Якою є ситуація у Маріуполі Донецької області станом на сьогодні? Як маріупольцям вдається залишити місто за відсутності «зелених коридорів»? Як відбувається примусовий вивіз жителів російськими силами та куди? Про це – в новому випуску програми проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
- 28 березня міський голова Маріуполя Вадим Бойченко заявив, що потрібна евакуація всіх жителів міста. За оцінками влади, в Маріуполі залишається близько 160 тисяч людей.
- За приблизною оцінкою влади станом на 27 березня, в Маріуполі загинули майже 5 тисяч людей, серед них – приблизно 210 дітей. Точну кількість жертв підрахувати наразі неможливо. До блокади з міста виїхали до 140 тисяч людей.
- Після початку блокади Маріуполя 1 березня, за даними влади, евакуйовано 150 тисяч, у тому числі – понад 70 тисяч осіб до Запоріжжя, решта – до навколишніх селищ. Близько 30 тисяч маріупольців, наголошує українська влада, російські військові примусово вивезли на окупований схід України або до Росії.
- Уповноважена з прав людини України Людмила Денісова запросила у своєї російської колеги Тетяни Москалькової списки українців, яких примусово вивезли на територію Росії.
Томськ, Володимир, Ярославль, Самарський регіон
Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко у коментарі для «Новин Приазов’я» розповів, що зараз централізована евакуація працює лише з Бердянська, звідки маріупольців довозять до Запоріжжя. А дістатися Бердянська люди можуть лише особистим транспортом. Організація евакуації з Маріуполя українською владою наразі неможлива через блокування міста російськими військовими.
Питання не в нас, не в українській стороні. Коментувати, що там в голові наших окупантів, геть важкоПетро Андрющенко
«Якби росіяни дали нам можливість евакуювати всіх людей, то технічно й організаційно вже з нашим сумним, але досвідом, ми б це організували дуже швидко та дуже швидко вивезли б людей. Але ж питання не в нас, не в українській стороні. Коментувати, що там в голові наших окупантів, геть важко. Поки ми рухаємось так, як рухаємося», – сказав він.
Вивезення маріупольців до Росії та окупованої нею частини Донбасу Петро Андрющенко називає «примусовою депортацією». За його даними, людей вивозять в тому числі до Сибіру.
Якщо у людини навіть не питати, куди вона хоче потрапити, і блокувати всі її можливості, щоб потрапити на ту частину, яка контролюється Україною – це точно не евакуаціяПетро Андрющенко
«Це справжня примусова депортація. Тому що, як би воно не сталося, якщо у людини навіть не питати, куди вона хоче потрапити, і блокувати всі її можливості, щоб потрапити на ту частину, яка контролюється Україною – це точно не евакуація. Ми знаємо, що таким чином на сьогодні переміщено близько 30 тисяч людей. Частина цих людей, здебільшого – це люди похилого віку, люди непрацездатні. Вони переміщуються на частину окупованої Донецької та Луганської областей. Ми це пов'язуємо з небажанням росіян брати додатковий соціальний тягар на свою шию», – сказав Андрющенко.
За його даними, ще існує дві категорії, які проходять «фільтраційні табори».
Найбільша частина людей – яких оформляють як «біженців» і депортують до економічно депресивних районів РосіїПетро Андрющенко
«Це ті в кого є рідні або знайомі, друзі в Росії та готові надати гарантії, що вони їх приймуть, але це невелика група тих людей, яким надають можливість вільно переміщатись до точки, де їх приймають в Росії. Найбільша частина людей – яких оформляють як «біженців» і депортують до економічно депресивних районів Росії. Наразі нам відомо про Томськ, Володимир, Ярославль, вже є інформація про заплановану депортацію до Самарського регіону. Це мені нагадує більш ситуацію Другої світової війни й тих гастарбайтерів, яких вивозили німці. Те саме, насправді», – повідомив Андрющенко.
«Немає жодного безпечного маршруту»
Політолог і директор Агентства розвитку Приазов'я Костянтин Батозський розповів, як росіяни поводяться з маріупольцями, яких примусово вивозять на окуповану частину Донбасу: «Їх звозять, роздягають з приводу знайдення якихось татуювань. Бо вважається, що будь-яка людина, яка має татуювання, є нацистом. Їх змушують здавати аналізи різні абсолютно, медичні аналізи. Робиться це нібито з метою диспансеризації, масового дослідження, а яка справжня мета, ми не знаємо. Це отак до людей ставляться в Донецьку, Сніжному та інших містах».
Часто обманюють – кажуть, що везуть в Україну, а насправді везуть на окуповані територіїКостянтин Батозський
Батозський стверджує, що багато тих, кого депортують до Росії, «часто обманюють – кажуть, що везуть в Україну, а насправді везуть на окуповані території».
«Станом на сьогодні жодного варіанту, жодного безпечного маршруту, як дістатись з Маріуполя в Україну немає. Усі люди, які намагаються це зробити – роблять це на свій страх і ризик, і вони є абсолютними героями, тому що шляхи заміновано, дороги усі в окупантських блокпостах, а до українців ставляться абсолютно антигуманістично: обшукують все, дивляться телефони, комп’ютери, роздягають чоловіків і жінок, шукають татуювання», – додав він.
