У Римі в історичній бібліотеці «Анджеліка» іноземні художники жанру сучасного мистецтва вперше представили свої твори на тему Великого голоду в Україні 1932-1933 років. На виставці під назвою Out of memory («Поза межами пам’яті») – три художніх полотна італійців Алессіо Анчіллаї, Андреа Пінкі, іспанки Евіти Андухар та інсталяція на підлозі швейцарської мисткині Сімон Гауг.
Виставка демонструє рефлексії чотирьох творців модерного мистецтва про драматичні події Голодомору, розповіла Радіо Свобода кураторка Крістіна Мерегалья.
«Художні роботи покликані продемонструвати також брак осмислення теми в історичному контексті. Символічним вважаємо ще й місце експозиції – бібліотека «Анджеліка» – місце збереження пам’яті і передачі її наступним поколінням», – додала вона.
45-річний Алессіо Анчіллаї, автор картини Overnight Writing («Пишучи поза ніччю»), розповів Радіо Свобода, що Голодомор для нього – родинна драма: його родичі, будучи землевласниками, втекли з Одеси у часи сталінських переслідувань.
На чорному тлі полотна розвішані довгі чорні нитки (чорний голод) і одна серед них – червона – символ спротиву.
«Працюючи над картиною, я уявляв своїх предків темної ночі, які, знесилені від недоїдання, писали історію сумного досвіду червоною ниткою, що зображає силу духу виживання і боротьби проти негуманності, що веде людину до спротиву, відмови від жахливого», – пояснив творчий задум митець Анчіллаї.
Андреа Пінкі каже, що його робота розповідає про велику брехню, яка була схована під снігом. Чорне тло вгорі картини, а внизу – вісім білих сердець – чисті серця жертв і вісім білих хрестів – це загиблі. Число 8 як символ справедливості і безкінечності. Картина називається Nuda Veritas («Гола правда»).
«У школі нам нічогісінько не розповідали про трагедію, тепер мене вражає, що стільки десятиліть ми на Заході про це не знали», – ділиться думками художник Пінкі.
Подібна реакція і в іспанської художниці Евіти Андухар, яка кілька місяців тому відкрила для себе страшну правду про мало знаний геноцид у Європі XX століття.
«Я плакала, мене сильно вразила ця трагічна історія. Щойно я зрозуміла, що ж насправді сталося в Україні, у мене виринуло слово «убивство» і погляд мільйонів людей перед смертю», – каже художниця Андухар. Картину вона так і назвала «Останній погляд»: у верхній частині – силует убитого тіла, а внизу – жіночі образи перед смертю.
При вході до ошатної зали Бібліотеки Анджеліка швейцарська художниця Сімон Гауг розташувала на підлозі інсталяцію «Чорне зерно»: розкидані паперові порожні і порвані мішки, розфарбовані чорним і зеленим.
«Це мішки з-під зерна, як образ України – житниці Європи, потенціал, який не використали, убили. Моя робота також демонструє поле битви за життя», – пояснила художній зміст Сімон Гауг.
Митці висловили бажання показати свої роботи на виставці в Україні, якщо така буде організована. У цьому їх обіцяють підтримати українські дипломати в Італії, які долучилися до організації експозиції в Римі.
Посол України в Італії Євген Перелигін вважає, що ця виставка сучасного мистецтва стане додатковим внеском до вивчення в країні теми Голодомору, сприяючи науковим дослідженням та мистецьким проектам. Дипломат закликає Італію долучитися до країн, які на сьогодні визнали геноцидом Голодомор в Україні 1932-33 років.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
«Люди йшли на кулемети, співаючи «Ще не вмерла Україна!» – історик про причини Голодомору 1932–1933
Голодомор-геноцид 1932–1933 років і нинішній погляд на ворога через приціл
Світ починає розуміти, що політику терору продовжує Путін – генсекретар СКУ про Голодомор
Зона голоду на заході закінчувалася на кордоні УСРР: подільські хроніки
У Росії не визнають Голодомор 1932–1933 років геноцидом, бо головне – «не здавати своїх»
