Міжнародна конференція «Демократія в дії», що відбулась у Києві, стала альтернативним майданчиком для політичних лідерів і експертів, які шукають рішення явища української корупції. Більшість спікерів виступали онлайн, із огляду на пандемію. Натомість очільник НАБУ Артем Ситник прийшов особисто і мав змогу розповісти про розслідування транскордонної корупції і повернення незаконних активів.
В інтерв’ю Радіо Свобода він зачепив і інші теми. Зокрема, він прокоментував рішення ексочільниці департаменту ДФС Олени Мазурової піти на угоду зі слідством. Торік вона могла б претендувати на місце в «Книзі рекордів України», адже пропонувала головам НАБУ і САП безпрецедентний хабар в інтересах ексміністра екології Миколи Злочевського – шість мільйонів доларів.
– Я не читав тексту угоди, тому що процесуально до цього прямого стосунку не маю. Але інститут угод – це можливість для особи, яка усвідомила свою провину чи хоче якимось чином мінімізувати негативні наслідки розслідувань щодо неї в обмін на свідчення щодо високопосадовців чи більш впливових осіб. Це суттєво спрощує процедуру. А ви знаєте, що в цій справі проходять дуже відомі люди із дуже значними медійними, адміністративними і матеріальними ресурсами. Тому якщо це сприятиме якомога швидшому розглядові – я буду тільки радий. У цій справі зараз вилучено шість мільйонів доларів. І вирок у цій справі буде означати, з урахуванням цих коштів, для бюджету 140 мільйонів гривень.
Доцільність угоди – це компетенція прокурора. І пом’якшення становища, яке отримує особа, має бути співмірне з тим, що отримає сторона обвинувачення від такої співпраці. Я не думаю, що там якийсь є дисбаланс зі сторони захисту і сторони обвинувачення. Та важливий нюанс: якщо суд встановить, що це диспропорція не на користь держави, він має право не затвердити це. Виходячи з того, що це справа дуже гучна, рекордний хабар, який було зафіксовано за історію країни, то я не думаю, що прокурори могли якось ухвалити невиважене рішення.
– Чи пропонували вам чи вашим підлеглим після того випадку такого масштабу хабарі?
– У нас дуже швидко забуваються хороші новини, а погані довго пам’ятаються. Нещодавно, не згадаю хто, робили підбірку всіх хабарів, які пропонувались працівникам НАБУ, і в результаті чого були викриті ті особи, які пропонували. Там і 500 тисяч доларів по «одеській справі», і 800 тисяч доларів від Альперіна за те, щоб справу його передали іншим, і багато інших.
Системна відмова не мотивує давати далі. Звісно, після такого гучного викриття, мабуть, люди і бояться пробувати це робити.
– Як ви розцінюєте запропонований законопроєкт про олігархів? Міністр юстиції Малюська назвав його «українським винаходом», та чи якісний він?
– Сам текст короткий, і, на мою думку, він має певний декларативний характер. Але це перший крок до системного врегулювання проблем, які пов’язані з олігархами. Тут є критики цього закону (законопроєкт ще не ухвалено – ред.), є прибічники. Але коротко сказати можна так: боротьба з олігархами – це не тільки кримінальне переслідування, тому що першопричина олігархів – це монополізація певних секторів економіки чи політичного життя.
Мають бути ефективні правоохоронні органи, які здійснюватимуть розслідування щодо представників олігархів, певних корупційних схем, які вони організовують. Потрібне вживання заходів адміністративного характеру, як-то належна робота Антимонопольного комітету, належна робота НКРЕКП. Ми ж бачимо, наскільки олігархи прагнуть поставити туди своїх людей, які ухвалюватимуть рішення цих органів, які потрібні олігархам. Тому, якщо в розвиток цього закону буде ухвалено низку ініціатив, які будуть реально працювати, і разом із кримінальним переслідуванням буде вжито заходів адміністративного характеру, які мінімізують причини виникнення олігархів, то тоді це буде певний успіх, певний результат.
– А на вас і на НАБУ загалом хто з олігархів зараз тисне?
–Кримінальні провадження, які розслідуються НАБУ, стосуються практично всіх олігархів, які мають медійний ресурс. Це дуже просте дослідження: береш пульт від телевізора і розумієш, що всі нами незадоволені.
– Як ви розцінюєте зникнення Чауса і відео, які останнім часом з’являються від його імені? Яка їхня мета?
– Оцінювати відео – це не зовсім моя компетенція. Можу сказати, що ситуація досить дивна. Подія злочину (який скоїв Чаус – ред.) – 2016 рік. Злочин, який інкримінується, – одержання хабаря за вирішення питання у справі, яка пов’язана з незаконним обігом наркотичних речовин. Її важко назвати політичною. Банка з грошима, знайдена на городі. Чаус був останнім суддею, який скористався імунітетом судді, потім це явище було скасовано. Хоча ВРП зараз фактично повернула імунітет суддів, і зараз обійти суддівський імунітет важче, ніж це раніше було через парламент.
Але було ініційовано стороною захисту питання політичного притулку, це дуже довго слухалось, воно традиційно довго слухалось в усіх країнах. За цим слідкували, періодично ми читали, як воно проходить. І коли вже було рішення апеляційне суду, і рішення про відмову в притулку вступило в законну силу, – залишалось просто дочекатись рішення суду про екстрадицію. Це питання було вже не років, а місяців.
3 квітня він зник, уже пішов третій місяць після того. Я не розумію, навіщо це було робити.
– Так хто його вкрав?
– Справу про його викрадення розслідує СБУ, це я знаю зі ЗМІ. Ми не порушували справу, тому що це не наша підслідність. Можу сказати одне: мені важко уявити оптимальний розвиток цієї ситуації. Тому що якщо Чаус з’явиться в Україні – ми повинні його затримати, виконати рішення суду про його арешт, і продовжувати розслідування. Якщо він з’явиться на території іншої країни, немає значення якої – ми його взагалі тоді ніколи не отримаємо на території України. От це вже точно наслідок, який є, хто б ті дії не вчинив.
Говорити припущеннями я не можу, бо я керівник правоохоронного органу. Але точно можу сказати, що якщо він з’являється на території (України – ред.), ми зможемо продовжити своє розслідування. Може, потрібні будуть якісь свідчення, які необхідно буде перевіряти. Тому що в нас є окрема справа про його зникнення, там дуже цікаві є матеріали, хотілось би почути, що він може щодо цього сказати.
Якщо на території іншої країни – питання екстрадиції не стоятиме. І це не тільки підірве авторитет України в цій справі, а поставить під сумнів нашу міжнародну співпрацю з Інтерполом. Тому що такі недолугі дії цих осіб – це, можливо, було умисно зроблено, щоб підірвати авторитет України на міжнародній арені. Але вже ми маємо стовідсотково негативні наслідки, треба тільки дочекатись, де ця людина з’явиться.
– А ви з СБУ координуєтесь щодо цього зникнення? Можливо, неофіційно?
– Є таємниця досудового розслідування, вони з нами цією інформацією не діляться. Зараз ми їх офіційно просимо надати документи-аудіофайли по Медведчуку. Поки що відповіді нема.
