Голова регіональної влади Каталонії, автономного регіону Іспанії на північному сході країни, Карлес Пучдемон заявив, що регіон має право стати незалежною державою, але варто зачекати з негайним втіленням цього права, щоб дати можливість для діалогу з Мадридом.
Виступаючи на сесії регіонального парламенту в Барселоні, скликаній для розгляду результатів забороненого Мадридом референдуму про незалежність Каталонії, він заявив, що «приймає мандат народу Каталонії на те, щоб стати незалежною республікою». Водночас він запропонував парламентові регіону відкласти оголошення декларації про незалежність на кілька тижнів задля діалогу з Мадридом і закликав центральну владу Іспанії до такого діалогу з можливим міжнародним посередництвом.
Він також наголошував на необхідності зменшити напруженість і не збільшувати її «словами чи діями».
Напередодні засідання, на якому очікували можливого негайного проголошення незалежності Каталонії, в регіоні продовжувала зростати напруженість. У Каталонії, зокрема в Барселоні, далі перебуває значне число працівників сил поліції з інших регіонів Іспанії, підпорядкованих центральному урядові.
Раніше 10 жовтня в Мадриді вкотре закликали прихильників незалежності Каталонії «якомога швидше повернутися на шлях законності й верховенства права».
Зі зверненням до Карлеса Пучдемона виступив і президент Європейської ради Дональд Туск, який теж закликав дотриматися конституційного порядку і «не оголошувати рішення, яке зробить діалог неможливим». Діяч ЄС нагадав, що днями також звертався і до прем’єр-міністра Іспанії Мар’яно Рахоя із закликом не вдаватися до сили і шукати діалогу.
Із заявами про невизнання можливого самопроголошення незалежності Каталонії також виступали в низці європейських столиць.
У Мадриді раніше відкидали навіть думку про діалог із Барселоною, заперечуючи взагалі саму ідею незалежності Каталонії. Мадрид визнав референдум із запитанням «Чи хочете ви, щоб Каталонія стала незалежною державою у формі республіки?» неконституційним: чинна Конституція Іспанії (яка є конституційною монархією) не передбачає права регіонів на відокремлення і визначає державу як унітарну.
У Каталонії ж 6 жовтня оголосили остаточні результати цього референдуму, який відбувся всупереч спротиву Мадрида: за незалежність регіону проголосували понад 90 відсотків його учасників, але явка склала менш ніж 43 відсотки.
Регіональний закон Каталонії про цей референдум, який Мадрид так само визнав неконституційним, передбачає одностороннє проголошення незалежності каталонським парламентом, якщо більшість депутатів проголосує за відокремлення від Іспанії. У разі такого голосування, за версією Барселони, мав би розпочатися шестимісячний процес переговорів із Іспанією перед регіональними виборами і остаточним актом про відокремлення. Мадрид не розглядає можливості таких переговорів і попередив, що може скористатися зі свого конституційного права взяти на себе пряме керування Каталонією, фактично зупинивши її автономію.
У Каталонії, що має у складі Іспанії певну автономію в статусі «автономної спільноти», прихильники незалежності посилаються на її давні традиції незалежного чи фактично незалежного існування: регіон, свого часу незалежна держава, а потім регіон Іспанії з широкою самоврядністю, втратив усі елементи автономії тільки у 18-му столітті, після чого зазнав дискримінації, зокрема заборони на каталанську мову, і переслідування культури. Крім того, в Барселоні, яка не має бюджетної автономії, заявляють, що регіон, який дає близько 20 відсотків від ВВП Іспанії і має економіку більшу, ніж Португалія, чи таку, як Чилі, сплачує до центрального бюджету Іспанії значно більші кошти, ніж отримує з нього.
Крім того, прихильники незалежності звинувачують Мадрид у втручанні в мовну й освітню політику регіону, значне число жителів якого говорить каталанською мовою, наполягаючи на його не тільки економічній, але й культурній та історичній самодостатності.
