи із психосоціальної підтримки для різних вікових категорій.
Виїхавши з окупованої громади, жителям надаються консультації щодо реєстру пошкодженого та зруйнованого майна, реєстру збитків. Фінансову допомогу отримують діти та родини українських захисників, зазначив посадовець. Є певна грошова допомога для соціально незахищених, виділяється фінансування для тих, хто потребує тривалого лікування.
Разом з цим місцева влада вже розробила план відбудови громади після деокупації. Зокрема, за словами Захаревича, такий план розробили ще у 2023 році, в який періодично вносять зміни.
- Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року.
- У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудили цю спробу анексії.
- У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.
Форум