НАТО як інституція не присутня за столом переговорів із Росією, однак союзники України відіграють у них неочевидну на перший погляд, але значну роль. Вони роблять свій внесок, щоб запобігти обвалу фронту з боку України, розповідає очільниця дипмісії України при НАТО Альона Гетьманчук.
На п’ятому році війни, коли Україна більше не отримує американську зброю безкоштовно, НАТО почало відповідати «за повний цикл надання військової допомоги Україні», каже посол.
Хто платить за зброю і чому зараз роблять це менш охоче?
Як союзники гарантуватимуть післявоєнну безпеку України?
Україна бачить себе в НАТО у майбутньому?
Про це напередодні четвертої річниці масштабного вторгнення РФ до України, Радіо Свобода поговорило з послом України в Північноатлантичному альянсі Альоною Гетьманчук.
– За чотири роки після повномасштабного російського вторгнення, внаслідок мирних зусиль команди президента США, ми чуємо, що мир в Україні буцімто як ніколи близько. У штаб-квартирі НАТО теж так вважають?
– Звичайно, у штаб-квартирі НАТО відчувається підтримка дипломатичних зусиль, які сьогодні здійснюються за ініціативи президента Дональда Трампа.
Однак, НАТО безпосередньо не залучене до мирних переговорів, дипломатичного треку. Але опосередковано НАТО і його держави-члени відіграють дуже важливу роль у тому, щоб ці переговори справді завершилися справедливим і сталим урегулюванням для України.
НАТО безпосередньо не залучене до мирних переговорів... Але опосередковано НАТО і його держави-члени відіграють дуже важливу роль
Яким чином це відбувається? Фактично таким, що НАТО станом на зараз відповідає за повний цикл надання військової допомоги для України, починаючи із затвердження списків наших нагальних військових потреб. Це робить NATO Security Assistance and Training for Ukraine – структура НАТО, яка централізовано керує військовою допомогою та тренуванням для України у Вісбадені. Далі відбувається валідація цих списків на рівні Вверховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО у Європі (SACEUR) генерала Алексуса Гринкевича в Supreme Headquarters Allied Powers Europe – Верховна штаб-квартира Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі
НАТО вже на рівні міжнародного секретаріату штаб-квартири також активно залучене у процес фандрайзингу в межах ініціативи Priority Ukraine Requirements List – пріоритетний список військових потреб України, який складається насамперед із американського озброєння а також ширшого, комплексного списку потреб України Comprehensive Ukraine Requirements List – узагальнений перелік військових потреб України, який формується для координації міжнародної допомоги частиною якого, крім, власне, американських озброєнь PURL, є також інвестиції в українське оборонне виробництво, а також європейське та інших країн озброєння згідно з нашими пріоритетами. А завершується це координацією і логістикою постачань цих озброєнь до України, які також здійснює NSATU.
Роблять дуже багато, щоб посилити нашу позицію і не допустити обвалу фронту чи колапсу в нашій енергетичній системі
Це не просто про координацію військової допомоги – це про посилення позицій України за переговорним столом. Саме тому я кажу, що опосередковано, так чи інакше, НАТО присутнє в цьому процесі. Вони роблять дуже багато, щоб посилити нашу позицію і не допустити обвалу фронту чи колапсу в нашій енергетичній системі завдяки постачанню засобів протиповітряної оборони.
Це посилення вимірюється як в конкретних одиницях зброї, так і в конкретних цифрах. За минулий рік, скажімо, саме країни НАТО надали військової і безпекової допомоги сумою на понад 37,5 мільярдів євро. Тобто – з 45 рекордних мільярдів за час повномасштабної війни, які надали Україні партнери в 2025 році, члени НАТО надали понад 37,5 мільярдів.
