Представники організацій – лауреатів Нобелівської премії миру («Центр громадянських свобод» з України, ув’язнений білоруський правозахисник та засновник правозахисного центру «Вясна» Алесь Беляцький, російський «Меморіал») 9 грудня, напередодні вручення премії, виступили на пресконференції в Осло та підтримали ідею міжнародного трибуналу для президента Росії Володимира Путіна за злочини в Україні, повідомляє телеканал «Настоящее время» (створений Радіо Свобода за участю «Голосу Америки»).
«Я не сумніваюся в тому, що рано чи пізно Путін постане перед народним судом», – заявила голова «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук. Українська правозахисниця наголосила, що Росія використовує воєнні злочини в Україні як методи ведення війни: так її військові намагаються зламати опір людей.
За її словами, широке використання таких методів проти цивільного населення є результатом безкарності за воєнні злочини, які Росія вчиняє десятиліттями в багатьох країнах світу, у тому числі в Сирії. Правозахисниця також зазначила, що тими самими беззаконними методами Путін та Лукашенко користуються для придушення протестів у своїх країнах.
«Вони вважають, що можуть робити все, що хочуть. І зараз ми повинні перервати це коло безкарності, сформувати міжнародний трибунал і зробити Лукашенка, Путіна та інших винуватців відповідальними – не лише заради українців, а й заради інших країн та народів світу», – сказала Олександра Матвійчук.
7 жовтня Верховна Рада закликала Організацію Об’єднаних Націй, парламенти й уряди держав-членів ООН, Європейський союз, Раду Європи створити спеціальний міжнародний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України.
30 листопада президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала створити спеціалізований суд за підтримки ООН для розслідування злочину агресії Росії. Вона заявила про готовність «розпочати співпрацю з міжнародним співтовариством, щоб отримати найширшу міжнародну підтримку».
Читайте також: «Я сказав, що Путін має сидіти, і це не викликало заперечень» – Малюська про зустріч із міністрами країн G7
За даними МВС, станом на жовтень українські правоохоронці зафіксували вже близько 40 тисяч воєнних злочинів, скоєних російськими військовими на території України.
У жовтні в ЄС повідомили про замороження російських активів загальною вартістю в близько 17 мільярдів євро (близько 16,9 мільярда доларів). Британський уряд 10 листопада заявив, що заморозив активи російських олігархів та інших фізичних і юридичних осіб на суму 18 мільярдів фунтів стерлінгів (20,5 мільярдів доларів), які перебувають під санкціями через повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
Франція 30 листопада заявила про початок роботи зі створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України.
23 листопада в інтерв’ю Радіо Свобода правозахисниця Олександра Матвійчук, яка залучена до роботи України над створенням міжнародного трибуналу, наголосила, що Україні потрібно якнайшвидше ратифікувати Римський статут, який лежить в основі роботи Міжнародного кримінального суду, щоб домогтися покарання Росії за воєнні злочини в Україні.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
