У рамках міжнародного фестивалю Docudays UA відбулася прем’єра фільму-розслідування журналіста Радіо Свобода Дмитра Джулая «Буча. Яблунська». Це документальна стрічка про масові розстріли під час російської окупації міста на початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році. А 8 червня фільм-розслідування показали і у Бучі. Зал був переповнений.
«Мені все одно» – так у телефонній розмові з українським журналістом, російський військовий прокоментував розстріли цивільних у Бучі, скоєні армією РФ у березні 2022 року. Цей російський солдат – один із фігурантів розслідування третьої частини фільму.
Авторові фільму-розслідування «Буча. Яблунська» вдалося ідентифікувати ймовірних винуватців загибелі цивільних.
Прем’єра фільму, в якому вперше звучать імена російських військових причетних до страт в Бучі пройшла 7 червня у кінотеатрі «Жовтень» у Києві.
У фільмі «Буча. Яблунська» похвилинно реконструювали декілька днів у березні 2022 року на вулиці Яблунській.
Із березня армія РФ розпочала повторний штурм Бучі і після цього декілька днів тривав період найінтенсивніших розстрілів цивільних військовослужбовцями РФ.
Автор фільму Дмитро Джулай стверджує, що тільки в перший день було вбито понад 10 жителів міста.
У фільмі вперше показали відео з камер спостереження, телефонів, дронів та речі, які покинули російські військові, залишаючи місто. Наприклад, був знайдений журнал з усіма прізвищами псковського 234-го десантно-штурмового полку армії РФ, який перебував у Бучі.
Дмитро Джулай ідентифікував російських військових, які ймовірно причетні до вбивств цивільних, а також навів докази, що злочини відбувалися зі згоди вищого командування армії РФ.
А 8 червня, при повній глядацькій залі. фільм показали у Бучі.
Серед тих, хто прийшов, було багато людей, які пережили російську окупацію на початку березня 2022 року, які втратили рідних і знайомих.
Дмитро Джулай, журналіст Радіо Свобода та автор фільму «Буча. Яблунська», впевнений, що масштаб подій в Бучі сколихнув світ. Йому було непросто просити людей, чиї рідні загинули, знову згадувати ті події.
Ми наводимо докази, показуємо факти, називаємо імена вбивць, мені здається, в цьому полягає журналістська роботаДжулай
«Це найважче, бо ти вторгаєшся в цей світ. Ти просиш її розказати знову і знову. Кожного разу, коли ти записав інтерв'ю і потім його переслуховуєш, ти іноді не можеш його далі слухати. Встаєш із-за комп'ютера, проходить певний період, ти повертаєшся, прослуховуєш якісь 10-15 хвилин і знову не можеш це слухати», – ділиться Дмитро.
Однак він вважає це своєю журналістською місією:
«Мені здається, що коли події не проговорені, в сучасному світі їх не існує. А так як ми наводимо докази, показуємо факти, називаємо імена вбивць, мені здається, в цьому полягає журналістська робота. А потім правоохоронні органи можуть використати ці дані і діяти за своєю юрисдикцією, шукати, притягувати до відповідальності цих злочинців»
На презентації фільму були присутні рідні бучанців, які загинули під час окупації, слідчі та правоохоронці, які брали участь в розслідуванні.
Дмитро Гапченко, працівник Бучанської міської ради, сам пережив окупацію міста і був у полоні військових РФ. Він каже, що подібні фільми потрібні не тільки для того, щоб знайти винних у злочині, але й для того, щоб розказати про загиблих їхнім рідним.
«Бо родини не знають, як загинули їхні близькі люди. Наприклад, мій знайомий Євген, який загинув у нас в Бучі. Він загинув як герой. Сам факт, що він намагався врятувати життя іншої людини і в цей час його розстріляв російський танк, для родини це важливо. Бо вони розуміють, що він до останнього був гідною людиною. Для мами, для батька – це дуже важливо. Тому це дуже важливо. Фіксація цих злочинів. Щоб весь світ не забував», – каже Гапченко.
Олександр Кравченко, старший слідчий з особливо важливих справ відділу розслідування злочинів вчинених в умовах збройного конфлікту займається справою по вбивствах у Бучі майже півтора року.
