«Тварин вивозять у Ростов». «Асканія-Нова» під прапором окупантів понад рік: що відбувається в заповіднику?

Дарина Довгопʼята

Російська окупаційна влада знову має намір вивезти тварин з біосферного заповідника «Асканія-Нова», що розташований на Херсонщині. Їх планують доправити до кримського парку «Тайган», повідомив директор заповідника Віктор Шаповал.

Понад рік херсонський заповідник існував під українською юрисдикцією на тимчасово окупованій території. За словами директора, завданням персоналу було максимальне збереження колекцій заповідника у складних обставинах, які спричинені збройною агресією РФ і окупацією території. Працівники не дали змогу створити картинку приходу «рятівників», тому фактично зараз в «Асканії-Нова» утримуються ті колекції, які були за часів української юрисдикції.

Про те, як живе заповідник «Асканія-Нова» під контролем окупаційної влади? Яких тварин і куди окупанти вже вивезли? Як впливають бойові дії на стан заповідника? Про це докладно Віктор Шаповал розповів в інтервʼю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».

– Розкажіть, що відбувається з біосферним заповідником «Асканія-Нова» з 2022 року?

– Ситуація в заповіднику дуже складна, і складність визначена, зрозуміло, що збройною агресією РФ, окупацією території.

– Як довго вам вдалося контролювати ситуацію в заповіднику у 2022 році?

– Ну, фактично, під українською юрисдикцією заповідник проіснував 13 місяців. З 24 лютого 2022 року до 20 березня 2023 року ми були спроможні забезпечувати моніторинг охоронної території й виконувати всі технологічні процеси, пов'язані з утриманням штучних колекцій.

– Окупанти не втручалися у вашу діяльність? І як все це відбувалося?

– Не можна сказати, що вони не втручалися. Зрозуміло, що це все було накрито ковпаком окупаційних владних структур на окупованій території. Я б сказав, що нам вдавалося пручатися. Не так давно на сторінці псевдогубернатора Херсонської області [Володимира] Сальда з'явилась інформація про те, що заповідник понад рік саботував рішення, розпорядження окупаційних владних структур і фактично існував під українською юрисдикцією. Я думаю, що це можна зарахувати нам в залік – визнання нашого спротиву і того, що ми все-таки змогли утримати ситуацію на плаву понад 13 місяців у дуже складних умовах.

– Ви прекрасно розумієте, що механізми існування бюджетної установи були фактично паралізовані. Нам вдалося утримати фундамент по виплаті заробітної плати – це те, без чого, звичайно, установа не могла триматися. Але все інше ми змогли зробити коштом активної благодійної допомоги.

– Складність утримання «Асканія-Нова» якраз полягає в тому, що це дуже самобутня структура й об'єкт природнозаповідного фонду, оскільки тут є не лише природні екосистеми, але й штучні зоопарки, дендропарк на зрошенні в степовій зоні. Це, звичайно, вимагає значних матеріальних вливань і трудового ресурсу. Але нам вдалося це зробити. Мало того, ми забезпечили запас міцності установи.

«Дефіцит кадрів і суцільний ідіотизм»

– Чи були пропозиції щодо переходу під російський прапор?

– Я думаю, що основний аргумент був такий: окупаційні структури зіткнулися з реальним дефіцитом кадрів і з суцільним просто ідіотизмом. Це єдина причина, чому все-таки не доходили руки до зім'яття установи й перепідпорядкування під російський прапор. Тому що уявити собі якесь трепетне ставлення до науково-дослідної установи природоохоронної – навряд чи... Міжнародний статус ЮНЕСКО навряд чи якось вплинув на логіку дій окупантів. Думаю, що насамперед їх цікавили якісь господарські структури, в першу чергу, звичайно, органи місцевого самоврядування. Черга до заповідників дійшла от фактично у 2023 році.

– Тобто можна сказати, що їх не цікавили витрати, а їх цікавили більше доходи?

– Я думаю, що це був один з аргументів. Хоча, в принципі, розмови про співпрацю відбувалися ще в середині 2022 року. Я можу сказати, що мав розмову з представниками окупаційної військово-цивільної адміністрації Херсонської області, де ми чітко зазначили свої думки й позиції. Ну, на щастя, воно обійшлося для мене без наслідків, хоча розмова була не надто приємна. Але для мене це питання було закрите від самого початку.

– Ви з Сальдо особисто говорили?

