Як руйнування Каховської ГЕС вплинуло на життя Бериславського району Херсонщини? Які громади затопило і де виникли проблеми через відступ води? Як проводяться відновлювальні роботи у Бериславському районі? І в яких населених пунктах це робити досі неможливо через обстріли? Про все це – в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- На правобережній Херсонщині тривають відновлювальні робити після підтоплення, яке виникло внаслідок руйнування Каховської ГЕС. Начальник Бериславської районної військової адміністрації Володимир Літвінов 24 червня у своєму телеграм-каналі повідомив, що працівники комунальних служб, волонтери та жителі Тягинської й Калинівської громад прибирають мул, повалені дерева, принесені течією з водосховища, а також розчищають дороги після того, як їх обстежили вибухотехніки. Лише за добу 23 червня з території Тягинської громади вивезли 3 тонни сміття, а з Калинівської – 6 тонн сміття.
- Раніше Літвінов повідомляв, що станом на ранок 11 червня у Бериславському районі затоплені майже три сотні будинків, дві насосні станції, мости, школи у селищі Калинівське та Бобровому Куті, а також цвинтар у Заповіті.
- Зараз у Бериславському районі працює комісія з обстеження пошкодженого майна. Станом на 24 червня склали 71 акт, з них у Тягинській громаді – 14, а в Калинівській громаді – всього 57 актів, повідомив Літвінов.
- Станом на ранок 21 червня вода, якою затопило Херсонську область внаслідок знищення Каховської ГЕС, повністю відійшла від 32 населених пунктів, розташованих на правому березі. Про це повідомив голова ОВА Олександр Прокудін. За його словами, на той час підтопленими на правобережжі залишалися три населені пункти – Новогреднєве та Благодатівка у Бериславському районі та Херсон.
- 26 червня Прокудін повідомив, що у Бериславському районі фахівці займаються пошуком додаткових джерел водопостачання.
«Жодного колодязя з питною водою»
«Новини Приазовʼя» відвідали Нововоронцовську громаду Бериславського району і поспілкувалися з місцевою владою та жителями. Мешканці кажуть, що після новин про руйнацію дамби протягом дня помітили, як стрімко вода почала відходити з селища.
«Раніше поливали городи, рибу ловили. А тепер нема нічого взагалі, пустота. Одна пустеля залишилася», – сказала місцева жителька Лідія Гончаренко.
Начальник селищної військової адміністрації Андрій Селецький розповів, що через затоплення ситуація у громаді зараз «критична, але контрольована».
«Питною водою забезпечуємо бутильованою, плюс привізною. Багато благодійних організацій допомагають. Можна говорити про те, що ще раз світ сконсолідувався на Херсонщині. Нам дуже багато пропонують допомоги. Переважно ми забезпечуємо населення всім необхідним. Але залишається величезна потреба в комунальній техніці, щоб переобладнати систему водозабезпечення, щоб населення мало воду з кранів, а не привізну», – розповів Селецький.
За його словами, у Нововоронцовці є дві насосні станції для забезпечення населення технічною водою. Одна з них обміліла. Наразі вся вода в колодязях є технічною, каже Селецький.
Фільтруємо воду з колодязів, тоді вода на виході є питноюАндрій Селецький
«Немає і не було жодного колодязя з водою, яка відповідає всім нормам ДСТУ. І не було навіть до затоплення. Наразі її й немає. Для того, щоб цю воду перетворити на питну, нам організації надають фільтраційні станції, і ми з них фільтруємо воду з колодязів, тоді вода на виході є питною. Одна із таких станцій встановлена у нас в парку біля Краєзнавчого музею, люди там безкоштовно набирають воду», – повідомив він.
Без осетрової ферми
Сільське господарство і рибний промисел у громаді постраждали, оскільки були пов’язані з Каховським водосховищем. Втім, наслідки не можна назвати катастрофічними, розповідає Селецький.
