У Каталонії, автономному регіоні на північному сході Іспанії, сотні тисяч людей повиходили на демонстрації на знак протесту проти насильства з боку підпорядкованої Мадридові поліції під час референдуму про незалежність регіону 1 жовтня.
Демонстранти перекривали рух на дорогах і закликали приєднуватися до загального страйку, який оголосила на 3 жовтня низка профспілок і громадських організацій і який підтримали далеко не всі.
У деяких випадках, за повідомленнями, агресивні прихильники страйку силою змушували закриватися крамниці, кав’ярні, ресторани тощо, які продовжували роботу.
Про символічне приєднання до страйку повідомив футбольний клуб «Барселона», який заявив, що протягом дня 3 жовтня скасовує свої тренування і закриває для відвідування музей клубу.
Найбільше потерпіла столиця регіону Барселона, де зірваний рух міського транспорту, в тому числі й метро.
Демонстранти вигукували «геть окупаційні сили» чи «вулиці завжди будуть наші».
Люди масово збиралися перед представництвом Національної поліції Іспанії в Барселоні. Вони також протестували перед готелями в регіоні, в яких розмістили тисячі звезених із усієї Іспанії працівників Національної поліції і Цивільної гвардії – двох поліційних сил, що підпорядковані центральній владі країни. Мадрид не довіряє регіональній поліції Каталонії «Мосос д’есквадра», яка зазвичай виконує більшість поліційних функцій у регіоні; в перебігу протистояння під час референдуму місцева поліція переважно не втручалася в події ні на чиєму боці.
За повідомленнями, принаймні в кількох випадках органи місцевого самоврядування населених пунктів Каталонії вже наказували готелям виселити іспанських поліцейських.
Демонстранти в Барселоні також протестували під будівлею регіональної організації владної в Іспанії Народної партії прем’єр-міністра країни Мар’яно Рахоя, вимагаючи відставки голови іспанського уряду через застосоване ним насильство.
За оприлюдненими в Барселоні даними, на референдумі понад 90 відсотків від бюлетенів, визнаних чинними, були віддані за незалежність Каталонії, майже 7,9% були проти.
Але при цьому участь у референдумі взяли 2,26 мільйона мешканців регіону з правом голосу із загалом 5,31 мільйона – лише 42,6%. Таким чином, від усіх виборців Каталонії голоси за незалежність склали 38%.
У Мадриді виправдовували дії поліції, яка розганяла охочих проголосувати дубцями, а в деяких випадках і гумовими кулями, як виправдані і зважені. Прем’єр-міністр Іспанії Мар’яно Рахой заявляв увечері дня референдуму 1 жовтня, що ніякого референдуму в Каталонії не відбулося, що провести його не вдалося, що людей обманом затягли до участі в забороненому голосуванні, яке, за його словами, було «глузуванням із самої суті демократії». «Верховенство права продовжує діяти з усією силою… Сьогодні перемогла демократія, бо була дотримана Конституція», – додав він у телевізійному виступі.
Мадрид визнав референдум із запитанням «Чи хочете ви, щоб Каталонія стала незалежною державою у формі республіки?» неконституційним: чинна Конституція Іспанії (яка є конституційною монархією) не передбачає права регіонів на відокремлення і визначає державу як унітарну.
У Каталонії, що має в складі Іспанії певну автономію в статусі «автономної спільноти», прихильники незалежності посилаються на її давні традиції незалежного чи фактично незалежного існування: регіон остаточно втратив широку самоврядність тільки у 18-му столітті, після чого зазнав дискримінації, зокрема заборони на каталанську мову. Крім того, в Барселоні, яка не має бюджетної автономії, заявляють, що регіон, який дає близько 20 відсотків від ВВП Іспанії і має економіку більшу, ніж Португалія, чи таку, як Чилі, сплачує до центрального бюджету Іспанії значно більші кошти, ніж отримує з нього.
Крім того, прихильники незалежності звинувачують Мадрид у втручанні в мовну й освітню політику регіону, значне число жителів якого говорить каталанською мовою, наполягаючи на його не тільки економічній, але й культурній та історичній самодостатності.
