Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch заявила про важливість притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах під час бойових дій в Україні у 2022 році. Про це йдеться в оприлюдненому 12 січня звіті, в якому правозахисники аналізують практику дотримання прав людини майже в 100 країнах.
«Протягом усієї війни російські війська чинили жахливі жорстокості в Україні, безсовісно нехтуючи життям цивільного населення. Відповідальність має вирішальне значення як для встановлення справедливості щодо жертв і тих, хто вижив, так і для забезпечення відсутності безкарності за ці тяжкі злочини», – сказала Юлія Горбунова, старша дослідниця Human Rights Watch по Україні.
У звіті правозахисники узагальнили відомі факти, які вказують на те, що «російські війська вчиняли очевидні воєнні злочини та злочини проти людяності, включно з тортурами, позасудовими стратами та насильницькими зникненнями».
«Вони здійснювали невибіркові напади на цивільні райони та неодноразово націлювалися на енергетичну інфраструктуру, залишаючи мільйони мирних жителів періодично без електрики, води та тепла, коли зимові температури різко падали. Понад 14 мільйонів українців були змушені покинути свої домівки. Також з’явилася інформація про порушення українськими силами законів війни шляхом жорстокого поводження з військовополоненими та явних позасудових страт, що було б воєнним злочином», – ідеться в пресрелізі Human Rights Watch.
Виконувачка обовʼязків виконавчого директора правозахисної організації Тирана Хассан указала, що «світова мобілізація навколо війни Росії в Україні нагадує нам про надзвичайний потенціал, коли уряди реалізують свої зобов’язання щодо прав людини в глобальному масштабі». За її словами, відповідальність окремих країн полягає в тому, щоб застосовувати рамки прав людини у своїй політиці, а потім працювати разом, щоб захистити та просувати права людини.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
