Трохи більше, ніж через рік після початку широкомасштабної війни Росії проти України, 31 березня 2023 року Володимир Путін підписав нову редакцію Концепції зовнішньої політики (КЗП) Росії. Попередня концепція була ухвалена у листопаді 2016 року. Експерти проаналізували зміст документа і стверджують, що Кремль пішов ще далі у своєму цинізмові і віроломстві.
Оновлена і підписана Путіним Концепція зовнішньої політики Росії визначає «особливе місце і особливу роль Росії у світі», а її міжнародну політику як «миролюбну, відкриту і прогнозовану», що базується на «загальновизнаних принципаах та нормах міжнародного права та прагненні до рівноправного міжнародного співробітництва». Саму Росію КПЗ визначає як «самобутню державу-цивілізацію».
Про «український напрямок» (слова «Україна» в документі немає)у новій концепції згадується 1 (один) раз, і то в контексті того, що, мовляв США та «їхні сателіти» використали заходи Росії із «захисту своїх життєво важливих інтересів на українському напрямку» як привід «для загострення багаторічної антиросійської політики і розв'язали гібридну війну нового типу».
Слово «війна» у документі є тільки у словосполученні «победу во Второй мировой войне». Також у новій російській КЗП згадується «Союз ССР».
Деякі тези Концепції зовнішньої політики Росії
Наводимо декілька тез мовою оригіналу:
Место России в мире определяется наличием у нее значительных ресурсов, ее статусом постоянного члена Совета Безопасности Организации Объединенных Наций (ООН), участника ведущих межгосударственных организаций и объединений, одной из двух крупнейших ядерных держав, государства – правопреемника (правопродолжателя) Союза ССР.
Россия с учетом ее решающего вклада в победу во Второй мировой войне, а также деятельной роли в создании современной системы международных отношений, выполняет уникальную миссию по поддержанию глобального баланса сил и выстраиванию многополярной международной системы.
Россия проводит самостоятельный и многовекторный внешнеполитический курс, продиктованный ее национальными интересами и осознанием особой ответственности за поддержание мира и безопасности на глобальном и региональном уровнях.
Внешняя политика России носит миролюбивый, открытый, предсказуемый, последовательный, прагматичный характер, основанный на уважении общепризнанных принципов и норм международного права и стремлении к равноправному международному сотрудничеству.
Отношение России к другим государствам и межгосударственным объединениям определяется конструктивным, нейтральным или недружественным характером их политики в отношении Российской Федерации.
Соединенные Штаты Америки (США) и их сателлиты использовали принятые Российской Федерацией меры по защите своих жизненно важных интересов на украинском направлении как предлог для обострения многолетней антироссийской политики и развязали гибридную войну нового типа.
Это не было выбором Российской Федерации. Россия не считает себя врагом Запада, не изолируется от него, не имеет по отношению к нему враждебных намерений и рассчитывает, что в дальнейшем государства, принадлежащие к западному сообществу, осознают бесперспективность своей конфронтационной политики и гегемонистских амбиций, примут во внимание сложные реалии многополярного мира и вернутся к прагматичному взаимодействию с Россией, руководствуясь принципами суверенного равенства и уважения интересов друг друга. На такой основе Российская Федерация готова к диалогу и сотрудничеству.
В ответ на недружественные действия Запада Россия намерена отстаивать свое право на существование и свободное развитие всеми имеющимися средствами.
Аналіз та реакції на оновлену КЗП Кремля
Британський МЗС відреагував, порівнявши оприлюднену Кремлем концепцію зовнішньої політики із недоречним жартом, зауваживши, що День сміху та розіграшів не 31 березня, а 1 квітня.
«День дурня ЗАВТРА», – констатував британський МЗС 31 березня у повідомленні, розміщеному під сканом тексту КЗП.
У документі, зокрема, йдеться, що російська зовнішня політика має «миролюбний характер», а Москва не вважає Захід своїм ворогом, наголошується, що концепція ґрунтується на нормах міжнародного права. Крім того, Росія називається не мало не мало «самобутнім державою-цивілізацією».
Документ цікавий як діагнозОрєшкін
Документ вражає великою кількістю слів при порожнечі змісту, зауважив в інтерв'ю Російській службі «Голосу Америки» політолог Дмитро Орєшкін. На його погляд, концепція можна порівняти хіба що з працями Сталіна з мовознавства.
«Така ж банальщина, така ж дитяча, надзвичайно далека від дійсності картинка світу на рівні десятикласника, і така сама необхідність чергового вождя пояснити свою роль в історичному процесі в рамках створеної ним структури влади, – уточнив Орєшкін. – При цьому документ дає змогу виявити загальні симптоми захворювання (режиму). Мабуть, тільки цим він і цікавий як діагноз»
Оновлена КЗР підтверджує той факт, що путінський режим остаточно став на рейки псевдосовєтизації, наголошує Дмитро Орєшкін.
