«Практика залучення іноземців до служби в російських збройних силах дуже поширена, тому що їм бракує «гарматного м’яса». Тобто штурмових загонів, які несуть найбільші втрати».
«Це ті люди, які були або змушені йти, або ті, хто вирішив заробити грошей. Відповідно, це такі класичні найманці».
«Росія була і залишається важливим партнером для Узбекистану в економічній, особливо міграційній і навіть військовій сферах».
«Відсотків 40 із тієї маси полонених, це представники іноземних громадянств».
У середині грудня військовослужбовці Національної гвардії України захопили на Запорізькому напрямку громадянина Узбекистану, який воював за російські окупаційні війська. Виявилося, що десятки вихідців із країн Центральної Азії беруть участь у війні Росії проти України.
Чому вони погоджуються воювати проти України? Скільки з них побували в українському полоні? Та що роблять центральноазійські трудові мігранти в окупованому Маріуполі – читайте детальніше в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
Київський адвокат із понад 20-річним стажем Ровшанбек Розметов міг не змінювати сферу діяльності і зараз. На початок повномасштабного вторгнення Росії у нього було троє неповнолітніх дітей. Але юрист обрав не захист у судах, а захист України.
«Я ухвалив для себе рішення, що я буду захищати Україну – батьківщину своїх дітей, своєї дружини, своїх друзів, знайомих в Україні. Тим більше, що не Україна напала на РФ, а РФ напала на Україну. Наша справа, скажімо так, – це захист тієї країни, де я будував сім’ю, де народилися мої діти. Звичайно, що цю країну я буду захищати до кінця», – пояснив своє рішення доєднатися до лав ЗСУ чоловік.
Ровшанбек Розметов – етнічний узбек із Туркменістану. До України вперше потрапив наприкінці 1980 років як радянський солдат-строковик. Тут і залишився. Зараз колишні клієнти юриста допомагають захиснику купувати необхідне обладнання для фронту.
«В першу кампанію ми були тільки мішенню для ворога. Маючи багато артилерійської зброї, вони (російські окупанти – ред.) просто гатили по нас, а ми були тільки мішенню та у безвиході. Ми не знали, як воювати з таким ворогом. У нас нічого не було, окрім автоматів і кулеметів. І тоді вже почали використовувати дрони. От таким чином я від піхотинця перетворився на пілота дронів. Тому що це ефективно. Ефективно відбивати атаки, проводити розвідку. З 2024 року – на Харківському напрямку завдаємо дуже великої шкоди підрозділам, особовому складу та техніці ворога», – розповів він.
Із ресторану в Москві – у піхоту на фронт
Розметов – не єдиний виходець із країн Центральної Азії, який воює на українському боці. Наприклад, Казахська служба Радіо Свобода розповідала про Жасулана Дуйсембіна – казахстанця, який переїхав до України за три роки до повномасштабного вторгнення і згодом теж приєднався до лав ЗСУ.
Але переважно медіа розповідають про центральноазійських мігрантів, яких вербує Росія і відправляє на війну проти України.
Так, у середині грудня 2024 року в полон до бійців Нацгвардії на Запорізькому напрямку потрапив громадянин Узбекистану. Раніше цей чоловік працював кухарем у Москві, розповідає ексклюзивно для проєкту «Новини Приазовʼя» офіцер 4-го батальйону оперативного призначення бригади «Спартан» Артем Шолудько.
Мотивували додатково його грошима – і він погодився майже одразуАртем Шолудько
«Одного дня безпосередньо у цього представника Центральної Азії з керівником ресторану, де він працював, стався конфлікт. Керівник звернувся до поліції. Приїхав наряд поліції РФ і поставив його перед вибором. Конфлікт був з тілесними ушкодженнями. І нашому герою, можна так сказати, запропонували вибір – або два роки тюрми, або рік контракту в лавах збройних сил РФ, в зоні проведення, як вони кажуть, «СВО» (спеціальна військова операція – так російське керівництво називає війну РФ проти України – ред.). Мотивували додатково його грошима – і він погодився майже одразу», – каже військовий.
Спочатку чоловік служив кухарем на командно-спостережному пункті окупантів. Але через кадровий голод російські військові перевели його в піхоту і кинули штурмувати українські позиції, розповідає Шолудько.
«Склад його групи був з чотирьох військовослужбовців. Так вийшло, що до полону і до нашого переднього краю він дістався один. В перший день після постановки завдання, а завдання їм ставили без ніякої оперативної обстановки, без жодної додаткової інформації, йому просто вказали напрямок, де його повинні будуть зустріти. Далі показали йому напрям, куди потрібно йти штурмувати та які позиції треба займати. Штурмова група противника висунулася до нас назустріч – і на підступах вже їх було виявлено та вражено. Хочу наголосити, що група йшла без радіозв'язку. Тобто, йому надали радіостанцію, два додаткових акумулятори до неї, але інструктаж із застосування цієї радіостанції ніхто нікому не проводив», – зауважив український військовий.
