Слідчий комітет Росії домагається міжнародного розшуку двох громадян України, заочно обвинувачених у Росії в нападі на Російський центр культури і науки в Києві, повідомила офіційний представник відомства Світлана Петренко.
У лютому 2018 року члени праворадикальних українських організацій «С14», «Традиція і порядок» і «Правий сектор» увірвалися в будівлю представництва російського Федерального агентства у справах СНД, співвітчизників за кордоном і міжнародної гуманітарної співпраці, відомого як Росспівробітництво. Вони зірвали російський прапор і спалили його. Стіни всередині будівлі вони розмалювали написами «Поверніть ув’язнених», «Це вам за Крим» та іншими.
«Головним слідчим управлінням СКР у рамках кримінальної справи, порушеної за фактом нападу на Російський центр науки і культури в Києві, до кримінальної відповідальності притягнули керівників двох українських радикальних організацій Добровольчий рух «Організація українських націоналістів» Миколу Коханівського і «Чорний комітет» Богдана Тицького», – сказала Петренко.
Праворадикали били вікна «Росспівробітництва» і двох пов’язаних із Росією банків
За даними російських слідчих, у лютому 2018 року Коханівський і Тицький оприлюднили в інтернеті усні звернення, «в яких закликали всіх охочих взяти участь у погромі в Російському центрі культури і науки в Києві для припинення його діяльності і ускладнення міжнародних відносин Росії і України».
Вони також керували «діями радикалів, які закидали будівлю російської організації камінням та іншими предметами, розбили вікна, пошкодили фасад і двері будівлі, завдали великої матеріальної шкоди, порушили нормальний порядок роботи організації», сказала Петренко.
Вона зазначила, що дії двох громадян України кваліфіковані слідством як публічні заклики до терористичної діяльності з використанням інтернету (частина 2 статті 205 КК Росії, в Росії за це загрожує від 5 до 7 років в’язниці або штраф від 300 тисяч до одного мільйона рублів), а також організація і керівництво нападом на службові приміщення осіб, які користуються міжнародним захистом з метою ускладнення міжнародних відносин (частина 3 статті 33, частина 2 статті 360 КК Росії, за це загрожує термін від 5 до 10 років).
Крім того, Тицького звинувачують у нарузі над державним прапором Росії.
У лютому 2018 року особи із шевронами праворадикальних організацій «С14», «Традиція і порядок» та «Правий сектор» зайшли в будівлю представництва російського Федерального агентства у справах СНД, співвітчизників за кордоном і міжнародної гуманітарної співпраці, відомого як «Росспівробітництво», на Подолі в Києві та розмалювали всередині стіни написами: «Геть ФСБ», «Смерть Росії», «Свободу політв’язням» та «Це вам за Крим».
«Правий сектор»
«Правий сектор» означує себе як національно-визвольний рух і українську військово-політичну силу, що ставить собі за мету побудову національної держави українців. Зараз рух складається з трьох сегментів: Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», політичної партії «Правий сектор» і організації «Права молодь».
Рух оформився під час Революції гідності (сам «ПС» вважає датою свого заснування 28 листопада 2013 року) як спілка правих організацій і окремих активістів, ініціатором вважають організацію «Тризуб» імені Степана Бандери. У липні 2014 року, на початку російської агресії на Донбасі, створене воєнізоване формування «Добровольчий український корпус «Правий сектор» (ДУК ПС), яке попрямувало на фронт.
11 листопада 2015 лідер організації Дмитро Ярош заявив про складення з себе повноважень провідника, а у грудні 2015-го залишив лави організації і заявив про створення нового громадсько-політичного руху.
Того ж року частина ДУК «Правий сектор» перейшла на контракт до ЗСУ. Втім, як повідомляв тоді прес-секретар «Правого сектору» Артем Скоропадський, ішлось про перехід у ЗСУ лише деяких бійців з «кількох тисяч», які, за його словами, воювали в ДУК. Перехід усього корпусу, за його словами, можливий тільки після прийняття закону про присутність добровольчих формувань серед регулярних військ «за прикладом Союзу оборони Естонії».
У липні 2018 року відбулася зустріч Сергія Наєва (на той час командувача операції Об’єднаних сил) із командиром ДУК ПС Андрієм Стемпіцьким. Тоді Наєв виступив проти присутності добровольців на передовій: «Що стосується людей, які раніше їздили для виконання незрозумілих завдань у зону бойових дій, які не мають законного права мати зброю: тепер люди, які не входять до складу жодної силової структури, офіційно, згідно з нормами закону, позбавлені права перебувати в зоні бойових дій».
