Чому родичі українських військових створили Раду «Жінки зі Сталі»? Що може вплинути на процес обміну бійців, які перебували на заводі «Азовсталь»? Чи буде Росія проводити «судовий процес» над військовими з полку «Азов», з’ясовував проєкт «Новини Приазов’я» на Радіо Свобода.
- Родичі захисників Маріуполя оголосили про створення громадської організації – Ради дружин і матерів захисників України «Жінки зі Сталі». Про це вони повідомили на брифінгу, який відбувся 30 травня. Організація працюватиме над тим, щоб якнайшвидше повернути військових додому, і буде виступати своєрідним майданчиком між рідними та владою, який відстежуватиме питання звільнення українських військових з полону та дотримання усіх пунктів Женевських конвенцій. За словами організаторок Ради, зараз є «серйозний брак у комунікації між людьми, чиї рідні потрапили в полон, та офіційною владою». Учасниці організації стверджують, що намагатимуться розв’язати цю проблему, і зазначили, що до ініціативи можуть долучитися не лише рідні усіх українських військових, але й усі небайдужі.
- Президент України Володимир Зеленський заявив, що українська влада домовилася з міжнародними організаціями про гарантії евакуації українських військових з Маріуполя, і сказав, що надалі вони будуть обміняні.
- Російська сторона про обмін не каже. 25 травня заступник міністра закордонних справ Росії Андрій Руденко заявив, що обговорення обміну полоненими між Москвою та Києвом буде можливе лише після проведення так званого «суду» над українськими захисниками Маріуполя, зокрема військовими полку «Азов». «До цього всі розмови про обмін передчасні», – сказав російський чиновник.
«Росія прагне трибуналу»
Сестра командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергія Волинського Тетяна Харько під час брифінгу родичів українських військових 30 травня закликала суспільство просити про повернення додому бійців, які перебували на «Азовсталі».
Питання про обмін полоненими між Росією та Україною почали активно обговорювати після того, як із заводу «Азовсталь» у Маріуполі Донецької області вийшли українські військовослужбовці, які понад два місяці тримали там оборону. Російське Міноборони заявляло, що 2439 українських військових, що перебували у районі заводу «Азовсталь», начебто «здалися в полон» – саме таке формулювання використовує російська сторона. Тоді як офіційний Київ називає це «евакуацією – операцією із порятунку тамтешнього гарнізону».
21 травня, лідер фракції ЛДПР у Держдумі Росії і голова комітету думи з міжнародних справ Леонід Слуцький заявив, що російська влада «вивчить питання» обміну заарештованого в Україні депутата Верховної Ради Віктора Медведчука (який також є кумом російського президента Володимира Путіна – ред.) на українських військових, які захищали Маріуполь.
Як повідомляє російський «Інтерфакс», Слуцький приїжджав до окупованого Донецька, де заявив, що питання можливого обміну вивчать «люди в Москві, які мають такі повноваження». Пізніше Слуцький додав, що сам він проти обміну і виступає за організацію «суду» над українськими військовими.
Верховний суд Росії переніс на 29 червня розгляд позову російського Міністерства юстиції про визнання українського полку «Азов» «терористичною організацією» і заборону його діяльності на території Росії. Про це клопотала Генеральна прокуратура РФ. Спочатку позов планували розглянути 26 травня. Раніше депутати російської Держдуми неодноразово закликали застосувати до учасників «Азову» смертну кару.
Ватажок підтримуваного Росією угруповання «ДНР» Денис Пушилін також заявив, що так званий «трибунал» над українськими військовими «неминучий».
«Резонанс має значення»
Денис Прокопенко, командир окремого загону спецпризначення «Азов» Національної гвардії України, 23 травня зателефонував своїй дружині, Катерині Прокопенко. Про це вона повідомила в коментарі Радіо Свобода. За її словами, в неї немає інформації, в яких насправді умовах зараз перебувають військові, які вийшли з «Азовсталі», та яким чином їх можна повернути в Україну.
