Український посол у Білорусі Ігор Кизим повернувся після консультацій у Міністерстві закордонних справ України до Мінська, повідомили Радіо Свобода в посольстві України в Мінську.
На запитання Радіо Свобода, як далі будуть будуватися відносини Києва та Мінська, посол Ігор Кизим відповів: «Як вже зазначав міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, наразі офіційні контакти між нашими країнами «поставлені на паузу». Водночас подальший розвиток українсько-білоруських відносин залежатиме від багатьох факторів, зокрема розвитку ситуації безпосередньо в Білорусі, а також інтеграційних процесів у рамках Союзної держави Білорусі та Росії».
17 серпня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив, що МЗС України вперше в історії викликало свого посла в Білорусі до Києва на консультації «для оцінки перспектив українсько-білоруських відносин у новій реальності, що склалася, вироблення відповідних рішень з урахуванням усього комплексу факторів, …виключно через неприпустимі дії Мінська».
Він нагадав, що Білорусь передала 32 із 33 затриманих «вагнерівців» до Росії, попри наявність «усіх правових і моральних підстав передати їх Україні», а Олександр Лукашенко «неодноразово і абсолютно безпідставно звинувачував Україну у недружніх кроках проти Білорусі».
Про те, що Україна заморозила контакти з офіційним Мінськом, Кулеба повідомив наприкінці серпня. Українська сторона, за його словами, планує відновити відносини, якщо це перестане нести моральні і репутаційні втрати для офіційного Києва.
Він також повідомив, що Україна приєдналася до заяви Євросоюзу щодо ситуації в Білорусі значно раніше, ніж про це стало відомо українським журналістам. У тій заяві від 11 серпня ЄС попередив про «глибокий перегляд» відносин із Мінськом і можливість санкцій. У Європейському союзі заявили також, що вибори президента Білорусі не були «ні вільними, ні чесними».
У МЗС Білорусі відповіли, що Мінськ не ставив «діалог з Україною на так звану «паузу» – це ж не просто натискання кнопки на програвачі. Це конкретний збиток для тісних багатогранних відносин двох сусідніх держав. Відповідальність за можливі наслідки цього кроку лежить повністю на українській стороні, а також, як ми бачимо, на її старших зовнішньополітичних партнерах. Зі свого боку, готові до продовження співпраці на всіх рівнях і в тому обсязі, до якого готова Україна і її дружній і братній нам народ».