– Ні, це були представники Херсонської адміністрації, які навіть не назвали своїх прізвищ. Вони прибули в Асканію-Нову, і ця розмова відбувалася в приміщенні селищної ради. Ну, ось там було поставлено питання про подальше існування «Асканії-Нови» під російською юрисдикцією. Я зазначив свою позицію, що це буде відбуватися без моєї участі. Тут все просто. Обійшлося це без наслідків. Добре, що так обійшлося.

– Я думаю, що їх втримали від якихось різких кроків, дійсно, дуже значні матеріальні витрати на утримання цієї установи. Можливо, вони хотіли почекати, коли установа почне просто занепадати, і ми самі звернемося по допомогу. Так, як це робили дуже багато інших організацій, які опинилися в критичних умовах і просто не могли вижити.

– Ви кажете, що вам допомагали добровільні пожертви. Хто вам допомагав весь цей час існувати?

– Це було дуже надихаюче, коли обпечені війною українці дуже активно донатили на підтримку. Але, звичайно, була залучена і дуже серйозна матеріальна підтримка від природоохоронних установ і України, і Європи, і Сполучених Штатів. Тобто насправді підтримка була достатньо солідна, і це дало змогу в автономному режимі забезпечувати утримання колекції «Асканії-Нова». Ми прекрасно розуміли, до чого все йде, і що рано чи пізно триколор буде висіти в адміністрації «Асканії-Нова». Але ми змушені були це робити, тому що належимо до колекції як до українського майна на тимчасово окупованій території України. Тобто, ми повинні були докласти всіх зусиль для того, щоб не дати принаймні можливості створити окупаційним владним структурам картинку їхнього приходу як рятівника.

«Персонал – заручник ситуації»

– Як відбулося відсторонення російськими окупантами вас від керування заповідником?

– 20 березня 2023 року в «Асканії-Нова» з'явився Володимир Сальдо, який супроводжував Сергія Кирієнка (перший заступник голови адміністрації президента РФ – ред.). Саме в цей час в «Асканії-Нова» з'явилась невідома особа – Дмитро Мєщєряков, який, як виявилося, уже зареєстрував «Биосферный заповедник «Аскания-Нова» в реєстрі юридичних осіб Російської Федерації. Відбувалося це (реєстрація – ред.), наскільки я розумію, паралельно з іншими об'єктами природнозаповідного фонду Херсонської області, той самий Чорноморський біосферний заповідник, наприклад, або Олешківські піски.

Наскільки я розумію, це була якась централізована рознарядка. І от саме з цього часу будемо вважати, що це точка відліку, коли окупаційні структури встановили фактичний контроль над установою «Асканія-Нова».

– Скільки працівників зголосилося далі працювати у цій вже новій установі під російським прапором?

– Це складне питання, тому що штат установи достатньо значний – 268 людей. І тут треба мати на увазі, що науковці, наприклад, або представники адмінапарату відмовилися від співпраці. Вони не колабораціонують і не мають жодного стосунку до установи, вони просто змушені були піти. Але тут питання в тому, що є штучні колекції, які не можуть проіснувати й дня без людини.

Тому тут є питання до техперсоналу. Тобто, значна частина людей за родом своїх професійних обов'язків змушені були залишитися для того, щоб утримувати (штучні колекції — ред.). Тут не можна поділити на чорне і біле. Звичайно, є люди, які прийняли окупацію, які підтримують дії окупаційних структур. А є люди, які є реальними заручниками ситуації. Тобто, тут місце перебування людини не може бути критерієм патріотизму або колабораціонізму.

«Тварин вивозять до Криму і в РФ»

– Було кілька повідомлень про вивезення тварин до Криму. Зокрема, що «Асканію-Нова» відвідував Олег Зубков – кримський бізнесмен, власник парку левів «Тайган» і ялтинського зоопарку «Казка». Чи відомо вам про долю тварин ваших колекцій зараз і, загалом, що відбувається в «Асканії-Нова» станом на 2024 рік?

– По-перше, треба сказати, що дуже багато інформації з'являється на окупаційних медіаресурсах, і за родом нашої діяльності ми зобов'язані моніторити цю ситуацію. Ми дуже добре поінформовані про ті процеси, які відбуваються в «Асканії-Нова», але об'єктивно, звичайно, ми не можемо вплинути безпосередньо на стан речей у заповіднику.

