Доступність посилання

ТОП новини

«Треба не плакати, а робити Нью-йоркський літературний фестиваль» – письменниця Вікторія Амеліна


Вікторія Амеліна, засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю
Вікторія Амеліна, засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю

Нью-Йорк в США та на Донеччині об’єднаються літературою. 2-3 жовтня в смт Нью-Йорк (колишнє Новгородське) пройде Ньо-Йоркський літературний фестиваль, який розповість про історію містечка, відкриє його імена, а також познайомить його жителів з поезіями та лекціями українських митців. Про те, яким буде фестиваль, Радіо Донбас.Реалії розповіла очільниця «НЛФ» Вікторія Амеліна.

– Як письменниця я вже дуже давно їздила на схід України з виступами й розмовами з місцевими жителями, брала участь у багатьох фестивалях. Мені бракувало такого фестивалю, який би не лише підтримував місцевих та намагався розважити людей, які живуть біля лінії фронту, але також і розповідав би решті України та світові про Донеччину.

Перегляньте також ефір з жителями прифронтового міста Гірське

Для мене це дуже особиста історія – про любов

З цієї точки зору, локація смт Нью Йорк – дуже вдала. З цього простіше робити бренд, ніж з чогось іншого. Також для мене це дуже особиста історія – про любов. Вся родина мого чоловіка з Нью-Йорка. З 2005 року я приїздила туди як молода невістка. До речі, в родині Амеліних завжди пам’ятали, що це Нью-Йорк, і пишалися тим, що в декого ще у свідоцтвах про народження було не Новгородське, а Нью-Йорк (місто перейменували у 1957-му - ред.).

Втім, коли я приїхала, картинка не збігалася з тим, що чоловік мені розповідав про своє дитинство. Екскурсія виглядала так: «ось тут був дитячий майданчик, ось тут був дитячий садок» і так далі… Селище занепадало, що мені було боляче бачити, а потім взагалі прийшла війна. Ми мусили вивозити звідти своїх родичів.

Щоразу, коли я чула по радіо англомовні пісні про Нью-Йорк (той, що в Америці), я думала про наш Нью-Йорк і починала сумувати, плакати. Врешті я подумала, що треба не плакати, а робити нью-йоркський літературний фестиваль.

Склад гостей виглядає доволі солідно: Марк Токар, Сергій Жадан, Олена Стяжкіна, навіть митці з Америки та Франції.

У нас будуть відео зі зверненнями до нью-йоркців, з віршами про Нью-Йорк, про війну

– Через пандемію та близькість лінії фронту ми поки що не веземо наших друзів з Америки та Франції до Донеччини, але вони записують для нас відео, і ми будемо старатися робити телемости. У нас будуть відео зі зверненнями до нью-йоркців, з віршами про Нью-Йорк, про війну. Усі ці письменники, наприклад відомі американські письменники Аскольд Мельничук, Олена Дженінс, Василь Махно, – підбирають свої поезії, які би вони хотіли прочитати для нью-йорківців і не лише для них: це стосується всіх людей, які живуть біля лінії фронту.

На фестиваль завітають лише місцеві, чи також люди з того ж Бахмута, Торецька, з інших куточків України?

На наш погляд Нью-Йорк на Донеччині має стати центром тяжіння, цей фестиваль має притягувати людей з усієї України

– Якби ми робили фестиваль десь у безпечній локації – очевидно, ми би запрошували людей. На наш погляд, Нью-Йорк на Донеччині має стати центром тяжіння, цей фестиваль має притягувати людей з усієї України. Проте, цього року ми не запрошуємо, тому що не всі готові приїхати достатньо близько до лінії розмежування. Однак, ми всім раді й готові допомогти логістично. Буде автобус з Краматорська, а може, і кілька автобусів. Ми закликаємо кожного приймати рішення самостійно.

Будуть стріми на сторінці «Нью-Йоркський літературний фестиваль» у Facebook і сторінках наших партнерів, список яких ми також скоро оголосимо (Радіо Донбас.Реалії транслюватиме кілька подій у фейсбук - ред.).

Ті митці, що погодились приїхати, одразу ж погодились, чи були в них якісь сумніви? На Донеччині зараз не те щоб багато якихось культурних подій, але скептики кажуть, що вони всі більш-менш однотипні. Чи не було такого?

Це повернення справжньої назви та історії

– Насправді не чула подібного від тих, з ким спілкуюсь, зокрема від гостей фестивалю, яких ви назвали. Ми робимо фестиваль з концепцією, як у дорослих фестивалів: у нас є фокусна тема – «справжні імена, справжні історії». Йдеться про повернення справжнього імені Нью-Йорку. Коли російська пропаганда говорить про «американізацію», спекулюючи поверненням назви, ми хочемо наголошувати, що це повернення справжньої назви та історії. Довкола цього ми і будемо говорити з місцевою громадою. Ми відкриваємо для них свою програму – лекцію Олени Стяжкіної «Історія справжньої Донеччини: втрачена чи вкрадена». І хотіли би, щоб наступні лекції та дискусії чули не тільки в Нью-Йорку, а чули би і по всій Україні та за її межами.

