Проєкт Радіо Свобода «Схеми» поіменно назвав українських посадовців, які у 1999-му році підтримали та просували рішення про передачу в Росію майже шести сотень крилатих ракет та одинадцятьох бомбардувальників, які тепер армія РФ використовує у повномасштабній війні проти України. Це, зокрема, тогочасні урядовці – перший віцепрем’єр-міністр Анатолій Кінах, віцепрем’єр з питань економіки Сергій Тігіпко, міністр закордонних справ Борис Тарасюк, міністр оборони Олександр Кузьмук, представник «Нафтогазу України» Ігор Діденко, які вирішили передати це озброєння Москві в обмін на газові борги України перед Росією.
Журналісти «Схем» розшукали в державному архіві угоду, яку у жовтні 1999-го у Ялті підписали два прем’єр-міністри України та Росії Валерій Пустовойтенко та Володимир Путін. Разом з нею – список серійних номерів переданих ракет, а також усі погоджувальні документи та пояснювальні записки. В обмін на передане озброєння Росія скасувала частину боргу за газ. Ракети та літаки передали за погодженням Кабміну України, але без голосування у Верховній Раді, що, за словами критиків угоди, порушувало Конституцію та інші закони України.
Частина чиновників, які ухвалили це рішення, і досі мають вплив на політичне та економічне життя України – продовжують обіймати державні посади, бути радниками армійського командування або входити у десятку найзаможніших людей країни.
Так, наприклад, Олександр Кузьмук, який на момент ухвалення рішення перебував на посаді міністра оборони, нині має статус радника Командувача Сил територіальної оборони ЗСУ. Борис Тарасюк, колишній очільник МЗС, тепер – постійний представник України при Раді Європи. Сергій Тігіпко, нині один із найбагатших українців за версією Форбс, тоді обіймав посаду віцепрем’єра з питань економіки. Анатолій Кінах, який тоді був першим віцепрем’єр-міністром, зараз – очільник Українського союзу промисловців і підприємців.
Документи для уряду готував, в тому числі, Борис Тарасюк, йдеться у розслідуванні. За його підписом надійшов проєкт відповідної постанови Кабміну та пояснювальна записка, в якій він обґрунтовував необхідність ухвалення цього рішення: «угода мала дати відчутний позитивний економічний ефект для України».
Також там йшлося про «принципову позицію України» – під час переговорів з РФ – Москва має платити в доларах, а не в рублях.
Журналіст «Схем» подзвонив Борису Тарасюку та запитав, в чому була необхідність передавати зброю Росії. Тарасюк сказав, що це «тема серйозна», на такі питання поспіхом не можна відповідати, а він «зараз зайнятий, треба терміново на роботу». Більше Тарасюк на дзвінки та листи не відповідав.
Ще один посадовець, який схвалив угоду – тодішній міністр оборони України Олександр Кузьмук, тодішній міністр оборони.
«Ракети Х-55 йшли разом з бомбардувальниками, більше вони ніяк використовуватися не могли, у складі Збройних сил вони вже не стояли. Потім діяв договір 1997-го року (Договір про дружбу і співробітництво з Росією – ред.), який, в тому числі, передбачав військово-технічне співробітництво. Тому на той час про ризики ніхто й не казав», – сказав Олександр Кузьмук у коментарі «Схемам».
У цьому договорі 1997-го року, про який є згадка на першій сторінці угоди про передачу ракет, зазначено, що Україна та РФ «відповідно до положень Статуту ООН поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів».
Голос «за» передачу озброєння віддав і тодішній віцепремʼєр з питань економіки Сергій Тігіпко. Нині – один з найбагатших людей країни за версією Forbes. На листи «Схем» Тігіпко теж не відповів.
Анатолій Кінах, у 1999-му році обіймав посаду віцепремʼєра, він не просто погодив передачу зброї, а й написав іншим міністрам листа з поміткою «терміново».
«Я працював в п’яти урядах… візував і підписував тисячі документів. Я несу персональну відповідальність за свою державу. Ніс, несу і буду нести, щоб ви не задавали більше мені таких питань», – сказав Кінах.
Валерій Пустовойтенко, який підписав угоду з Путіним, відмовився від коментарів.
Підтримав тоді передачу ракет від Києва Москві і Ігор Діденко, представник «Нафтогазу України». За його словами, ці домовленості начебто були узгоджені із США.
«Найголовніше, наскільки я розумію, що Кучма (Леонід Кучма – колишній президент України – ред.) не давав добро на це все, поки він не узгодив з Клінтоном», – сказав Діденко.
Водночас будь-які домовленості щодо цього заперечив Стівен Пайфер, який у 1998-2000 роках був Надзвичайним і повноважним послом США в Україні.
«Я пам’ятаю, що у 1999 році український уряд повідомив нас і зробив публічну заяву про те, що вони передадуть певну кількість цих бомбардувальників до Росії. Це було зроблено відповідно до договору «Старт» (договір між СРСР та США про скорочення стратегічних наступальних озброєнь – ред.), і Україні не потрібно було отримувати згоду від США. Я не чув про жодну угоду з президентом Клінтоном щодо цього», – сказав Стівен Пайфер.
У відповіді на запит «Схем» в МЗС України повідомили, що Міноборони США профінансувало у 1992-2012 роках утилізацію та ліквідацію в Україні, у тому числі, ракет Х-55. Передавши їх Москві, Україна намагалася вирішити економічні проблеми і поклалась на обіцянку РФ гарантувати територіальну цілісність, йдеться у розслідуванні.
«Схеми» співставили список номерів переданих ракет з номерами тих Х-55, які армія РФ почала використовувати проти України під час повномасштабного вторгнення. І виявили щонайменше з десяток ракет зі списку, які РФ запустила по українських містах – частину з них збили сили української ППО, частина влучила у житлові будинки.