На цей рік, у межах зустрічі Ukraine Defense Contact Group – Контактна група з оборони України, відома також як «формат Рамштайн» у штаб-квартирі НАТО минулого тижня, країни-учасники вже підтвердили зобов’язання 37 млрд доларів США на оборонну підтримку України згідно з нашими пріоритетами на цей рік. Разом із затвердженою ЄС позикою такі речі надсилають потужний сигнал Росії, що якщо вона продовжуватиме затягування війни, Україна матиме, чим відповісти.
– Ви пояснили, в який спосіб НАТО опосередковано залучене до цього процесу, наголосивши, що безпосередньо Альянс не залучений. Однак ми бачимо за переговорним столом головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО у Європі Алексуса Гринкевича. Він був в Абу-Дабі й ьа у Женеві.
– Знову ж таки, це опосередковано, бо він там присутній як представник Сполучених Штатів, як командувач європейського командування США… Це те, про що в Сполучених Штатах кажуть «має дві шапки» – тобто обіймає одночасно дві посади. Генерал Алексус Гринкевич присутній на цих переговорах як командувач США у Європі.
– Тобто він представляє США, а не НАТО?
– Він США представляє, не НАТО – так. Але це справді цікавий кейс. Можливо, в чомусь унікальний. Гадаю, для Альянсу це – додана вартість, що він – там.
Наприклад, генсекретар НАТО Марк Рютте так само бере участь у всіх зустрічах лідерів у межах «Коаліції охочих». Тобто НАТО безпосередньо не бере участі в напрацюваннях «Коаліції охочих» щодо підготовки багатонаціональної місії, яка буде дислокована в Україні в межах гарантій безпеки після перемир’я. До того ж, постійно наголошується, що це не будуть війська НАТО в Україні, а це будуть війська країн «Коаліції охочих». Але генсекретар присутній на цих зустрічах.
Окрім того, наразі триває реформа формату «Рамштайн» з усе більшою роллю саме НАТО в цьому процесі. Цьогоріч у лютому вперше відбулася зустріч Контактної групи з підтримки України, відомої як «Рамштайн», яка була не просто організована в НАТО, але й великою мірою НАТО, хоча політичне лідерство й надалі належить Німеччині й Британії. Але – з усе більш помітним внеском НАТО в організацію проведення цих зустрічей і відстежування допомоги, яка надається.
– Щодо ініціативи PURL із закупівлі зброї для України у США: важко недооцінити роль НАТО, яке координує всю організацію. Президент України оцінив її потреби в американській зброї на цей рік у 15 мільярдів доларів.
Чи вважаєте цю мету досяжною? Станом на кінець лютого вдалося забезпечити всього три відсотки від цієї суми. Буквально днями Зеленський повідомив, що вдалося зібрати 584 мільйони доларів.
Наше завдання – переконати партнерів, які... вже оголосили певне бачення підтримки України цьогоріч, щоб певну частину коштів із цих бюджетів спрямували саме на PURL
– Зараз – початок року. Президент повідомив про внески, оголошені на зустрічі UDCG 12 лютого (Контактної групи з питань оборони України – ред.). Наше завдання – визначити той обсяг американських озброєнь, потрібен нам на цей рік, щоб здійснювати ефективну оборону. 15 млрд доларів – це розрахунок України – і його підтримує НАТО – для того, щоб далі ефективно і захищатися, і, відповідно, мати можливість вести переговори з сильної позиції.
Максимально, звісно, і Україна, і НАТО працюють над тим, щоб ця мета була досягнута. PURL – не єдиний пріоритет, обчислений у цифрах. Маємо конкретні розрахунки й щодо інших пріоритетів і так само комунікуємо це з партнерами.
Реалістично чи ні? Моє завдання – працювати на своєму рівні над тим, щоб цю мету досягнути. Наше завдання – переконати партнерів, які мають можливості й уже оголосили певне бачення підтримки України цьогоріч, щоб певну частину коштів із цих бюджетів спрямували саме на PURL.
