Європейський суд із прав людини остаточно визнав порушенням права на свободу висловлювання рішення суду у Швейцарії, який 2007 року засудив політика з Туреччини за заперечення геноциду вірмен.
Заяви Догу Перінчека, який 2005 року називав «міжнародною брехнею» визначення масових винищень вірмен в Османській імперії в часи кінця Першої світової війни як геноцид, не можна розглядати як заклик до ненависті, насильства чи нетерпимості щодо вірмен чи приниження гідності вірмен до такої міри, щоб це вимагало реакції за кримінальним правом, вирішила Велика палата Страсбурзького суду – його остаточна апеляційна інстанція.
Справа тягнулася з 2005 року, коли Догу Перінчек, лідер тодішньої лівацької Робітничої партії в Туреччині (нині це Патріотична партія), виступив у Швейцарії з кількома заявами з запереченням геноциду вірмен. Швейцарія, як і низка інших держав світу, офіційно визнає згадане винищення вірмен як геноцид, і за її антирасистським законодавством заперечення визнаних геноцидів є кримінальним злочином. Суд у Лозанні 2007 року визнав Перінчека винним у расовій дискримінації і засудив до штрафу.
Догу Перінчек оскаржив цей вирок, а після того, як його підтвердили апеляційний суд, а потім і Федеральний суд Швейцарії, звернувся до Європейського суду з прав людини. Він стверджував, що «не заперечував геноциду, бо його й не було», і заявляв, що вирок порушив його право на свободу висловлювання.
Його адвокати заявляли, що з питання, чи були ті масові вбивства вірмен геноцидом, немає консенсусу, а їхній підзахисний не заперечував самих масових убивств і не виправдовував їх і не розпалював ненависті проти вірмен. За їхніми словами, Перінчек тільки заперечував, що влада Османської імперії в ті часи мала свідомий намір здійснити геноцид вірмен.
Швейцарія відповідала, що заперечення геноциду, яке вчинив турецький політик, по суті є звинуваченням вірмен, які заявляють про такий геноцид, у фальсифікації історії, що є однією з найгірших форм расової дискримінації.
Нижня палата Страсбурзького суду наприкінці 2013 року визнала рішення судів у Швейцарії порушенням права Перінчека на свободу висловлювання, але уряд Швейцарії оскаржив цю ухвалу у Великій палаті Європейського суду з прав людини, яка нині винесла остаточне рішення.
Питання про те, як кваліфікувати масові винищення і депортації вірмен в Османській імперії в часи кінця Першої світової війни, викликає значні суперечки. Вірменія і ще кількадесят країн світу, регіональні органи влади в низці країн, а також деякі міжнародні організації офіційно визнали ті події за геноцид вірменського народу. Туреччина категорично відкидає таке визначення й заявляє, що масові вбивства людей різних національностей – і вірмен, і турків, зокрема, – відбувалися як наслідок громадянської війни в імперії, що розпадалася, але не були свідомим винищенням одного народу.
За різними підрахунками, внаслідок тих убивств і депортацій було вбито чи загинуло від 800 тисяч до 1,5 мільйона вірмен. Символічну дату початку геноциду вірмени і їхні прихильники вшановують щороку 24 квітня.