– На сьогодні вивезені тварини не до кримських зоопарків, а на територію Ростовської області – у Ростовський зоопарк і Ростовську асоціацію збереження рідкісних видів тварин. Ці угоди були підписані Мєщєряковим (окупаційним керівником – ред.) у липні 2023 року, але сам факт вивезення стався лише в кінці листопада – на початку грудня. З «Асканії-Нова» вивезено сім особин, в тому числі є види, які занесені до Міжнародної конвенції СІТЕС, яка регулює міжнародну торгівлю видами дикої фауни, які перебувають під загрозою зникнення.

– Якими були ваші дії, коли ви про це дізналися?

– З нашого боку про цю ситуацію було поінформовано українське Міністерство захисту довкілля. Крім того, поінформовані Міністерство закордонних справ і Національна комісія у справах ЮНЕСКО – оскільки це порушення норм цієї конвенції, і це те, що повинно мати принаймні міжнародну оцінку і реакцію з боку секретаріату. Зараз готується звернення на рівні Міністерства захисту довкілля з цього приводу і звернення до секретаріату конвенції СІТЕС.

– Зараз з «Асканії-Нова» в «Тайган» вивезені три особини сірої української худоби. І я наскільки розумію, що сам факт обміну готується десь на квітень-травень місяць. В «Асканії-Нова» є тварини, які стоять на карантині.

Про роль людини у заповіднику

– Наскільки значною є роль людини у цьому заповіднику? Умовно, якщо немає людського втручання, чи можуть тварини існувати без людини у вашому заповіднику?

– Не можуть. Відповідь дуже проста і коротка. Якщо мова йде про природні екосистеми, то, звичайно, вони самодостатні й певною мірою можуть саморегулюватися. Простими словами: ніхто не бігає за зайцем, щоб його нагодувати. Але у випадку з тваринами зоопарку ситуація кардинально інша. По-перше, є види, які перебувають у малих вольєрах, які потребують щоденного догляду. По-друге, є теплолюбиві тварини, які на зиму переганяються в зимові приміщення. Зрозуміло, що без належного супроводу ці тварини просто приречені загинути.

– Це вже не перша війна, яку переживає «Асканія-Нова». Як взагалі тоді вдавалося зберегти колекцію чи відновити її?

– Можна сказати, що це вже третя війна для «Асканії-Нова», тому що її дуже зачепила і Перша, і Друга світові. Крім того, революційні події, а до цього початок 20-го століття, так звані голодні бунти в Таврійській губернії. Все це дуже негативно відобразилося на стані «Асканії-Нова» й збереженні колекції. Причому і під час 20-х років, і під час 40-х років Другої світової війни колекції «Асканії-Нова» зазнали просто нищівних втрат з різних боків: тут дуже багато чого наробили і більшовики, і німецькі війська, і російські, радянські війська. Під час відступу вони дуже пошкодили інфраструктуру «Асканії-Нова». Німецькі окупаційні війська, відступаючи, теж вивезли дуже багато цінностей з «Асканії-Нова». Тому тут можна сказати дуже коротко, що взагалі існування об'єкта природнозаповідного фонду не сумісне з військовими діями, ну або з дислокацією військових на території об'єкта природнозаповідного фонду, тому що рано чи пізно, прямо або опосередковано це призведе до катастрофічних наслідків, які зараз, наприклад, відбувається в «Асканії-Нова».

Унікальність «Асканії-Нова»

– Як потім відбулася репродукція знищених тварин після бойових дій?

– Ну це можна назвати до певної міри реінтродукцією, так, але якщо знищене поголів'я, то зрозуміло, що єдиний спосіб його відновлення – це завезення нових плідників і історія починається спочатку. І так відбувалося неодноразово, тому що дуже значна частина поголів'я була втрачена під час бойових дій у 1920-х і в 1940-х роках. І тут єдиний варіант – це тільки завезення нового поголів'я з інших зоопарків або природоохоронних установ.

– Треба оберігати природні екосистеми й цінити те, що створено. Тому, що «Асканія-Нова» така одна. Звичайно, при наявності волі, ресурсів, бажання і часу можна створити щось подібне, але це буде «щось подібне». Асканія-Нова – одна.

– І точно не буде вже такого первинного степу, його просто не існує?

– Якщо коротко, можна процитувати відомого класика, одного з кращих знавців рослинності півдня України, Йосипа Конрадовича Пачоського. Він сказав, що єдиною безумовною цінністю «Асканія-Нова» є її первісний цілинний степ. Все останнє, подібно до взагалі творіння рук людських, може бути відновлене, а степ, як явище природи, може бути лише збережений. Втрачений одного разу, він буде втрачений назавжди.