Ми не просимо якісь додаткові кошти у випадку, наприклад, із країнами, що вже ухвалили рішення й погодили його на урядовому рівні, як-то Норвегія оголосила про 7 мільярдів доларів, Німеччина – 11 з половиною мільярдів євро. Є низка країн, які вже затвердили допомогу Україні на 2026 рік.
І нам важливо, щоб у цій допомозі PURL знайшов своє «чільне» місце поруч із двома іншими пріоритетами України. Тобто ми хочемо, щоб цю допомогу спрямовували саме на наші три великі пріоритети: ППО, боєприпаси – насамперед далекобійні, й інвестиції у наше власне оборонне виробництво.
Якщо ми проаналізуємо ці три великі пріоритети, то ми бачимо, що PURL охоплює два з них. Найбільше, звісно, ініціатива віддзеркалює пріоритет, пов’язаний із ППО, оскільки найбільше засобів протиповітряної оборони ми й надалі отримуємо через PURL.
Якщо в цифрах: приблизно 75 відсотків ракет – до систем Patriot, і 90 відсотків ракет – до інших систем. Ми озвучували ці цифри й раніше, але вони зберігають актуальність і сьогодні. Тому ми так само розповідаємо про це партнерам. Але через PURL ми отримуємо і частину боєприпасів – тобто частково закриваємо також другий пріоритет.
– З чим пов’язане зниження апетиту до інвестицій у PURL, якщо порівнювати з динамікою, яку ми спостерігали в перші місяці після оголошення про ініціативу? Справа в тому, що мир буцімто близько? Чи невдоволення постійних донорів, що інші не долучаються? Чи ж трансатлантична напруга? Чи взагалі банальна втома від війни?
Є країни – великі – які жодного внеску не зробили. Звісно, це знижує апетит країн – найбільших контрибуторів
– Гадаю, основна причина пов’язана з нерівномірним розподілом фінансового тягаря. Топ-6 країн – головних донорів PURL (Норвегія, Нідерланди, Німеччина, Канада, Швеція, Данія) – зробили вже не один і навіть не два внески в програму. До того ж доволі суттєві.
Водночас є країни – великі – які жодного внеску не зробили. Звісно, це знижує апетит країн – найбільших контрибуторів. Ми це бачимо, відчуваємо і отримуємо певні сигнали з цих країн. Тому дуже важливо було, що Британія на останньому засіданні «Рамштайну» долучилася з дуже суттєвим першим внеском.
Цікаво, що топ-6 країн, що найбільше інвестують у PURL, були також в авангарді підтримки Данії у ситуації з Гренландією. Але всупереч побоюванням, що з огляду на трансатлантичну напругу, вони найменш будуть зацікавлені робити нові внески, окремі з них, а також Британія, просигналізували про свою готовність й далі підтримати програму.
– НАТО як союз може надати Україні гарантії безпеки чи насамперед його члени пропонуватимуть їх на двосторонній основі?
– Гарантії саме від НАТО – це вступ України до НАТО й поширення статті 5 (Вашингтонського договору, що гарантує колективну оборону – ред.). Але ми враховуємо всі політичні обмеження, які сьогодні існують. Враховуємо відсутність консенсусу. Насамперед – через позицію Сполучених Штатів щодо членства України в НАТО.
Росії частково вдалось зробити амбіцію України стати членом НАТО заручником перевоговорного процесу. Заручником, але не жертвою
Враховуємо те, що Росії частково вдалось зробити амбіцію України стати членом НАТО заручником перевоговорного процесу. Заручником, але не жертвою. Ми це все беремо до уваги.
Тому сьогодні гарантії безпеки розробляються на рівні двосторонньому або багатосторонньому з залученням як країн-членів НАТО, так і деяких з-поза Альянсу. Та це не гарантії безпеки від НАТО. Це гарантії від США, це гарантії від «Коаліції охочих», і це гарантії для України, які згенерує за підтримки партнерів сама Україна. Адже ні в кого немає сумніву щодо того, що першою лінією оборони є і залишатимуться наші збройні сили та наші оборонні індустрії.
