У роковини загибелі головнокомандувача Української повстанської армії (УПА) Романа Шухевича (30 червня 1907 – 5 березня 1950) відкрили виставку «Знайти Романа Шухевича», повідомляє кореспондентка Радіо Свобода.
Два десятки інформаційних банерів презентують навпроти руїн музею, де 5 березня 1950 року Роман Шухевич прийняв свій останній бій з енкаведистами. Цей будинок був зруйнований Росією безпілотником 1 січня цього року.
З інформаційних стендів і фотографій можна дізнатися про дитячі, юнацькі роки майбутнього генерала УПА, його цивільне та військове життя, боротьбу за свободу і незалежність України. Зокрема, про те, як провідник ОУН Євген Коновалець вплинув на Романа Шухевича, чому Шухевич опинився в ув’язненні і як це допомогло йому організувати рекламну фірму. Виставка розповідає і про родину Шухевича, його дружину Наталію і дітей Юрка та Марію.
«Ідея виставки в тому, що серед героїчної історії УПА генерал армії губився як людина з власними переживаннями. Ми пропонуємо «Знайти Шухевича» в дитячому, підлітковому віці, дізнатись, як він став генералом, як жив, як зумів знайти сили до боротьби. Нам було потрібне було фото Романа Шухевича у 10-літньому віці, але його немає. Художниця Юстина Могитич створила ці образи, які історія не залишила як артефакти», – говорить одна з кураторок виставки Ярина Ясиневич.
Десятки людей прийшли до місця останнього бою головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Тут відбулася панахида і віче в пам’ять Романа Шухевича.
У заходах взяла участь і донька головнокомандувача УПА – Марія Трильовська-Шухевич.
«Це місце для мене святе. Я сюди щороку приїжджаю. Це місце, де загинув тато і прийняв останній бій. Тіла немає, могили немає. Єдине, що було з ним пов’язане – це той будинок, з якого він у Білогорщі відстрілювався і загинув. Він був готовий до цього, тому що останню кулю лишив для себе. Певно, всі документи в Москві, з яких можна було б дізнатись, де тіло Романа Шухевича. Навряд чи дізнаємось. Тут є символічна могила тата. Росіяни бояться Бандери і так само бояться Романа Шухевича. Десь хтось мусів навести на цей будинок, це було цільово, невипадково зроблено», – говорить Трильовська-Шухевич.
В одному з будинків у селі Білогорща (тепер територія Львова) Роман Шухевич переховувався. Чекісти розробили у ніч з 4 на 5 березня 1950 року «План чекістсько-військової операції по захопленню чи ліквідації «Вовка»», тобто Романа Шухевича. Цю операцію очолював генерал міністерства державної безпеки СРСР Павло Судоплатов. 5 березня 1950 року в Білогорщі було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ.
Намагаючись прорватися з оточення, Роман Шухевич вбив радянського майора, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, головнокомандувач пустив собі кулю в скроню. Тіло головнокомандувача УПА досі не знайдене.
1 січня 2024 року Росія двома безпілотниками зруйнувала музей-будинок, де загинув Роман Шухевич. Втрачені меморіальні речі. Від будинку залишилась частина фасадної стіни, фундамент.
Львівська міська рада оголосила Всеукраїнський конкурс, щоб обрати найкращий проєкт з відновлення не лише будівлі, але й прилеглої території. Обіцяють у травні цього року визначити переможця. Гроші на відбудову музею надав п’ятий президент України Петро Порошенко.
Виставку «Знайти Романа Шухевича» невдовзі перенесуть для експонування в музей «Тюрма на Лонцького» і триватиме вона до 30 червня, дня народження Романа Шухевича.
УПА: коротко про головне
Українська повстанська армія (УПА) – військово-політичне формування, що діяло на території України в 1942–1956 роках.
Метою створення УПА було об’єднання розрізнених збройних груп націоналістів під керівництвом ОУН(б). Своїм головним завданням УПА декларувала створення національної української армії для відновлення незалежної Української держави і підготовку повстання після того, як комуністичний СРСР і нацистська Німеччина виснажать одне одного у кровопролитній війні.
УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі.
Часом заснування вважають 14 жовтня 1942 року, а одним із останніх боїв УПА з військами НКВС був бій із метою заблокувати радянські військові колони до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, все ж останній бік вояки УПА дали аж в 1967 році.
Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.
Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.
УПА воювала на два фронти – проти нацистської Німеччини і згодом проти радянської влади, а діяльність УПА визнавали антинімецьким повстанням німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади частин УПА на німецькі військові підрозділи, як випливає з німецьких документів, тривали до серпня 1944 року, про збройний конфлікт німців і УПА свідчать і звіти радянських партизанів.
Радянська пропаганда очорнювала УПА як структуру, що співпрацювала з нацистською Німеччиною.
У Росії УПА визнали екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.
У Польщі теж переважає негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.
Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті
На Волині діяла не лише УПА, а й мережі й загони «Бульби»-Боровця, «мельниківців» та різних отаманів. Діяли також німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили і українці, і поляки, – а також радянські партизани.
На основі документів СБУ встановлено, що в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб та 240 знищених населених пунктів, а українські – 16 523 та 115 відповідно. Натомість Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА та інші загони націоналістів причетні до загибелі близько 100 тисяч поляків.
Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним («німецькі колаборанти»), після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.
Із 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. 2018 року було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.
Згідно з соцопитуванням, проведеним восени 2023 року, для понад двох-третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.
«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної памʼяті. ...Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації досліженння Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.
Форум