Валерія Константинова
«Мого чоловіка бачили в полоні в Чечні. Так я дізналася, що мій чоловік живий».
«Вони потрапили в «ДНР» в полон, а потім опинилися у Чечні. Їх утримували в підвалі, «Мівіну» давали, вода технічна у них є».
«В мене менший хлопчик загинув, а старший – я дуже хочу, щоб його повернули».
«Полонених обмінюють тільки з прямого дозволу Кадирова».
Ія Рашевська – дружина військовополоненого із Запоріжжя Сергія Скотаренка, якого утримують у Чечні. На момент повномасштабного вторгнення чоловік працював за кордоном. Втім, наприкінці 2022 року він повернувся до України, щоб долучитися до Сил оборони. Він став військовослужбовцем 53-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. У березні 2023 року українець вирушив на бойове завдання на Авдіївський напрямок Донецької області. 10 квітня дружині повідомили, що військовий зник безвісти.
Скільки українських військових перебувають у полоні на території Чечні? Де їх утримують і в якому вони стані? З чим пов'язані складнощі повернення українських бійців із полону в Чечні, дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
Як розповіла Ія Рашевська, спочатку її чоловік Сергій Скотаренко вважався зниклим безвісти. Про те, що він живий, жінка дізналась від військових, яких повертали з полону.
«Це хлопці, які були звільнені з полону у 2023 році. Мені одна дружина звільненого повідомила, що її чоловік бачив мого чоловіка в полоні в Чечні. Так я дізналася, що мій чоловік живий і перебуває у полоні. Мій чоловік зник ще з одним хлопцем, але його не шукали рідні, бо у нього рідних немає. Також мені ця дружина повідомила, що цей хлопець теж перебуває у Чечні в полоні. 11.06.2023 року був черговий обмін, з Чечні тоді повернули побратима чоловіка В'ячеслава Клюшнікова. Він мені сказав, що вони потрапили в «ДНР» (незаконне збройне угруповання – ред.) в полон, а потім вони опинилися у Чечні», – поділилась жінка.
Вона лише раз мала можливість поспілкуватися з чоловіком під час полону. Він зателефонував їй у серпні 2023 року. Про умови, в яких він перебуває, і стан здоров'я відомо мало, каже українка.
«У серпні був телефонний дзвінок від чоловіка. Він тривав три хвилини, ми з ним побалакали по відеокамері. Я бачила, що в чоловіка на чолі є пухлина. Я не знаю, вона доброякісна чи злоякісна, але вона є там. Він у нас запитав, як діти, як я, і попросив, щоб ми допомогли їм повернутися додому, вся надія на нас. На той момент, коли був звільнений його побратим, вони були в Чеченській Республіці, в місті Грозному. Їх утримували в підвалі, «Мівіну» давали, вода технічна у них є і хліб, можна в принципі вижити. Виглядав чоловік дуже погано, бо він дуже схуд», – розповіла вона.
«Сотні військових у полоні»
Дружина українського військовополоненого повідомила «Новинам Приазовʼя», що, за підрахунками родичів, у Чечні перебувають більше від сотні українських військовополонених.
Червоний хрест жодного разу не був у Чечні. Чечня не дозволяє їм туди заїжджатиІя Рашевська
«Там є хлопці, які поранені, які інваліди вже. Є хлопці, які два роки не бачили своїх дітей, які зовсім не бачили своїх дітей. Поки мій чоловік сидить у полоні, померла його мати. Таких дуже багато, хто не дочекався хлопців додому. Червоний Хрест нам відповідає, що в Чечню їм не дозволяють приїхати. Тобто Червоний хрест жодного разу не був у Чечні. Ми зверталися у Координаційний штаб, до Лубінця (український омбудсмен – ред.), до депутатів, СБУ, куди тільки можна. Допоможіть нам повернути наших рідних додому! Вони теж стояли на нулі, бігали з автоматами, й вони теж хочуть додому. Два роки – це дуже багато. І полон вбиває», – наголосила вона.
«Впізнали сина на відео»
Сергій Мороз – військовослужбовець 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» ЗСУ. У березні 2023 року родичі отримали сповіщення, що він зник безвісти на Бахмутському напрямку Донеччини. Згодом вони дізналися, що чоловік перебуває у полоні в Чечні, розповіла «Новинам Приазовʼя» мати військового Алла Дем’янець.
«Нам скинули відео з «кадирівцями», на цьому відео ми впізнали свого сина. А потім у 2023 році, у червні, звільнилися хлопці, які нам дзвонили й казали, де перебуває Сергій. У Координаційному штабі, в особистому кабінеті було написано «Полон», а згодом зʼявилась приписка – «Полон. Грозний», – каже жінка.