Отож, загалом йдеться про три рівні гарантій безпеки: «україноцентричні» – максимальне посилення, а не скорочення наших збройних сил, та масштабування нашого власного оборонного виробництва. «Американські» – вперше в історії незалежної України США готові надати саме юридично зобов’язуючі гарантії з їх подальшою ратифікацією в Конгресі, а не безпекові запевнення чи зобов’язання, і таку можливість потрібно максимально використовувати.
Йдеться про три рівні гарантій безпеки
«Коаліційні» – напрацювання «Коаліції охочих», передусім щодо формування багатонаціональних сил, які відіграватимуть допоміжну до сил оборони України роль стримування агресора після моменту досягнення припинення активних бойових дій. Це не миротворча місія, не нейтральна сила, а саме місія стримування з країн, які є і залишатимуться 100% на боці України.
Окремим самостійним, але дуже важливим рівнем гарантій безпеки є членство України в Європейському Союзі.
– Здається, влітку були дискусії про гарантії безпеки Україні, «подібні до 5 статті Договору про НАТО». Цю ідею ще приписували прем’єрці Італії Джорджії Мелоні. Під нею маються на увазі описані вами гарантії? Чи як мала виглядати така паралельна система?
– Моє розуміння суті цієї ідеї – укласти з Україною угоду, яка би фактично передбачала власний еквівалент 5-ї статті – тобто можливість захисту України включно з військовим шляхом, а не лише підтримку України, щоб вона могла захищатись сама – без членства України в НАТО. Частково ми це зараз відтворюємо у двосторонній угоді зі Сполученими Штатами. Прем’єрка Джорджія Мелоні, судячи з її заяв з цього приводу, також вважає цю ідею продовженням її початкового задуму.
Бачимо в архітектурі гарантій безпеки, яка обговорюються для України, об’єднання всіх ідей, які найбільш активно пропонувались
Взагалі, сьогодні ми бачимо в архітектурі гарантій безпеки, яка обговорюються для України, об’єднання всіх ідей, які найбільш активно пропонувались та обговорювались в останні роки, окрім власне ідеї членства України в НАТО. Вони вже не конкурують між собою – вони доповнюють одна одну.
Ідея Мелоні частково втілюється сьогодні в двосторонній безпековій угоді зі Сполученими Штатами. Ідея Емманюеля Макрона про військову присутність «Коаліції охочих» інтегрована в ідею багатонаціональної місії в Україні. Ідея перетворення України на «сталевого дикобраза», чи як хтось ще називав її «ізраїльською моделлю» – ставка на власну армію та виробництва – теж присутня у вигляді ідеї про українські збройні сили як першу лінію оборони.
– А членство України в НАТО за нинішніх політичних обставин виключаєте повністю? Чи не виключаєте нічого й припускаєте, що президент Трамп, зокрема, змінить свою думку?
Членство в НАТО залишається нашою довгостроковою амбіцією
– Членство в НАТО залишається нашою довгостроковою амбіцією, яка зафіксована в нашій Конституції. Ми бачимо, що більшість українців надалі підтримує членство України в НАТО. Так, ми бачимо в останні роки зниження довіри до НАТО в українському суспільстві, але й надалі фіксується високий рівень підтримки членства України в Альянсі.
– Можете бути певною, що під час переговорного процесу Україна не відмовиться від своїх євроатлантичних прагнень, як хоче того Росія? І що союзники по НАТО не дадуть їй письмових запевнень, що Україна не стане одним із них? Чи обговорювали ви з ними це?
– Є позиція президента Володимира Зеленського, який дуже чітко сказав, що про зміну Конституції, зокрема в частині євроатлантичного курсу, не йдеться.
