У перебігу нинішнього спалаху конфлікту навколо Нагірного Карабаху Азербайджан завдав ракетного удару по території Вірменії, там заявили, що залишають за собою право так само вдаряти по території Азербайджану.
У Баку заявили 14 жовтня, що з азербайджанського боку йшлося про удар по позиції ракетних установок, які, як стверджується, були призначені для ударів по цивільних цілях в Азербайджані. Це був перший випадок за останній час, коли Азербайджан підтвердив свій удар по вірменській території; останнім часом про такі удари вже заявляли, але Баку заперечував причетність.
Як заявили в Міністерстві оборони Азербайджану, внаслідок його удару була знищена вірменська тактична балістична ракетна система в прикордонній із Азербайджаном місцевості, де не було ніякої цивільної інфраструктури.
У Міністерстві оборони Вірменії підтвердили такий удар, але відкинули твердження, що з тієї позиції обстрілювали територію Азербайджану, зокрема цивільні цілі.
Натомість там наголосили, що, «за тією ж логікою», Єреван відтак залишає за собою праву здійснити удар по будь-якому військовому об’єкті чи іншій військовій цілі на території Азербайджану.
Того ж дня Росія, яка до певної міри підтримує Вірменію, і Туреччина, яка є союзником Азербайджану, однаково закликали сторони конфлікту повернутися до переговорів із міжнародним посередництвом задля вирішення статусу Нагірного Карабаху. Анкара при цьому наголосила на вимозі повернути Азербайджанові «окуповані» вірменами території.
Президенти Росії Володимир Путін і Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган мали на цю тему телефонну розмову, в перебігу якої, як заявили в Кремлі, Москва закликала до співпраці з метою покласти край бойовим діям. Це була перша розмова двох лідерів, які підтримують протилежні сторони карабаського конфлікту, від часу початку його останнього спалаху наприкінці вересня.
Росія закликає до негайного припинення поновлених бойових дій після заяв про перемир’я, що офіційно почалося 10 жовтня, і заявляє, що конфлікт можна вирішити дипломатичним шляхом.
Обстріл цілей на території Вірменії, що його визнав Азербайджан, теоретично може викликати виконання зобов’язань за Договором про колективну безпеку – членами Організації ДКБ є і Вірменія, і Росія, поруч із Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном і Таджикистаном. Стаття 4 цього договору передбачає, що в разі «агресії», тобто «збройного нападу, що загрожує безпеці, стабільності, територіальній цілісності і суверенітетові) проти будь-якої країни-учасниці», всі інші країни-учасниці на прохання держави, що зазнала «агресії», «негайно нададуть їй необхідну допомогу, включно з військовою».
Дотепер більшість бойових дій відбувалася на території Азербайджану, в першу чергу на непідконтрольній Баку території країни, де діє самопроголошена «республіка Нагірний Карабах», або «Арцах», як називають регіон вірменською мовою. Заяви Єревану про обстріли Азербайджаном території Вірменії досі лишалися непідтвердженими. Путін раніше заявляв, що зобов’язання за ДКБ не стосуються території Нагірного Карабаху, що є міжнародно визнаною частиною території Азербайджану.
Вірменське за національністю населення Нагірно-Карабахської автономної області Азербайджану односторонньо проголосило «незалежність», досі ніким не визнану, ще наприкінці радянських часів після локальної війни, відтоді внаслідок подальших бойових дій вірмени захопили додатково значні території Азербайджану поза межами НКАО. Баку вважає всі ці території окупованими Вірменією. На лінії контакту між сторонами час від часу спалахують перестрілки й сутички, але бойових дій, порівнянних із нинішніми, не було вже давно.