Ви сказали, що багато місцевих організацій відгукнулися на ініціативи з повернення історії. Наскільки можна зрозуміти, громада Нью-Йорка – дуже активні люди, які спочатку відстоювали повернення імені, а тепер намагаються створити з цього туристичний бренд. Чим ви надихнулися при спілкуванні з ними? Чи з’явились на ґрунті цього якісь ідеї співпраці, окрім фестивалю?

– Я бачу величезний потенціал. Це одна з причин, чому я не прийшла в Нью-Йорк: я, як ім’я, повернулась до Нью-Йорка. Я побачила у соцмережах активні громади, що обговорюють життя міста і бажають покращень. Там, наприклад, є ГО «Ініціативна молодь Нью-Йорка», які влаштовують свята, монтують про це відео. Ми їх зараз залучаємо до створення промо-ролика нашого фестивалю. Є історико-культурний центр «Український Нью-Йорк» – це відновлений німецький кооперативний магазин, справді історично цікава локація зі старими цеглинами та уламками черепиці, яку з ХІХ століття виготовляли у нашому Нью-Йорку. На старій черепиці відтиск кириличними літерами «Нью-Йорк». У символіці нашого фестивалю ми відмовились від концепції дизайну, який можна було би побачити в метро американського Нью-Йорка. Ми зробили айдентику цегляного кольору, кольору дахів українських та менонітських старовинних будинків нашого селища, а також традиційного для України блакитного кольору віконниць.

Німецький кооперативний магазин, пам'ятка селища
Німецький кооперативний магазин, пам'ятка селища

Окрім лекцій, музики та віршів, чого ще очікувати на фестивалі? Планується конкурс есеїв для дітей...

– У нас є проект «Книжки для Нью-Йорка». Він народився з нерозуміння того, наскільки можливий попит на книжки в селищі. Ми зараз не запрошуємо видавців інвестувати в це, тому що у смт на 10 тисяч населення на лінії розмежування – людям не до купівлі великої кількості книжок. Ми поставили собі задачу, що всі книжки, про які ми представлятимемо на фестивалі, мають залишитись як подарунки в бібліотеці Нью-Йорка. Більшість книжок ми отримуємо безпосередньо від авторів або видавництв, відповідно вони будуть з дарчими авторськими надписами.

Конкурс есеїв – дуже важлива складова частина фестивалю. Ми сподіваємось, що конкурс есеїв, як і фестиваль, буде щорічним. Поки що це стосується тільки шкіл смт Нью-Йорк. Для 9-11 класів ми будемо проводити конкурс есеїв «У пошуках справжніх історій». Результати оголошуватимуться на нашому фестивалі – ми дуже хочемо, щоб старшокласники його відвідували.

Дата проведення – початок жовтня. Чи не стане погода на заваді?

Ми збираємось робити футболки «Нью-Йорк без понтів і пафосу»

– Ми меншою мірою тривожимось через погоду, аніж через війну та пандемію. Ми не знаємо, яка буде ситуація з карантином. Основні події ми будемо проводити всередині (приміщення). У нас повністю складена програма, однак ми ще дискутуємо про локацію. Скоріше за все, це буде одна зі шкіл Нью-Йорка. У нас є інші варіанти, однак ми вважаємо, що сама назва «Нью-йоркський літературний фестиваль» та школа – вдале контрастне поєднання. Ми збираємось робити футболки «Нью-Йорк без понтів і пафосу», і нам здається, що Нью-Йорк «без понтів і пафосу» і наш літературний фестиваль має тепло та камерно проходити в школі.

Фестиваль можна буде подивитися через онлайн-трансляцію з будь-якого куточка країни. Чи сподіваєтесь ви, що люди з окупованих територій дивитимуться трансляцію?

Завжди кажу: «до зустрічі в Донецьку та Луганську». Я дуже в це вірю

– Завжди, коли є трансляції, їх дивляться і з окупованих територій. За можливості я завжди звертаюсь до людей по той бік фронту. У мене є далекі родичі на окупованих територіях. Багато людей не можуть вмовити своїх батьків виїхати з тих територій, бо ті не хочуть залишати свої домівки і чекають на повернення України. Виступаючи деінде на сході України, я завжди кажу: «до зустрічі в Донецьку та Луганську». Я дуже в це вірю.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безплатно). Ваше ім’я не буде розкрите

XS
SM
MD
LG