Ми абсолютно переконані, що всі питання, які стосуються майбутнього України й НАТО мають вирішуватися виключно між Альянсом і Україною, а не Альянсом та Росією.
Росія не заспокоїться на будь-яких обіцянках не розширювати Альянс за рахунок України. Навіть письмових, які, на мою думку, були б вироком для Альянсу
Крім того, як тільки питання розширення НАТО почнуть обговорюватись між Альянсом та Росією, і Росія відчує вразливе місце в позиції держав-членів НАТО, вона йтиме далі, проштовхуватиме свої вимоги грудня 2021 року включно з поверненням інфраструктури Альянсу до кордонів 1997 року. Вона не заспокоїться на будь-яких обіцянках не розширювати Альянс за рахунок України. Навіть письмових, які, на мою думку, були б вироком для Альянсу.
Звісно, маємо надалі пояснювати і достукуватись до партнерів, що кінцева мета Росії у війні проти України – це не відмова в членстві України в НАТО, а абсолютна руйнація України як держави і нації. А недопуск України в НАТО – просто один із інструментів, як досягти цієї мети. Полегшити завдання Москви нас зруйнувати.
А щодо розширень НАТО, то їхня проблема полягала не в тому, що ці розширення дійшли до кордону з Україною, а в тому, що вони зупинились на кордоні з Україною.
– Поговорімо про інший вимір співпраці України й НАТО. Як часто українські військові залучені до спільних навчань із силами Альянсу? Вони справді залучені навіть до планувань маневрів?
– Практична взаємодія між Україною й НАТО триває. Військові навчання – один із напрямів, де ця взаємодія розвивається доволі динамічно. Ми робимо речі, як можна промаркувати як «вперше в історії відносин України та Альянсу».
Робимо речі, як можна промаркувати як «вперше в історії відносин України та Альянсу»
Сьогодні вже виходимо на рівень, коли обговорюємо участь України у військових навчаннях за статтею 5 – колективна оборона, коли фактично відпрацьовується сценарій зовнішнього нападу на НАТО. Напрочуд важливу роль тут відіграє JATEC – спільний центр України та НАТО з аналізу, тренувань і освіти, який щойно відзначив першу річницю з моменту свого відкриття. Він, а також Командування з трансформацій НАТО у Норфолку, Вірджинія, якому підпорядковується JATEC – є рушійною силою в питанні залучення українських військових до таких навчань НАТО.
Завдяки цим зусиллям, впродовж останнього року українські військові вперше виступали на навчаннях НАТО як OPFOR – група позначення дій противника. Краще нас, погодьтеся, противника, тобто Росію, не знає ніхто, тому ми просто ідеальний кандидат, щоб виступати з цієї позиції. Також ми вперше взяли участь у навчаннях НАТО за статтею 5 (LOYAL DOLOS 2025). У НАТО зацікавлені, щоб завдяки нам краще зрозуміти і тактику противника, і виявити свої слабкі місця. Адже будь-які військові навчання в принципі мають бути спрямовані на виявлення слабких місць.
Краще нас, погодьтеся, противника, тобто Росію, не знає ніхто, тому ми просто ідеальний кандидат, щоб виступати з цієї позиції
Для нас такі навчання – це про посилення взаємосумісності, про тіснішу взаємодію з військовими країн-членів НАТО, про можливість удосконалення власних доктринальних документів та їх наближення до системи операційних стандартів НАТО, і про практичний спосіб передати вивчені нами уроки війни, зокрема, щодо використання безпілотних систем. Адже кращого шляху для НАТО перейняти ці уроки війни, ніж на навчаннях, на сьогодні навряд чи існує.
– Один випадок на таких навчаннях, де українські військові, за легендою, «перемогли» сили НАТО, буквально розірвав зараз інформпростір.
