У столиці Чехії Празі в неділю вшановували бійців, які 99 років тому поблизу селища Крути стали на захист української державності у бою зі значно численнішим військом більшовиків. З нагоди річниці цієї події на Ольшанському кладовищі у Празі представники української громади поклали квіти до могил професора Костя Лоського – батька героя Крут Ігора Лоського та засновників ОУН професора Миколи Вікула та інженера Василя Виноградника, які були учасниками Української революції 1917–1921 років.
«Герої Крут – одні із перших захисників України в ХХ столітті. Їх було близько трьохсот молодих студентів. Вони пішли боронити свою батьківщину проти окупанта. Нерівний бій хоч і не врятував Київ від захоплення Червоною гвардією, але став символом самопожертви українських юнаків. Ми мали б засвоїти ще тоді, що сильна армія є запорукою сильної держави. Це є тяжка історія для нашого народу і урок. Цього не має повторитися», – сказав організатор заходу Олег Зайнуллін, празький активіст та заступник голови міжнародного об’єднання «Українська свобода».
Ігор Лоський був членом Студентського куреня армії УНР. Був важко поранений у бою під Крутами. Свої спогади виклав у однойменній збірці мемуарів. В еміграції під час навчання в Українському вільному університеті спершу у Відні, потім у Празі брав активну участь в українському громадському житті, був одним із засновників товариства «Український стяг». Живучи у Берліні, написав монографію про Івана Богуна.
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції за 18 кілометрів на схід від Ніжина, 130 кілометрів на північний схід від Києва (нині Чернігівська область). Він тривав близько п’яти годин. Унаслідок цього протистояння між чотирьохтисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що нараховував за різними джерелами від трьохсот до чотирьохсот осіб, українське військо призупинило наступ противника. 27 юнаків потрапили після бою в полон до більшовиків та були страчені.
У березні 1918 року після підписання більшовиками Брест-Литовського мирного договору та з поверненням уряду УНР до Києва Центральна Рада урочисто перепоховала полеглих студентів на Аскольдовій могилі в Києві.