Сільське господарство дійсно зазнало досить значних збитків, але в першу чергу через обстріли і замінуванняАндрій Селецький
«Рибний промисел у нас і під час наявності водосховища був не найкращим, бо водосховище часто цвіло, часто псувалася риба. А сільське господарство дійсно зазнало досить значних збитків, але в першу чергу через обстріли і замінування, засмічення територій. Тому на сьогодні в нас немає великих посівних площ, які використовуються. Обміління (водосховища) не вплинуло на меліорацію, бо землі не використовуються», – зауважив він.
Житель Нововоронцовки, підприємець Володимир Кальченко займався осетровим господарством. Воно постраждало спочатку від обстрілів, потім від руйнування Каховської ГЕС.
«Ось сюди «Град» прилетів, він там лежить, залишки від нього. Сюди – міна, ось пряме влучання. З тієї сторони там БПЛА, туди 152-й снаряд прилетів. Я не знаю, дуже багато сюди прилетіло, то це С-300 прилетіло за огорожею, це сонячні станції побило», – показав чоловік наслідки обстрілів свого господарства.
За його словами, вся інфраструктура для роботи врешті розбита. Внаслідок знищення Каховської ГЕС вода відійшла на 200-300 метрів, розповідає підприємець.
«2,5 тонни плавало здорового осетра, який жив собі прекрасно, почувався прекрасно, а таке трапилось», – каже чоловік.
Для відновлення господарства потрібно близько 3 млн гривень, додав він: «По-перше, сама ферма, а інфраструктура, асенізаторна, водовозка, місткості, сонячні станції – це все в купу, це дуже-дуже дорого. А воно так вийшло, що вони знищили повністю все. Оце лишився один цех, який більш-менш працює».
«Оголилися старі вулиці»
Разом з цим Селецький показав вулиці Нововоронцовки, які існували там до побудови Каховського водосховища. Після відходу води через руйнацію дамби оголилася бруківка, якою була раніше вимощена вулиця.
Падіння водосховища – дійсно, це горе для господарства, для людейАндрій Селецький
«Ми стоїмо приблизно плюс-мінус на вулиці Ветеринарній, яка тут була до 1956 року. Вона була брукована і потім її затопило. У 1962 році тут створили пляж, навезли піску. І по суті зараз цей пісок під собою ховає фундамент на цій вулиці. Відповідно, настане час, ми їх розкопаємо і буде гарна бруківка в морі. Щоб не відбулося, треба вміти з цього брати вигоду для громади. Яке б явище не трапилось. Падіння водосховища – дійсно, це горе для господарства, для людей. Ми все одно зможемо знайти переваги для нашої громади, в тому числі й в туристичному спектрі. Звісно, після звільнення лівого берега, щоб були всі безпекові заходи», – зазначив Селецький.
У районі Нововоронцовки вода вже відійшла більш як на 800 метрів, і загалом відійде приблизно на кілометр, прогнозує начальник адміністрації. Для громади важливо відновити її історичну пам’ять, додав Селецький.
Є люди, які виходять на береги і кажуть: «Он там був мій будинок, в якому я народився»Андрій Селецький
«Фундаменти будинків, напрямки вулиць, вони всі відкрилися. Вони мають велике значення для локальної історії, для нашої історії Нововоронцовського краю. Бо, по-перше, це прямий доказ варварської політики комуністичного режиму, який самовільно і силоміць переселяв жителів родючих земель. Тому що поряд річка була, дуже родючий ґрунт. Їх переселяли на вершину і змушували після війни нововідбудовані будинки розбирати або руйнувати, вирубувати столітні сади, дуби. Для того, щоб не заважало навігації по водосховищу. Друге – це наша історія, це наші будинки. У нас є люди, які виходять на береги і кажуть: «Он там був мій будинок, в якому я народився». І це важливий елемент ідентифікації нововоронцовців і жителів нижнього Дніпра», – підкреслив начальник адміністрації.