«Екскурсії зараз – разова акція»

– Чи вже влаштовують туристичні тури з Росії до «Асканії-Нова»?

– Зараз заповідник активно готується до відкриття екскурсійного сезону. Він там запланований на травень. На це все можна дивитися тільки з сумом, тому що усі прекрасно розуміють ситуацію. Кринки (село на лівому березі Херсонщини – ред.) розташовані від «Асканія-Нова» не так далеко. За цей час «Асканія-Нова» вже зазнавала ракетних обстрілів, тому що були завдані удари по місцях дислокації збройних сил Російської Федерації. Все це не має жодного стосунку до нормальної екскурсійної діяльності. І це розуміє будь-яка адекватна людина.

– З іншого боку, я далекий від думки, що окупаційна адміністрація не буде спроможна забезпечити певну картинку. Посадити в автобус або влаштувати день відкритих дверей – це все можна буде зробити. Це буде разова акція. Можливо, таке можна провернути декілька разів. Але про реальний туристичний потік в таких ситуаціях і обставинах, звичайно, мови не може йти жодної.

– А якщо говорити про ситуацію до 2022 року, скільки до вас щороку приїздило туристів і відвідувачів?

– Тут ситуація, звичайно, залежала від багатьох чинників. Але туристичний потік за об'ємом на рік міг складати близько 150 тисяч екскурсантів. Звичайно, на ці цифри впливало дуже багато факторів, в тому числі й військово-політичні, тому що події 2014 року несприятливо відбилися на екскурсійному потоці. Але при такій відносно стабільній соціально-економічній ситуації, при розбудованій, активній інфраструктурі «Асканія-Нова» була спроможна забезпечувати туристичний потік з планкою, там, умовно, 150 тисяч екскурсантів за рік. Це достатньо серйозна цифра, тим більше для такого населеного пункту.

«Багато речей замовчуються»

– Яка доля може чекати заповідник при тривалій російській окупації?

– Тут треба об'єктивно дивитись на ситуацію. І очевидно, що в найближчі місяці ситуація кардинально не може змінитися. На жаль, до цього часу ми перебуваємо в невизначеній системі координат, і тут дуже багато чого буде залежати дійсно від подальшого перебігу подій.

– Зі свого боку, я можу сказати, що ми просто зобов'язані вірити в те, що ця територія буде звільнена. Ми повинні докладати зусиль для того, щоб не ламатися, не припиняти роботу і вперто робити свою справу. Ми справді багато чого зараз робимо, в тому числі й щодо фіксації тих збитків і моніторингу процесів, які відбуваються безпосередньо в «Асканії-Нова».

– Ситуація дуже складна, і от зараз вже виникають питання, які просто в ручному пожежному режимі вирішуються. Причому елементарні процеси щодо забезпечення кормами тварин. Тут, в принципі, будь-який пересічний громадянин може моніторити цю ситуацію і побачити, як за величезні здобутки й заслуги видається забезпечення кормами тварин на місяць наперед. Так не має бути в установі, де утримується понад три тисячі особин тварин і яка має дуже значні витрати.

– Тому на цьому фоні всі ці угоди, які підписуються про наукову співпрацю, виглядають як блюзнірство, імітація і намагання втиснути «Асканія-Нова» в нормативно-правові рамки Російської Федерації. Але не більше. Це ширма, за якою відбуваються дуже складні речі, виникає дуже багато проблемних питань, є факти загибелі тварин, є дуже багато тих речей, які просто замовчуються.

• У зоопарку заповідника утримується близько 3,5 тисячі видів тварин. Крім того, заповідник має фактично унікальне біорізноманіття, на його території розташовані понад 2,5 тисячі видів флори та близько 2300 видів фауни. При цьому 167 видів флори й 307 видів фауни занесені до природоохоронних списків різного рангу, зокрема, Червоної книги України, а також регіональних та міжнародних списків.
• Російські окупаційні сили взяли під контроль біосферний заповідник імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України «Асканія-Нова». Про це 24 березня на сторінці у фейсбуці повідомили його працівники.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Це катастрофа. Скрізь військові РФ». Що відбувається із заповідниками та національними парками в окупації?

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Випалена земля». Як війна впливає на екологію півдня України?

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Ракети на пляжах: курорти окупованого півдня перетворилися на поле бою

Підписуйтеся на Telegram Радіо Свобода