За словами офіцера, здатися в полон найманець вирішив, зокрема, і через конфлікт із командиром. Корені цього протистояння – події кількасотрічної давнини.
«Так виявилось, що керівний офіцерський склад підрозділу противника – це калмики (західний монгольський народ, що оселився в Поволжі на початку XVII ст. – ред.). І якщо зануритися в історію, то у калмиків і у представників Центральної Азії у 18-му сторіччі були негаразди трошки», – пояснив військовий.
Шолудько також повідомив, що конкретно його батальйон за весь час повномасштабної війни захопив у полон значну кількість російських військовослужбовців, серед яких немалу долю складають іноземці.
«У відсотковому співвідношенні можу сказати так, що відсотків 40 із тієї маси полонених – це представники іноземних громадянств», – додав він.
- Ще у квітні 2023 року повідомлялось, що Комітет національної безпеки (КНБ) Казахстану розслідує 10 кримінальних справ стосовно громадян країни у зв’язку з їхньою участю у війні в Україні.
Десятки громадян Центральної Азії – у полоні – Мін’юст
Центральна Азія – регіон із населенням понад 80 мільйонів людей. Крім Узбекистану, це також Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменістан. До Росії громадяни центральноазійських країн протягом десятиріч звикли їздити на заробітки. За інформацією МВС Росії, станом на 1 вересня 2024 року в країні проживали майже 4 мільйони мігрантів із Центральної Азії.
Після початку повномасштабного вторгнення російська влада почала вербувати мігрантів на війну проти України. З початку повномасштабного вторгнення Росії українські військові взяли в полон близько 30 громадян країн Центральної Азії. Про це у відповідь на запит редакції «Новини Приазовʼя» повідомила міністерка юстиції України Ольга Стефанішина. Як Росія примушує трудових мігрантів до участі у війні, «Новинам Приазовʼя» розповів речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко.
Це ті люди, які були або змушені йти воювати, або ті, хто вирішив заробити грошейПетро Яценко
«Така практика залучення іноземців до служби в російських збройних силах армії вторгнення дуже поширена, тому що їм бракує «гарматного м'яса». Тобто штурмових загонів, які несуть найбільші втрати. Це залучені представники пострадянських країн, які так чи інакше вже були, вже жили, наприклад, на території Російської Федерації, які десь працювали, але яких або примусом залучають, тобто вони якісь кримінальні порушення начебто вчинили, або мали якісь заборгованості. Це ті люди, які були або змушені йти (воювати), або ті, хто вирішив заробити грошей, тому що нам відомо, що росіяни платять досить багато відразу за підписання контракту. Відповідно, це такі класичні найманці. Вони абсолютно безідейні, вони йдуть заради того, щоб заробити гроші. Це, звісно, маніпуляція з боку РФ, яка це організовує, тому що тривалість перебування такого штурмовика на фронті вимірюється днями, навіть не місяцями, і багато заробити за цей час вони не встигають. Ті, хто потім перебуває в полоні, впевнені, що там їм щось нараховують, якісь гроші», – розповів речник Координаційного штабу.
«Нікому не потрібні полонені»
Громадяни центральноазійських країн у полоні нічим не відрізняються в статусі від військовополонених росіян, пояснює у відповіді на запит «Новин Приазовʼя» міністерка юстиції Ольга Стефанішина. Україна намагається обміняти їх на своїх полонених бійців. Але, каже речник Координаційного штабу Петро Яценко, Росія не прагне забирати навіть своїх військових, а іноземців й поготів.
За даними Координаційного штабу, в Україні для утримання полонених окупантів побудували вже пʼять таборів.
«Доля їхня – не позаздриш, тому що вони, виходить так, не потрібні ні своїм країнам, з яких вони походять, ні Росії, яка їх найняла за гроші, або змусила йти воювати за гроші. І вони так само не потрібні нам, тому що наша мета – це не тримати їх і витрачати на них гроші платників податків, а обміняти на наших полонених військовослужбовців і зробити це якнайшвидше. Тому що умови перебування в нас – з контролем МКЧХ, з дотриманням всіх правил Третьої Женевської конвенції про поводження з військовополоненими і умови в російських місцях ув'язнення, вони не порівнювані. Тому, власне, ті, хто йде в російську армію з таких країн, вони так само мусять розуміти, куди вони йдуть і на що вони підписалися, та які будуть наслідки», – зазначив Яценко.
Табір для полонених військових армії РФ в Україні: побут та умови утримання (фоторепортаж)
Без суворого покарання на батьківщині?
Влада центральноазійських країн трактує участь своїх громадян у війні в Україні як злочин – незалежно від того, на чиєму боці вони воюють. Наприклад, у Кримінальному кодексі Узбекистану є стаття про «найманство», тобто участь у збройному конфлікті в іноземній державі. Винним загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі. Але останнім часом суди в цій країні воліють не відправляти найманців за ґрати.