В якому стані зараз військовий, рідні не знають. Коли він потрапив у полон, то був поранений. Жодної можливості сконтактувати з ним за весь час не було, додала мати Сергія Мороза.
Уже не знаю, куди звертатися, що робити. Просто прошу, щоб допомогли і звільнили синаАлла Дем’янець
«Поки він був у полоні десь в Росії, допоки забрали чеченці, то у нього було ножове поранення у плече. Хлопці так особливо не казали, що з тим пораненням, сказали, що наче все добре, а я на цей час не знаю, який у нього стан і що у нього там з рукою. В мене менший хлопчик загинув, а старший – я дуже хочу, щоб його повернули. Уже не знаю, куди звертатися, що робити. Просто прошу, щоб вже якось допомогли і звільнили сина, і додому повернули», – зривається на сльози Алла.
«Живий щит»
Чеченські військові купують у різних російських підрозділів полонених українських бійців, відвозять їх до Грозного, а потім обмінюють на своїх солдатів, повідомив вперше про такі факти минулого року представник українського Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.
Водночас про точну кількість вивезених до Чечні українських полонених тоді не зазначалося. Також невідомо, чи продовжуються такі «продажі» наразі й наскільки широко поширеною є ця практика. Міноборони Росії та керівництво Чечні ситуацію не коментували.
Втім, очільник російського регіону Чечня Рамзан Кадиров оголошував про плани використання українських полонених як «живого щита». Він заявляв, що планує розмістити їх на дахах стратегічно важливих об’єктів. Це сталося після того, як 4 грудня минулого року Чечню вдруге з початку війни атакував безпілотник. В офіційному зведенні Міноборони Росії про атаку не повідомлялося, але її визнав Кадиров, заявивши про постраждалих.
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими «Новинам Приазов'я» відповіли, що наразі відомо про понад 150 українських військовослужбовців, які можуть перебувати в утриманні на території Чечні. З них 36 мають статус «Пошук особи», але є висока ймовірність їхнього перебування у місті Грозний.
Решта – підтверджені з різних джерел. Міжнародний комітет Червоного Хреста не дає підтверджень про перебування в полоні українців на території Чечні. Також Координаційному штабу не відомі факти відвідання цією гуманітарною організацією українських полонених у цій республіці.
«Зазвичай військові Сил оборони потрапляють у полон з різних ділянок фронту, проте згодом їх можуть передати в місця утримання на території Чечні. Місцева влада використовує полонених, зокрема, як «живий щит» для військових об’єктів, а також як важіль для зняття санкцій з представників родини Кадирова», – зазначили у Корштабі.
Використання військовополонених як живого щита прямо забороняє Женевська конвенція 1949 року, яка регламентує поводження з військовополоненими.
Також, за даними відомства, конкретних офіційних пропозицій стосовно обміну від влади російського регіону Чечня не надходило. Україна передає всю інформацію про полонених до МКЧХ, проте Червоний Хрест не має можливості здійснювати свою діяльність на території Чечні.
Про умови утримання
Документатор і журналістка Медійної ініціативи за права людини Марія Климик розповіла «Новинам Приазов’я», що, зі слів звільнених із полону військових, у Чечні система утримання дещо відрізняється від тієї, яка діє на території Росії та на окупованих територіях.
Там не було звичайних вікон, було доволі темноМарія Климик
«Коли їх перевезли на територію Чечні, в Грозний, не було цієї стандартної процедури «прийомки» так званої, яка відбувається в російських вʼязницях і колоніях, куди звозять наших українських військовополонених. Хлопців утримували не в цих місцях, яких утримують на території Росії, їх утримували в підвалах, які були спеціально обладнані. Дехто підозрює, що це були відділки поліції. Ці підвали були вже облаштовані ґратами, спальними місцями слугували звичайні якісь господарчі полиці у звичайних підвалах будинків. Там не було звичайних вікон, було доволі темно. Але, попри це, принаймні тих, кого опитали ми, до них було більш-менш лояльне ставлення, не було такого сильного якогось фізичного впливу. Охорона чеченських представників, які за ними спостерігали, вони більш-менш нормально до них ставилися. Там немає такої історії, як цілодобово вчити та співати російський гімн або вивчення пісень з вибаченнями, там немає дуже сильної пропаганди», – каже правозахисниця.
Ставлення до українських військовополонених зазвичай змінювалося, коли до місць їхнього утримання приїжджали російські наглядачі, зазначає журналістка.