Пішки на свій страх і ризик
Серед тих, кому вдалося залишити Маріуполь – Андрій Марусов, директор громадської організації «Архі-Місто» (Маріуполь) та колишній голова правління «Transparency International Україна». Він розповів, що коли з'явилася перша можливість залишити місто, це було 15-16 березня, він вирішив йти пішки, адже автівки не мав.
«Автомобілі інших маріупольців не зупиняв, втім, люди допомагали – зупинялися самі та перевозили частинами шляху», – розповів чоловік.
Таким чином, розповідає Андрій Марусов, пройшов пішки кілька десятків кілометрів.
Коли я виходив, солдат майже годину мене обшукував, витрушував усі речі, які були, забрав сімку, забрав один з телефонівАндрій Марусов
«Коли росіяни захопили західну частину міста, яка виходить на Запорізьку область, коли під їхнім контролем опинилася значна частина траси Маріуполь-Запоріжжя, лише тоді вдалося людям з певною гарантією безпеки вирушати в бік України протягом всієї цієї дистанції – близько 300 км – я вже і не знаю, скільки було тих російських блокпостів, пару десятків – точно. Якщо говорити про Маріуполь, то там на блокпостах ставлення було більш прискіпливе. Коли я виходив, солдат майже годину мене обшукував, витрушував усі речі, які були, забрав сімку, забрав один з телефонів. По Запорізькій області вже ситуація була іншою – перевіряли документи і просто дивилися на сумку», – каже Марусов.
В цих селах відбувалося те, що стало початком трагедії для Маріуполя – тобто немає електрики, зв'язку, інтернету, телебаченняАндрій Марусов
Він також розповів, що, проходячи повз окуповані села, спілкувався з місцевими жителями, які перебували у повній інформаційній ізоляції: «Вразило те, що по всіх цих селах, які були вже окуповані росіянами. От ти йдеш по селу, і люди виходять із власних будинків і питають тебе, а що взагалі відбувається? В цих селах відбувалося те, що стало початком трагедії для Маріуполя – тобто немає електрики, зв'язку, інтернету, телебачення. В найкращому випадку – радіо на батарейках, але батарейки закінчуються».
З того, що ще вразило Марусоа – це діти, які прямують вздовж замінованих узбіч.
«Водій вирішив підвезти жінку, яка йшла з малим, виявилось, що то була багатодітна родина, і вони йшли від одного села до іншого. Буквально на узбіччі цієї дороги були близько 10 протитанкових мін. Її зустрічали старші хлопці – ну, діти, вони ледь не намагалися ногами штовхати ці міні, вихвалялися, що ось вони – міни, а от ми між ними ходимо і нічого нам немає. Ця картина дуже сюрреалістична. Це просто якась фантасмагорія, згадуєш і думаєш: цього просто не може бути», – додав він.
Воєнний злочин
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко зазначив, що примусове вивезення українців на територію Росії – це воєнний злочин.
Росія ставить відмітки в паспортах українців, що вони не можуть залишити територію Російської Федерації, тобто фактично обмежує їхнє право на переїздОлександр Павліченко
«Що відбувається з тими, кого вивезли? Тому що вивозять і в Крим – це українська територія, тимчасово окупована, але вивозять і на територію Російської Федерації, в Ростовську область, зокрема, вказували місця, де вони розселяють вивезених з Маріуполя осіб. Росія вчиняє такі дії, як, наприклад, ставить відмітки в паспортах українців, що вони не можуть залишити територію Російської Федерації, тобто фактично обмежує їхнє право на переїзд, на повернення в Україну. Це теж воєнний злочин. Це все належить до категорії воєнних злочинів», – пояснив він.
28 березня генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова заявила, що дії Росії в Маріуполі можуть кваліфікуватися не як воєнні злочини, а як геноцид. За словами Венедіктової, те, що відбувається в Маріуполі – це вже не воєнні злочини, оскільки війна має правила, а ситуація в Маріуполі – поза будь-якими правилами.
Втім, Павліченко не погоджується з такою думкою.
«Я б не називав це саме тим терміном «геноцид» для того, щоб не розмивати його і не використовувати його в такому вигляді, як він застосовується в стандартах міжнародного гуманітарного права. Хоча певні ознаки того присутні. Бо в будь-якому злочині є ознаки низки інших злочинів, так і в цьому, що вчиняє Росія, злочині є ознаки того, що це спрямовано на фактично витіснення населення», – пояснив Павліченко.
За його словами, геноцид має більш жорстокі форми.
«Власне, те, що застосовувалося тією ж Російською Федерацією в тридцяті роки стосовно українського населення, фактично Голодомор – це чистий випадок геноциду, коли фактично було знищено мільйони населення умисно через відповідні дії. Ось це, так би мовити, класичний приклад того, що називається геноцидом у розумінні міжнародного гуманітарного права», – зазначив Павліченко.
З огляду на бойові дії редакція не може отримати офіційного підтвердження про свідчення людей чи незалежно їх перевірити.
Масштабна війна Росії проти України триває із 24 лютого. Росія відмовляється називати своє вторгнення війною і наполягає, що це – «спеціальна військова операція» з метою «демілітаризації та денацифікації». Нині з обласних центрів окупований тільки Херсон, однак російська влада зайшла до кількох менших міст на півдні та сході України. Згодом почали з’являтися повідомлення про переслідування та викрадення проукраїнських активістів, журналістів та представників місцевої влади на територіях, контрольованих російськими військами.
