Резолюцію Генеральної асамблеї ООН про виведення всіх іноземних (тобто фактично російських) військ із Молдови розкритикувала Росія, а також президент Молдови Ігор Додон, відомий проросійським і антизахідним спрямуванням.
У Міністерстві закордонних справ Росії заявили, що проект резолюції, «вкинутий», за словами Москви, молдовською стороною, провокаційний, а ініціатива повного і безумовного виведення іноземних збройних сил із території Молдови – «вкрай одіозна і небезпечна». Росія, зокрема, твердить, що російський військовий контингент у Молдові, що перебуває там проти волі цієї країни і на порушення міжнародних зобов’язань Москви, є, мовляв, «гарантом миру і стабільності» в підтримуваному Кремлем сепаратистському регіоні Молдови Придністров’ї.
У самій Молдові президент країни Ігор Додон назвав ініціативу прозахідного уряду Молдови подати цю резолюцію на розгляд Генасамблеї ООН «черговим антиросійським демаршем» і «піар-акцією» уряду.
Натомість прем’єр-міністр Молдови Павел Філіп подякував тим країнам, які в Генасамблеї ООН підтримали резолюцію, і пообіцяв продовжити дипломатичну роботу з тими, хто голосував проти. За його словами, ухвалення резолюції стало ознакою солідарності з його урядом і довіри до нього з боку міжнародної спільноти.
Відкидаючи критику Росії і проросійських сил, прем’єр наголосив, що резолюція, всупереч твердженням Москви і цих сил, не стосується тієї частини російських військ, яка дислокована в Молдові саме як миротворчі сили, і вимагає вивести не російських військових-миротворців, а решту контингенту так званої «Оперативної групи російських військ у Придністров’ї» – їх, за його словами, іноді плутають свідомо.
Попереднього дня, 22 червня, Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію «Повне і безумовне виведення іноземних військових сил із території Республіки Молдова», в якій висловила глибоку стурбованість продовженням дислокації ОГРВ на території Молдови без згоди цієї країни і без згоди ООН. Документ також закликає Росію завершити без умов і без подальших зволікань впорядковане виведення цієї військової групи, нагадуючи Москві про її давнє зобов’язання зробити це.
Проект резолюції подала Молдова, його співавторами стали ще десять країн, серед них і Україна. Проти резолюції проголосували лише 18 країн, за неї були 64 держави, ще 83 утрималися.
Резолюції Генеральної асамблеї ООН не є юридично обов’язковими до виконання.
Нещодавно Київ вкотре підтвердив, що Україна, яка є одним із учасників придністровського врегулювання, згодна пропустити через свою територію російських військових, що дислокуються у Придністров’ї, для їхнього виведення з цього регіону Молдови.
Минулого року парламент Молдови вже вимагав від Росії вивести її війська, озброєння й інше обладнання з Придністров’я; цю заяву тоді так само відразу ж засудив президент країни Ігор Додон, який має обмежені повноваження, назвавши її «ще одним провокаційним кроком», що має на меті «погіршити відносини з Росією».
Також минулого року Конституційний суд Молдови вже визнавав присутність російських військ у країні неконституційним: чинна Конституція Молдови проголошує її нейтралітет і не припускає постійної присутності іноземних військ на території країни.
Росія продовжує утримувати у Придністров’ї, за оцінками, майже до двох тисяч своїх військовослужбовців: близько тисячі, за словами Москви, необхідні для охорони величезних складів озброєнь, що лишаються там іще з радянських часів, близько 500 перебувають як «миротворці» і ще 500, як заявляє Росія, потрібні для ротації цих миротворців.
Росія ще на саміті ОБСЄ 1999 року у Стамбулі взяла на себе обіцянку вивести свої війська з Придністров’я до 2002 року, але не виконала її. Всупереч цим зобов’язанням і численним закликам і Кишинева, і міжнародної спільноти, Росія нині відмовляється зробити це і заявляє, що і не виведе, бо «міжнародна ситуація змінилася».
Переважно російськомовний регіон Придністров’я, де базувалася 14-а армія Радянської армії СРСР, а потім Збройних сил Росії, нині перейменована в Оперативну групу російських військ, іще в радянські часи, 1990 року, односторонньо проголосив «незалежність» від решти Молдови. Самопроголошеної «незалежності» Придністров’я не визнав ніхто у світі, хоча регіон має істотну підтримку Росії – політичну, економічну і військову.
Після нетривалої війни 1992 року, в якій загинуло близько 1200 людей, Кишинів остаточно втратив контроль над цим регіоном країни. В тій війні на боці сепаратистів узяли участь окремі бійці й цілі підрозділи й частини російської армії зі своїм озброєнням і бойовою технікою.
1992 року за двосторонньою російсько-молдовською угодою на адмінмежі між Придністров’ям і рештою Молдови була започаткована миротворча операція з участю російських і молдовських військ, а також збройних формувань сепаратистів.