«Бували моменти, коли в ці місця утримання приїжджав хтось із російського представництва, з міністерства, хтось приїжджав з військової поліції, щоб здійснювати якийсь нагляд. Тоді, коли вони не отримували відповіді на якісь запитання або їм щось не подобалось, тоді починалися побиття. Це не була якась масова процедура. Там були якісь невідповідності з документами, вони шукали якихось конкретних людей. Тому, коли їм не подобалися якісь світлини, тоді починалися побиття», – розповіла Климик.
«Польові обміни»
Є різні історії потрапляння в полон до чеченського підрозділу Росгвардії «Ахмат», розповідає правозахисниця. Часто, каже, вони бувають доволі жорстокими.
«Були і розстріли на полі бою, були і випадки, коли в полон з великої групи потрапляли лише ті, хто мав певні спеціальності, типу розвідники, зв’язківці, які могли щось розповісти. Всі інші, звичайні солдати, рядові, вони не несли якоїсь цінності, тому на полі бою їх, так сказати, позбавлялися, були такі накази. Ті, хто був важко поранений, не несли цінності для тих, хто їх брав у полон, тому їх або залишали помирати на полі бою, або розстрілювали. Однак ті, хто потрапляв уже поранений в полон, приїжджали в Грозний, їм надавалась медична допомога. Декого навіть возили в лікарню, там вони отримували нормальне медичне обстеження», – повідомила вона.
Редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Декого з українських військових обміняли на чеченських неофіційно під час так званих польових обмінів, додала Климик.
«Такі собі польові обміни, і вони відбувалися саме між українською і чеченською стороною. Тобто обмінювали українських військовополонених на чеченських. Були випадки, коли тих, кого везли на обмін, доставляли до Росії, і там вже далі обміном займалися саме російська сторона. Чеченці були лише як наглядачі, лише як утримувачі, вони там виконували своє завдання – потримали в себе певну кількість військовополонених. А коли настав час, вони просто передали цих військовополонених вже РФ», – зауважила вона.
«Обмін тільки з дозволу Кадирова»
Чеченський правозахисник, юрист Абубакар Янгулбаєв розповів «Новинам Приазов’я», що голова Чечні Рамзан Кадиров особисто може бути зацікавлений повертати якомога більше своїх бійців. Тому деяких українських військових продовжують утримувати на території Чечні. Крім того, схеми, пов’язані з викупом українських бійців у російських підрозділів, також можуть досі існувати, зазначив правозахисник.
Кадирову потрібно доводити таким чином свій авторитет перед своїми ж людьми, яких він постійно закликає їхати на війнуАбубакар Янгулбаєв
«Про ці схеми говорилося, починаючи десь з осені 2022 роки, коли з’явилися перші полонені з обох боків. Попри те, що це частина російських силових структур, вони мають свої інтереси. Головне – це отримувати більше через обмінні списки своїх, тому що Кадирову потрібно доводити таким чином свій авторитет перед своїми ж людьми, яких він постійно закликає їхати на війну. Можна сказати, що це така його піар-кампанія. Для мене особисто дуже дивно, як взагалі потрапили ці полонені в руки Кадирова, який взагалі не має навіть ніякого стосунку до Міністерства оборони. Це ж має відбуватися в рамках Міністерств оборони РФ та України. Тобто між ними Кадирова в цій формулі ніяк бути не може», – зауважив він.
Рішення про обмін українських військових, які перебувають на території Чечні, будуть ухвалюватися лише з дозволу Кадирова, додав юрист.
«Кадировська сторона, можливо, хоче у своєму розумінні якоїсь пропорційності, якесь своє ціноутворення людського життя відбувається у них у голові, виходячи з еквівалента військовополонених. В цілому насправді у Кадирова цей банк військовополонених обмежений, він використовується, в першу чергу, щоб піаритися. Відбувається реальний обмін тільки тоді, коли саме Кадирову треба, тільки з його прямого дозволу обмінюватимуть цих людей», – зазначив Янгулбаєв.
- На початку 2024 року Рамзан Кадиров запропонував обміняти українських військовополонених на зняття з сім’ї санкцій США. Ця новина обурила навіть російських мілітаристських блогерів – голову Чечні звинуватили у торгівлі «живим товаром». Після цього він назвав свою заяву «тролінгом», проте опитані редакцією проєкту Радіо Свобода «Кавказ.Реалії» політологи переконані: спочатку пропозиція була серйозною, а отже, західні санкції проти російської еліти справді працюють.
- Полонені на війні в Україні «кадировці» значно швидше потрапляють на обмін, ніж військовослужбовці інших підрозділів російської армії. Про це заявили автор українського телеграм-каналу «Ищи своих» («Шукай своїх» українською) Володимир Золкін і командир «Грузинського легіону» Мамука Мамулашвілі, який воює на боці ЗСУ.
Форум