Він зізнається, що для нього фільм «дуже тяжкий», але він потрібний для того, щоб люди не піддавались російській пропаганді про фейки і на власні очі побачили злочини російської армії.
Ми розуміли, що людей вбивали всередині або поблизу і потім переносили [в гараж] і підпалювалиОлександр Кравченко
«Найтяжчий епізод, який ми зараз розслідуємо, це у фільмі було теж показано, це гараж. Там від великої пожежі – горіло декілька днів – було втрачено всі днк-зразки людей. У нас не встановлено двоє осіб, можливо, їх навіть було більше.
Ми тричі проводили огляди, все звідти винесли, знайшли гільзи і кулі. Ми розуміли, що людей вбивали всередині або поблизу і потім переносили [в гараж] і підпалювали. І ми не розуміємо: хто ті двоє людей, які на даний момент не встановлені. У нас є здогадки хто це, але на даний момент документального підтвердження цього немає», – розповідає слідчий.
Дмитро робить дуже важливу роботу і для подальших розслідувань, саме для кримінальних провадженьБондаренко
Серед глядачів був Андрій Бондаренко, в.о. начальника управління з оперативного супроводу з розслідування воєнних злочинів департамента карного розшуку Нацполіції України та полковник поліції. З автором фільму Дмитром Джулаєм вони познайомились, коли журналіст готував інший фільм – «Масові страти цивільних у Здвижівці». Подібні роботи допомагають оперативникам в розслідуваннях, каже полковник.
«Неодноразово зверталися до нього [до Дмитра] за допомогою, бо в нього вже був напрацьований матеріал і більше доказової бази збирали саме з його журналістських розслідувань. А враження від фільму, звичайно, це кропітка праця Дмитра. Там, де ми працюємо командою, Дмитро працює сам з помічником. Робить дуже важливу роботу і для подальших розслідувань, саме для кримінальних проваджень», – зазначив Бондаренко.
Після презентації фільму відбулась публічна дискусія, на якій Олександра Матвійчук, правозахисниця та лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року, говорила про реальні шанси притягнути до відповідальності за воєнні злочини.
Такі злочини не мають терміну давності. Скільки часу б не пройшло, якщо зібрана належна доказова база, то рано чи пізно злочинець постане перед судомМатвійчук
«Міжнародні злочини не мають терміну давності. Скільки часу не пройшло, людина, яка вчинила міжнародний злочин, якщо зібрана належна доказова база, то рано чи пізно вона може постати перед судом. Вже зараз запуск цього механізму на міжнародному рівні зробив світ для багатьох воєнних злочинців маленьким. Я почну з головного – Путіна. Він в 2023 році отримав від президента Рамафоси запрошення, щоб поїхати в Південну Африку на саміт БРІКС. Він не поїхав, тому що Південна Африка – член Міжнародного кримінального суду і він [Путін] не мав гарантій, що прокуратура цієї країни його не заарештує», – зауважила Матвійчук.
Правозахисниця впевнена, що потрібно і надалі робити все, щоб злочинці були покарані.
Фільм дає слово тим, хто вже не зможе його сказатиОлександр Остапа
«Режисер і автор Дмитро Джулай зробив щось справді неймовірне. Його холоднокровні розмови телефоном із тими, хто особисто причетний до вбивств у Бучі, – це сцени, які запамʼятовуються. Саме в ці моменти поруч зі мною вже ніхто не стримувався (в бік абонентів з країни 404, звичайно). Я дивився майже всі документальні фільми про ті події. Але цей – обов’язковий до перегляду. Він не просто розповідає історію. Він говорить її голосом тих, хто вижив. І тим самим – дає слово тим, хто вже не зможе його сказати», – поділився враженнями у фейсбуці від перегляду фільму-розслідування Олександр Остапа.
- Автор Дмитро Джулай впевнений, що фільм «Буча. Яблунська» є одним з доказів, що російська армія використовувала розстріли цивільних в Бучі для досягнення своїх цілей.
- Фільм буде доступний для перегляду на ютубі Радіо Свобода найближчим часом.
Форум