Осокорівка: «Жодного вцілілого будинку»
Староста Осокорівки Сергій Кунець розповів, що руйнування Каховського водосховища критично вплинуло на село.
«Раніше у нас в крані цілодобово була вода, скажімо так. Зараз ми на ніч вимикаємо, з перебоями. Люди навчилися брати бутильовану. Але хочеться у порожні пляшки свою воду набрати», – каже він.
Жодного адмінприміщення живого немає. Школа, садки – практично все зруйнованоСергій Кунець
Втім, головною проблемою для Осокорівки є те, що 80% будинків у цьому селі зруйновані внаслідок обстрілів російських військових. За словами старости, до війни в селі проживало близько двох тисяч людей, а на сьогодні – 677.
«Немає жодного будинку, де б не було уламками побито дах або скло, тобто практично все. Жодного адмінприміщення живого немає. Школа, садки – практично все зруйновано. Стадіон, сільська рада моя там, де я працював, все зруйновано. Оскільки ми перебуваємо у 20-кілометровй зоні бойових дій – червона зона у нас, то поки таких допомог, як відбудови, поки що немає», – сказав Кунець.
«Хати у воді та кожен день «приліт»
Голова Бериславської районної ради Дмитро Сливченко розповів «Новинам Приазов’я», що деякі будинки у Калинівській громаді досі залишаються підтопленими.
Зараз спека і дуже страшенний сморід, щось там гниєДмитро Сливченко
«Бериславщина ж більшою частиною була на водосховищі, а кілька громад – нижче по течії, по руслу Дніпра. На цей час води немає у водосховищі, оголилося це дно, зараз спека і дуже страшенний сморід, щось там гниє, я так вважаю, що то риба, екосистема. Тому катастрофа велика», – зазначив він.
Для вирішення проблеми водозабезпечення у Бериславському районі намагаються під’єднати додаткові свердловини, додав Дмитро Сливченко.
Голова райради розповів, що в громаді підтопило декілька сіл. Так, у Калинівській громаді, за його даними, досі є підтоплені хати. Майно в цих будинках після потопу вже непридатне.
Проводити відновлювальні роботи у будинках, які були розташовані вздовж берега водосховища, неможливо, оскільки ця територія досі обстрілюється російськими військовими, каже Сливченко.
Стріляють по житлових кварталах, де руйнують одразу 10 будинків, там жах коїтьсяДмитро Сливченко
«Ті громади, які за греблею, там, де Львове, ті села, там крайні вулиці, які були ближче до води, теж підтоплені і теж багато руйнувань. Проблема ще в тому, що там постійні обстріли, там неможливо зайти і щось відновлювати, там кожен день приліт. В саме місто Берислав – там авіабомби кожен день бʼють по хатах, вже нема нічого. Вони (військові РФ – ред.) стріляють по житлових кварталах, де руйнують одразу 10 будинків, там жах коїться. Тому прибережна лінія – що до водосховища, що нижче, про її відновлення зараз казати взагалі нема сенсу, тому що там постійні обстріли», – розповів голова райради.
- Руйнування контрольованої і замінованої Росією греблі Каховського водосховища спричинило підтоплення 600 квадратних кілометрів Херсонської області, з них 32% – правобережжя, 68% – лівобережжя, як на підконтрольній уряду України, так і на окупованій російською армією території. Це змусило тисячі людей тікати та призвело до екологічної катастрофи із тривалими наслідками.
- Українська влада звинувачує російську армію у підриві машинного залу ГЕС і руйнуванні греблі. Росія каже, що ЗСУ обстріляли греблю західною зброєю. Обстрілів з боку ЗСУ ніхто не підтверджує, а супутники та сейсмологічні станції зафіксували після години ночі на 6 червня удари, теплові викиди та струси, що можуть свідчити про вибухи в основі греблі.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