Наприклад, у грудні Андижанський міський суд присудив колишньому учаснику війни проти України 4 роки та 2 місяці обмеження волі, повідомив місцевий портал Gazeta.uz, посилаючись на судове рішення. Згідно з вироком, засуджений залишиться на волі, але йому заборонено залишати дім, крім часу, необхідного для роботи та навчання. Також він не може змінити адресу проживання без дозволу контролюючих органів.
На суді обвинувачений зізнався у вбивстві понад 10 українських військових. Але, попри це, суддя знайшов у його справі помʼякшувальні обставини. А саме те, що у найманця – троє неповнолітніх дітей і він щиро розкаявся у скоєному злочині, пишуть місцеві ЗМІ.
Чому найманці в Узбекистані уникають суворого покарання, «Новинам Приазовʼя» пояснив головний редактор регіонального відділу Радіо Свобода у Центральній Азії Толкун Умаралієв.
Росія була і залишається важливим партнером для Узбекистану в економічній, особливо міграційній і навіть військовій сферахТолкун Умаралієв
«Можливо, м'якість покарання пов'язана щонайменше з двома факторами. Про це говорять ті експерти, з якими ми розмовляємо. Перший фактор – це політичний тиск з боку Росії. Росія була і залишається важливим партнером для Узбекистану в економічній, особливо міграційній і навіть військовій сферах, що, швидше за все, впливає на рішення у подібних справах. Тому що це такі політично заряджені справи все ж. І другою причиною, про це йдеться також у судових рішеннях, може бути соціальна або гуманітарна. Судді могли врахувати пом'якшувальні обставини – добровільне повернення. Начебто в обох цих кейсах, у випадках Узбекистану, наголошувалося, що люди самі прийшли з повинною. Чи, можливо, це був тиск, під яким вони опинилися в Росії, чи наявність сім'ї та дітей. Експерти, з якими ми розмовляли на ці теми, теж звертали увагу на іншу сторону цього питання – чому, наприклад, узбекистанські судді ставлять вище дітей найманців, ніж дітей загиблих українців, чи є на це взагалі якісь етичні та моральні обґрунтування чи причини?» – зазначив він.
Це не перший засуджений в Узбекистані за участь у війні проти України. У вересні 2024 року стало відомо, що узбекистанця, який служив у ПВК «Вагнер», засудили до чотирьох років обмеження волі, а у жовтні ще один громадянин Узбекистану отримав на батьківщині три роки позбавлення волі за участь у війні на боці Росії.
Військовослужбовець ЗСУ, оператор дронів Ровшанбек Розметов каже, що на екрані свого пульта управління бачив, як окупанти вбивали українських військовополонених. Також він знає, якої шкоди армії Росії завдають українські атаки. Тому радить людям з Центральної Азії утриматися від участі у війні: «За грошима їхати в Україну, воювати з Україною не треба. Тому що ви ці гроші, по-перше, не заробите, а загинете. Я б так сказав. Я сам щодня бачу, як вони лізуть до нас, як таргани – піхота. Ми їх просто знищуємо».
|
У грудні Лубінець повідомляв, що за час повномасштабного вторгнення війська РФ стратили 177 українських військовополонених. Повідомлення про вбивства, тортури й жорстоке поводження з українськими військовополоненими надходять регулярно. Як зазначив у жовтні минулого року представник ОГП Юрій Бєлоусов, 80% випадків страт українських військовополонених зафіксовано у 2024 році, але тенденція почала з’являтися в листопаді 2023 року, коли «відбулися зміни у ставленні військовослужбовців РФ до наших військовополонених у гірший бік». Американський Інститут вивчення війни (ISW) заявляв, що спостерігає збільшення кількості страт російськими військовими українських військовополонених, і наголошував, що російські командири, ймовірно, «потурають, заохочують або прямо наказують» здійснювати розстріли. |
Не тільки на війні
Центральноазійських мігрантів Росія використовує в Україні не тільки як військових найманців, але і як робочу силу. У березні 2024 року Центр національного спротиву повідомляв, що на окупованих територіях України живуть близько 100 тисяч вихідців з Узбекистану і Таджикистану. Зокрема, вони почали переселятися до Маріуполя після захоплення міста, розповів «Новинам Приазовʼя» депутат Маріупольської міськради Роман Амелякін.
«Їх використовують на будівництвах. У 2022-2023 роках в Маріуполі активно зносили зруйновані дома, будували нові. Дуже багато в місті було громадян з цих країн. Щодо участі в окупаційній армії, це поодинокі випадки. А от щодо цивільних фахівців, цивільних робітників, їх було дуже багато. І з цим було пов'язано дуже багато конфліктів в самому місті. Наразі темпи відновлення та темпи будівництва знизилися у рази. Тому відповідно і робітників цих стало набагато менше. Саме місцеві жителі відмічають зменшення кількості громадян з цих країн зараз», – повідомив він.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум