Домовленості про завершення війни без чітких гарантій безпеки можуть виявитися тимчасовими і не зупинять нову агресію Росії, заявив президент Володимир Зеленський під час виступу на Мюнхенській безпековій конференції 14 лютого.
«Путін (очільник РФ Володимир Путін – ред.) радиться більше з царем Петром і імператрицею Єкатериною про територіальні здобутки, ніж з будь-якою живою людиною про реальне життя», – зазначив Зеленський.
Президент наголосив, що лідер РФ не відмовляється від ідеї військової експансії і продовжує мислити категоріями територіальних завоювань.
«Він може бачити себе царем, але насправді він – раб війни», – зазначив глава держави, підкресливши, що без реальних стримувальних механізмів конфлікт може повторитися або розширитися в майбутньому.
Зеленський каже, що Україна вже має підготовлені домовленості із США та європейськими партнерами щодо гарантій безпеки, і саме вони мають стати «основою майбутніх мирних домовленостей».
«У нас є сильні домовленості, які готові до підписання з США і Європою. І ми вважаємо, що угода про гарантії безпеки має бути до будь-якої угоди про завершення війни. Гарантії дадуть відповідь на головне питання: як довго не буде війни? І ми сподіваємося, що президент Трамп почує нас», – заявив президент.
Президент України Володимир Зеленський у суботу, 14 лютого, виступив на конференції з безпеки у Мюнхені. Також у планах Зеленського – зустріч із Держсекретарем США Марко Рубіо, американськими сенаторами, президентом Азербайджану та іншими.
Мюнхенська конференція з безпеки (MSC) цього року проходить 13-15 лютого. У ній беруть участь низка європейських лідерів, а також президент України Володимир Зеленський з українською делегацією.
У щорічному Мюнхенському звіті з безпеки зазначається, що Україна, ймовірно, є першою жертвою нового світового порядку, де панує сила.
«Замість того, щоб розглядати війну переважно як питання суверенітету та міжнародного права, вона ризикує бути переосмисленою як суперечка, що підлягає переговорам між впливовими лідерами, в якій територія, гарантії безпеки та навіть природні ресурси стають розмінними козирами. Мир більше не сприймається переважно як врегулювання, засноване на правах, закріплене в законі та інституціях, а як примусове врегулювання конфлікту через «угоди зверху вниз» між впливовими суб'єктами», – йдеться у доповіді.
У ній також вказується на ризик того, що «результатом буде «мир переможця», досягнутий за допомогою «інструментів, відновлених зі смітника історії».
23–24 січня, а також 4 і 5 лютого в Абу-Дабі (ОАЕ) пройшли переговори України і Росії за посередництва США про шляхи завершення війни. Значного прориву в питанні припинення війни сторони не досягли. У результаті зустрічі 5 лютого делегації досягли домовленості щодо обміну військовополоненими – першого за останні п’ять місяців.
Спеціальний посланець президента США Стів Віткофф дискусії 4 і 5 лютого назвав «конструктивними й зосередженими на тому, як створити умови для міцного миру». Він повідомив, що на переговорах в Абу-Дабі (ОАЕ) обговорювалося питання припинення вогню.
Держсекретар США Марко Рубіо за підсумками переговорів 4 лютого заявив про скорочення списку відкритих питань між Україною і Росією щодо досягнення мирної угоди, але, за його словами, залишаються «найскладніші» питання. Перед цим, 28 січня, Рубіо казав, що невирішеним залишається територіальне питання.
Раніше, 25 січня, президент України Володимир Зеленський заявив, що позиція Києва щодо територій не змінилася, а до компромісів мають бути готові всі сторони. Він також зазначив, що двосторонні гарантії безпеки зі США готові «на 100%», і Київ очікує на їх підписання.
Агентство Reuters раніше з посиланням на джерела написало про те, що в Абу-Дабі 4-5 лютого делегації США й України обговорювали «амбітну мету», а саме досягнення Росією й Україною мирної угоди вже у березні. Низка співрозмовників видання називала таку дату малореалістичною.
На Мюнхенській конференції із безпеки 10 лютого 2007 року очільник Росії Володимир Путін Очільник Росії Володимир Путін 10 лютого 2007 року на Мюнхенській конференції з безпеки звинуватив Захід, передусім США, у втручанні у внутрішні російські справи, перешкоджанні зовнішній політиці Росії. Окрему увагу він приділив НАТО, яке «выдвигает свои передовые силы к нашим государственным границам». За словами Путіна, «розширення альянсу не має жодного стосунку до модернізації самого альянсу або до забезпечення безпеки в Європі» (хоча взяті до НАТО за три роки до цього виступу Путіна Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія самі хотіли поповнити альянс, і у НАТО не було формальних причин (військовий конфлікт на території потенційного члена, невирішена територіальна суперечка) їм відмовити.
Деякі тези виступу Путіна:
«Єдиним механізмом ухвалення рішень щодо використання військової сили як останнього аргументу може бути тільки Статут ООН»
«Нас не можуть не турбувати плани щодо розгортання елементів системи протиракетної оборони в Європі. Кому потрібен черговий виток неминучої в цьому випадку гонки озброєнь?» (Представники західних держав заявляли натомість, що ця система скерована не проти Росії, а для захисту Європи від можливих атак із боку Північної Кореї та Ірану)
«Сьогодні ми спостерігаємо майже нічим не стримуване, гіпертрофоване застосування сили в міжнародних справах, військової сили, сили, що втягує світ у безодню одного конфлікту за іншим».
«Для сучасного світу однополярна модель не тільки неприйнятна, але і взагалі неможлива»
«Окремі норми, ледь не вся система права однієї держави, передусім, звичайно, Сполучених Штатів, переступила свої національні кордони в усіх сферах: і в економіці, і в політиці, і в гуманітарній сфері та нав’язується іншим державам»
«Росія – країна з більш ніж тисячолітньою історією, і практично завжди вона користувалася привілеєм проводити незалежну зовнішню політику. Ми не збираємося зраджувати цій традиції і сьогодні»
«ОБСЄ намагаються перетворити на вульгарний інструмент забезпечення зовнішньополітичних інтересів однієї або групи країн стосовно інших країн», у втручанні у внутрішні російські справи, перешкоджанні зовнішній політиці Росії. По суті це було оголошення війни Заходу. Наступного року Росія напала на Грузію, потім Росія розпочала гібридну війну проти України, анексувавши Крим і спровокувавши збройний конфлікт на Донбасі. І уже 4 роки Росія веде повномасштабну загарбницьку війну в Європі, атакуючи Україну усіма видами наявного озброєння (окрім ядерного), руйнує міста і вбиває цивільне населення. «Путін нам усе сказав, ми просто не слухали», – наголосив в інтерв'ю Радіо Свобода генерал Петреус, командувач Центрального командування США ( 2008-2010 р.р.) директор Центрального розвідувального управління США (ЦРУ) (2011-2012 р.р.)
Захід, передусім США, у втручанні у внутрішні справи РФ і перешкоджанні її зовнішній політиці. По суті це було оголошення війни Заходу. Наступного року Росія напала на Грузію, потім Росія розпочала гібридну війну проти України, анексувавши Крим і спровокувавши збройний конфлікт на Донбасі. І уже 4 роки Росія веде повномасштабну загарбницьку війну в Європі, атакуючи Україну усіма видами наявного озброєння (окрім ядерного), руйнує міста і вбиває цивільне населення. «Путін нам усе сказав, ми просто не слухали», – наголосив в інтерв'ю Радіо Свобода генерал Петреус, командувач Центрального командування США ( 2008-2010 р.р.) директор Центрального розвідувального управління США (ЦРУ) (2011-2012 р.р.)
Форум