Одна з засновниць організації «Жінки зі Сталі», дружина бійця полку «Азов» Наталка Зарицька зазначила, що, на думку родичів військових, найбільший вплив на Росію має Туреччина і Китай.
«Ми – такі чотири жінки, які були готові йти на край світу заради наших захисників. Бачили, що дві країни, які мають найбільший важіль впливу на РФ, – це Туреччина та Китай. У Китаї зараз величезні карантинні обмеження, але до Туреччини ми дісталися. Нам вдалося зустрітися з радником президента Ердогана, донести наш біль, передати листа Реджепу Тайїпу Ердогану – президенту Туреччини», – поділилася вона з «Новинами Приазовʼя».
Наталка Зарицька також розповіла, що її чоловіку вдалося нещодавно вийти на зв’язок – і він підтвердив, що «резонанс довкола бійців «Азову» є важливим».
Він не повірив, що я подалася туди з метою рятувати наших хлопців й отримувати бодай якісь гарантії сильних світу цьогоНаталка Зарицька
«До певного часу у мене була пересторога, чи оприлюднювати обличчя чоловіка, чи не нашкоджу я цим. Несподівано після того, як не було зв’язку з чоловіком два тижні, він вийшов на зв’язок та дозволив опублікувати своє обличчя. Іншим разом мене несподівано застав його вихід в мережу в Анкарі, в посольстві України в Туреччині, він не повірив, що я подалася туди з метою рятувати наших хлопців й отримувати бодай якісь гарантії сильних світу цього. Тоді чоловік мені написав, що «Наталю, резонанс дуже важливий для нас», і я зрозуміла, що ми діємо правильно», – додала жінка.
Точне місцеперебування невідоме
Сестра бійця полку «Азов» Тараса Кошмана Тетяна розповіла «Новинам Приазовʼя», що її брат долучився до цього військового формування у 2016 році. За її словами, Тарас обрав саме полк «Азов» через патріотичні настрої інших бійців та увагу до підготовки військових в полку.
Тетяна Кошман зазначила, що під час перебування на заводі «Азовсталь» її брат рідко виходив на зв’язок. Про те, що він евакуювався, Тетяна дізналася з відео, яке з’явилося в інтернеті.
Про те, в яких він умовах, де точно він, що з ним, я нічого не знаюТетяна
«Той період був, мабуть, найжахливішим. Ми тоді усі були як одна нервова клітина. Зв’язку з братом не було. Тільки раз на 7-10 днів від нього надходило якесь повідомлення. Декілька разів приходило смс від його побратима. Про те, що їх почали евакуювати, я дізналась із офіційних джерел. Про те, що брат вийшов, я дізналась випадково, бо мені надіслали відео, де його побачили знайомі. На жаль, за увесь цей період, за два тижні, я не змогла зв’язатися з братом, я тільки уточнила в Червоному Хресті, що він є в списках на обмін. Про те, в яких він умовах, де точно він, що з ним, я нічого не знаю», – сказала сестра військового.
Операція «евакуація» стала полоном
Представниця організації «Медійна ініціатива за права людини» Тетяна Катриченко зазначила, що, згідно з нормами міжнародного права, евакуація військових, які перебували на «Азовсталі», означає потрапляння до полону.
Ця операція називалась «евакуація», але по факту, якщо ми розглядаємо в контексті міжнародного права, вони потрапили в полонТетяна Катриченко
«Ми можемо говорити про те, що велика кількість захисників Маріуполя потрапила на непідконтрольні уряду України території. Ця операція називалась «евакуація», але по факту, якщо ми розглядаємо в контексті міжнародного права, вони потрапили в полон. Там можуть бути попередні домовленості між Україною та РФ за посередництва третьої сторони, умови перебування їх на окупованій території можуть бути особливими, зафіксованими в певному документі, про який напередодні цієї операції йшлося», – пояснила експертка.
За її даними, захисники Маріуполя можуть перебувати як у місцях несвободи на окупованій частині Донбасу, так і на території Росії, і в окупованому Криму.