«Не в сенсі гасел, написаних на прапорах (з гаслами там відверте лихо і суцільні ієрогліфи, не доступні розумінню корінного населення країни), а в тому, що владна вертикаль остаточно вирішила спиратися на ідеологію, пов'язану із мілітаризацією та консолідацією суспільства на основі штучно створеного образу ворога. А як вже саме будуть називатися цінності, що нав'язуються владою – справа друга. У результаті на світ з'явилася суміш такого собі соціалістично-комуністичного, православного і ще чогось...»
На думку влади, громадянам можна нав'язати будь-яку систему цінностей – від іранської до нацистської
Агенція РБК порахувала, що слово «російський» у різних варіантах («російський світ», «російська мова», «російська православна церква») вживається у новій концепції 12 разів, а у попередньому документі –концепції від 2016-го року було вжите лише раз.
Також у документі значно більше, ніж у колишньому акцентується увага на «русофобії» та «протидіїзовнішнім силам».
Це «напівінстинктивний» відкат до радянської системи цінностей, вважає Орєшкін.
«Власне нічого іншого у верхах запропонувати не можуть. А профанний народ, за ідеєю, має покірливо прийняти оновлені цінності, поклонятися їм і жертвувати заради них собою. Експеримент над людьми продовжується. На думку влади, співгромадянам можна нав'язати будь-яку систему цінностей – хоч північнокорейську чучху, хоч іншу на вибір: від іранської до нацистської»
Крім того, у тексті Росію ототожнюють із «державою-цивілізацією», що ставить її в один ряд із Північною Кореєю і Іраном, зазначив Дмитро Орєшкін.
«Рівне те саме можуть сказати про себе Іран, Північна Корея, але ніяк не США, наприклад. Там ніхто не говорить про американську цивілізацію і не протиставляє себе Заходу та решті світу. Водночас влада Росії глибоко і щиро зневажає власний народ, тому він у концепції ніяк не враховується і не вписується в неї. Для них народ – маса та об'єкт для маніпуляцій».
Хто друзі, хто вороги?
Нова російська Концепція зовнішньої політики розставляє акценти так, що Іран і Північна Корея потрапляють до ряду дружніх Росії держав на відміну від США, країн ЄС та інших провідних західних держав.
Звісно, всі ідеї, зроблені «жерцями Кремля», наскрізь фальшиві та лицемірні, стверджує Орєшкін. Тому, як йому здається, боротьба за їхнє впровадження в уми людей йде в країні, у тому числі «за допомогою кувалди Пригожина».
масові чистки і війна, щоб втримати владу
«З цього все й випливає: убогість думок породжує убогість тексту. А те, що народ за роки свободи та відносної демократії все ж змінився, нікого нагорі не турбує. Влада вважає, що достатньо провести масові чистки, знищивши, вигнавши, ізолювавши мільйони людей, у яких з'явилися інші пріоритети, і все стане на свої місця. Ось вони послідовно цим і займаються, переймаючись не долею країни, а лише збереженням влади. Питання – до чого приведе така політика...» – резюмував Дмитро Орєшкін.
У свою чергу, політичний аналітик Андрій Піонтковський у коментарі «Голосу Америки» назвав концепцію «жахливим документом». За його словами, за стилем документ «підозріло нагадує» текст нової російської конституції.
Треба обов'язково починати з часів Мамая та БатияПіонтковський
«Здається, перо те саме. Автора видають величезні, абсолютно безглузді складнопідрядні конструкції для вираження думок і комплексів російського керівництва. Хоча, може, у Кремля всі автори такі або вони працюють по одному лекалу, коли треба обов'язково починати з часів Мамая та Батия, а потім пов'язувати все з Євразією, і так далі…»
Андрій Піонтковський звернув увагу на згадування у КЗП Південної Осетії та Абхазії і пов'язав це з поразками російської армії на фронтах російсько-української війни.
Намічено план з анексії цих територійПіонтковський
«Читати його цілком неможливо, та ніхто, звичайно, це не робитиме. Але там є один цікавий і водночас тривожний момент, що виділяється в масі канцеляриту. Цитую: «...надавати всеосяжну підтримку вираженому народами Південної Осетії та Абхазії прагненню глибокої інтеграції з Росією». Це означає, що намічено план з анексії цих територій. Путін, мабуть, сподівається у такий спосіб продати глибинному народу як почесну нічию крах своєї політики в Україні. Як ще йому пояснити, чому його війська не змогли повністю захопити Запоріжжя та Херсонщину? Отже, швидше за все, Південна Осетія і Абхазія розглядаються як втішний приз, хоч як це сумно»
Ну, а те, що США в документі названі головним джерелом «ризиків» та «антиросійської політики», за нинішніх часів звучить цілком компліментарно, вважає аналітик. На його погляд, такому визначенню «не гріх і відповідати», з огляду на те, що робить Кремль в Україні і світі.
«Втім, наразі все вирішується не на папері, а на українському фронті. І найближчими місяцями там має все визначитися . І визначитися у повній відповідності до позитивних очікувань цивілізованої спільноти», – висловлює упевненість Андрій Піонтковський.