– Не коментуватиму це, оскільки вважаю, що публічність у цьому вимірі нашої взаємодії з НАТО швидше шкодить, аніж допомагає. Можу лише зазначити, що в участі українських військових в навчаннях НАТО зацікавлені обидві сторони, і сьогодні важливо забезпечити, щоб ця участь продовжувалась і масштабувалась. Для цього потрібні певні рішення – військові та політичні.
Однак можу запевнити, що в НАТО як ніколи сьогодні зацікавлені максимально не лише спостерігати, але й переймати вивчені нами уроки війни. Ми ж зацікавлені в тому, щоб підвищувати нашу взаємосумісність із НАТО. Ризикну навіть сказати, що разом ми можемо вдосконалювати стандарти НАТО. Адже стандарти НАТО не висічені в камені, а є швидше рухомою ціллю. Вони динамічні. Вони постійно вдосконалюються, і завдяки нам ці стандарти НАТО можуть бути покращені. Як, до речі, і певні доктринальні документи, підходи в плануванні операцій тощо.
Це як з гарантіями безпеки – ми разом фактично вибудовуємо цю архітектуру, бо центральним елементом лишаються наші збройні сили.
В НАТО як ніколи сьогодні зацікавлені максимально не лише спостерігати, але й переймати вивчені нами уроки війни
– Наскільки швидко, за вашими оцінками, Альянс адаптується до реалій сучасної війни? Маю на увазі не лише висновки з навчань, а й інші внутрішні процеси в Альянсі – політичні, військове планування тощо. Немає в НАТО недооцінки російської загрози?
– НАТО сьогодні поступово входить у свій умовно третій історичний період. Першим – була Холодна війна. Другим – період кризового менеджменту. Зараз – період стратегічної конфронтації. SHAPE (Supreme Headquarters Allied Powers Europe – Верховне головне командування Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі – ред.) трансформується сьогодні в де-факто штаб-квартиру воєнного часу (war fighting headquarter).
Після визначення Росії найбільш прямою безпосередньою загрозою для Альянсу у Стратегічній концепції НАТО у 2022 році, сьогодні відбувається фактично підкріплення цієї політичної декларації практичними кроками з перетворення НАТО на структуру, здатну не лише до ефективного стримування, а й оборони.
Тут я бачу, як це відбувається. Можливо, зовні це менш помітно, бо це не афішується й не робиться напоказ.
Одночасно з підготовкою до можливої війни з Росією відбувається дуже цікавий процес із точки зору посилення європейської оборонної складової в межах НАТО. Це два одночасні процеси. Буквально на минулому тижні було ухвалене дуже серйозне – якщо не історичне рішення – щодо переходу трьох із семи операційних командувань НАТО під командування саме європейських військових…
Європейці перебирають на себе більшу відповідальність за євроатлантичну безпеку в межах НАТО
Це якраз конкретне підтвердження тому, що європейці перебирають на себе більшу відповідальність за євроатлантичну безпеку в межах НАТО і посилення саме європейської оборонної складової в Альянсі…
– Але ці процеси радше пов’язані зі Сполученими Штатами, аніж з Росією?
– Останнє рішення (про перехід трьох із семи операційних командувань НАТО під командування Європи – ред.) пов’язане зі Сполученими Штатами. З одного боку, бачимо підкріплення на практиці Стратегічної концепції НАТО, яку насправді сьогодні виконує лише Україна, яка навіть не є членом НАТО, стримуючи військовим способом Росію. А з іншого боку, Альянс враховує вже трансатлантичні зміни, які ініціює адміністрація Трампа. Вважаю підхід Вашингтону щодо більшої ваги Європи в питаннях європейської безпеки абсолютно виправданим.
І тут потрібно шукати принципи й засади, на яких залучати Україну та наші оборонні спроможності. Без залучення українських збройних сил і наших оборонних індустрій – фактично нашого арсеналу свободи – буде дуже складно забезпечити ефективну європейську оборону. Якщо взагалі можливо.
Форум