«Коли почалася евакуація з «Азовсталі», наші офіційні особи сказали про те, що їх будуть утримувати у Оленівці. Це населений пункт у Волноваському районі Донецької області на непідконтрольній Україні території. Там є колонія №120. За нашою інформацією, ця колонія ще напередодні повномасштабного вторгнення була звільнена повністю від людей, які там утримувалися. Туди від початку повномасштабного вторгнення росіяни та підконтрольні їм формування на території ОРДЛО почали звозити затриманих. Тобто це були і військовополонені, і частково цивільне населення. Ця установа розрахована приблизно на 1000 осіб», – розповіла Катриченко.
Можемо припускати, що усі «азовці», а також морські піхотинці можуть перебувати на території колонії №120 в ОленівціТетяна Катриченко
Вона зазначила, що зі свідчень вже звільнених військовослужбовців відомо про те, що «в камерах, які розраховані на дві особи, утримується значно більше людей».
«Приблизно від десяти, навіть мені говорили про 17. Відповідно, можемо припускати, що усі «азовці», а також морські піхотинці можуть перебувати на території цієї колонії №120 в Оленівці», – припускає вона.
Катриченко додала, що «зі свідчень джерел можна говорити, що полонені військовослужбовці перебувають чи не у кожному подібному закладі на території ОРДЛО».
«РФ може провести показові судові процеси»
Російський адвокат Микола Полозов в коментарі для «Новин Приазовʼя» сказав, що до деяких військових з «Азову» Росія «застосовує недозволені методи зізнання».
Їх розмістили в місцях позбавлення волі, частина розташована на території «ДНР», частина – на території РФ, частина – в КримуМикола Полозов
«Що стосується «азовців», то я вважаю термін «евакуйовані» абсолютно неправильним, бо вони військовополонені. Вони перебувають зараз у владі держави-агресора. Їх розмістили в місцях позбавлення волі, частина розташована на території «ДНР», частина – на території РФ, частина – в Криму. Стосовно деяких із них зараз тривають слідчі дії, до деяких вживають недозволені методи зізнання – тортури. І в цьому сенсі Росія стосовно них вчиняє воєнний злочин, порушуючи положення третьої статті Женевської конвенції про військовополонених», – стверджує адвокат.
Секретар РНБО Олексій Данілов в травні повідомляв, що щодо українських бійців, що вийшли з «Азовсталі», не застосовують насильства. Згодом усіх бійців мають обміняти на полонених росіян.
Полозов вважає, що «Росія може провести показові судові процеси» над бійцями «Азову» і зараз визначає, кого саме зробити «обличчям» цих процесів.
Російська влада готує низку пропагандистських процесів, своєрідна карикатура на Нюрнберзький трибуналМикола Полозов
«Безумовно, російська влада готує низку пропагандистських процесів, своєрідна карикатура на Нюрнберзький трибунал, де вони будуть, за їхньою термінологією, «судити нацистів», частина з них буде проходити на території так званої «ДНР», де відсутній доступ для російських та українських адвокатів і передбачена смертельна кара, частина буде проходити на території РФ. Зараз визначається, хто буде жертвами цих показових процесів. Нічого спільного з юриспруденцією це не має, це абсолютно пропагандистський продукт для того, щоб за відсутності військових успіхів продемонструвати російській публіці такий собі пропагандистський ефект – що були захоплені «нацисти» і їх «судять», – зауважив Полозов.
Ставки Кремля для обміну
Російський адвокат зазначив, що до закінчення війни Росія може погодитися на обмін «азовців», лише якщо політично буде в цьому зацікавлена. Микола Полозов вважає, що у Кремлі вагомим аргументом для проведення обміну можуть розглядати скасування або пом’якшення санкцій.
Якщо російська влада буде зацікавлена в обміні, то він може відбутисяМикола Полозов
«Поки війна не скінчиться, обмін можливий лише на основі двосторонніх політичних домовленостей. Тобто якщо російська влада буде зацікавлена в обміні, то він може відбутися», – уточнив він.
Полозов наголосив на тому, що «самі люди, всупереч розповсюдженій пропагандистській концепції, нібито «росіяни своїх не кидають», для них нецікаві. Росіяни навіть дуже своїх кидають. Кремлю цікаве скасування чи пом’якшення санкцій. Саме про це буде йти торг при обміні, і саме життя російських військовополонених Путін намагатиметься обміняти на економічні і політичні преференції».
