11 жовтня зі слідчого ізолятора Комітету державної безпеки Білорусі випустили двох опозиціонерів – бізнесмена та члена ініціативної групи Віктора Бабарика Юрія Воскресенського й директора мінського офісу IT-компанії PandaDoc Дмитра Рабцевича, повідомило білоруське державне телебачення.
Дружина Воскресенського Олеся розповіла в коментарі Білоруській службі Радіо Свобода, що її чоловіку змінили запобіжний захід на домашній арешт.
За даними видання TUT.by, Воскресенський заявив, що йому доручили готували пропозиції до поправок до Конституції та описати підходи до звільнення низки осіб, які «виявилися не такими суспільно небезпечними для нашої країни, якими здавалися на першому етапі».
Дмитро Рабцевич повідомив, що збирається продовжувати займатися бізнесом, тому що в структурі Парку високих технологій «створені всі умови, щоб платити нормальні зарплати, розвиватися, будувати майбутнє разом». Його теж відпустили під домашній арешт.
10 жовтня Олександр Лукашенко відвідав слідчий ізолятор Комітету державної безпеки і зустрівся із затриманими представниками опозиції.
Юрій Воскресенський був затриманий 12 серпня, Дмитро Рабцевич – 3 вересня.
Протести у Білорусі: коротко про головне
Президентські вибори у Білорусі відбулися 9 серпня 2020 року, на той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною.
Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.
9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.
У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.
Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.
ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;
За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.
Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.
У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.
Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,
Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;
Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.
8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.
Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.
Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих.