Росія зробила їх символом українського «неонацизму»Сергій Гармаш
Президент Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу, представник Донецька у колишній Тристоронній контактній групі щодо врегулювання ситуації на Донбасі Сергій Гармаш упевнений, що суд над представниками саме полку «Азов» відбудеться, оскільки Росія прагне показати, що нібито досягає своєї мети – так званої «денацифікації».
«Щодо полку «Азов», швидше за все, їх будуть «судити», тому що Росія зробила їх символом українського «неонацизму», – сказав «Новинам Приазовʼя» Гармаш.
«Показати росіянам, що Путін переміг»
Будуть інсценовані масові поховання людей з Маріуполя зі слідами тортур, будуть свідчення жителів Маріуполя про те, як їх «азовці» «піддавали тортурам»Сергій Гармаш
«Для того, щоб показати росіянам, що Путін переміг та досягнув цілі – «денацифікації» України, йому потрібен якийсь матеріальний процес. Він зацікавлений в тому, щоб показати всьому світу, що не він воєнний злочинець, як після Бучі, Гостомеля, Бородянки, а саме українські військові. Я думаю, що будуть інсценовані масові поховання людей з Маріуполя зі слідами тортур, будуть свідчення жителів Маріуполя про те, як їх «азовці» «піддавали тортурам». Показовий «судовий», якщо це можна назвати цим словом, процес буде тому, що він необхідний Росії як трофей», – зазначив Гармаш.
Він вважає, що Росія зацікавлена провести так звані «показові судові процеси» на території окупованої частини Донбасу.
Росія зацікавлена показати світу, що вона не воює з Україною, а «допомогла жителям Донбасу», а війна – «громадянська»Сергій Гармаш
«Цілком для Росії логічно, якщо він буде відбуватися на території «ДНР», тому що Маріуполь розташований зараз там. Росія зацікавлена у підсилені «ДНР» як «суб’єктності окремої держави». Росія зацікавлена показати світу, що вона не воює з Україною, а «допомогла жителям Донбасу», а війна – «громадянська». Це вже дико звучить дуже в стилі російської пропаганди, яку вони хочуть просувати», – припускає Гармаш.
Він зазначив, що медійна увага і залученість міжнародних організацій до переговорів стосовно «азовців» може сприяти «кращому ставленню до українських військових у полоні».
Турбує, що Червоний Хрест відмовляється називати кількість захисників «Азовсталі», яку вони зареєструвалиСергій Гармаш
Одним із головних «позитивів» експерт вважає те, що «азовці» живі, а також перебувають під постійною увагою світової спільноти: «Мене турбує, що Червоний Хрест відмовляється називати кількість захисників «Азовсталі», яку вони зареєстрували. Тому є питання, але я для себе вважаю, що з усіх найгірших сценаріїв це – найкращий».
Гармаш також вважає, що у Кремлі не зацікавлені обмінювати бійців «Азову» на затриманого в Україні народного депутата Віктора Медведчука. Вплинути на цей процес, на його думку, можуть родичі російських військових, які перебувають у полоні в Україні.
«Я не думаю, що Путін зацікавлений у Медведчукові на емоційному рівні чи політичному, але ми не знаємо, що знає Медведчук про Путіна, він може бути небажаним свідком. На мою думку, Путін вважає Медведчука винним у тому, що він ухвалив необдумане та необґрунтоване рішення на основі фальшивих даних, які йому доповідали, що в Україні всі чекають на російську армію. Можливо, Медведчука можуть включити в обмінний список просто для того, щоб принизити його, щоб Путін насміхався та мав моральне задоволення від того, що відбувається з ним. Але про те, що він може бути мотивом для обміну, мова не йде», – підсумував він.
Редакція проєкту «Новини Приазов’я» звернулася з інформаційним запитом стосовно долі захисників «Азовсталі» до СБУ та ГУР Міноборони України, але поки не отримала відповіді.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
