Україна буде активніше захищати права ЛГБТ-спільноти і боротиметься з проявами расизму і ксенофобії. Про це мовиться у спільній заяві щодо стратегічного партнерства України та США за підсумками зустрічі президентів Володимира Зеленського і Джо Байдена, що відбулася 1 вересня. Активісти ЛГБТ-спільноти стверджують, що за останні кілька років збільшилась кількість нападів на їхніх представників з боку ультраправих угруповань. Чи можна в цьому випадку говорити про нетолерантність українського суспільства? Це зְ’ֹֹֹясовувало Радіо Свобода.
Агресія ультраправих організацій
За даними моніторингу правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ», за останні декілька років в Україні збільшилась кількість нападів на представників ЛГБТ-спільноти.
У 2020 році в кінці серпня в Одесі відбувся Марш рівності, під час якого сталися сутички між учасниками ходи і членами радикальної організації «Традиція і порядок».
Минулої суботи 28 серпня у цьому ж місті представники «Традиція і порядок» знову вчинили бійку, але на цей раз із поліцією, яка охороняла ходу за права ЛГБТ. За інформацією Національної поліції Одеської області, супротивники Маршу рівності застосували проти правоохоронців сльозогінний газ. 61 людину затримали, двом представникам «Традиція і порядок» суд обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці.
Як зауважив у коментарі Радіо Свобода представник правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Андрій Кравчук, прикметно, що за більшістю нападів на учасників Маршу рівності стоїть невелика кількість організацій – найактивніше проявляють себе вже згадані «Традиція і порядок», а також «Едельвейс» у Вінниці і «Фрайкор» у Харкові.
Мішенню ультраправих є не лише ЛГБТ, вони також «опікуються» правами жінокЮлія Лісова
Серед агресивно налаштованих супротивників маршів, як правило, фігурують багато неповнолітніх осіб, і це дає підстави говорити про добре сплановані акції, припускає адвокатка, юристка, яка займається справами про дискримінацію представників ЛГБТ спільноти Юлія Лісова.
«Ці люди не є самостійними в своїх діях. Є керівники згори, які переслідують власні цілі, використовуючи неповнолітніх. Мішенню ультраправих є не лише ЛГБТ, вони також «опікуються» правами жінок і їхньому місці в суспільстві», – розповіла юристка у розмові з Радіо Свобода.
За словами Юлії Лісової, члени праворадикальних рухів мають низку характерних рис:
- вони не приховують свого обличчя, виступають відкрито;
- демонструють виразну агресію;
- виходять на акцію з прапорами, символікою своїх організацій.
«Такі злочини складно довести»
Після створення Національної поліції ставлення правоохоронних органів до ЛГБТ, їхня обізнаність і готовність захищати їхні права значно зросли, констатує Андрій Кравчук.
Розслідування злочинів з мотивів нетерпимості, зокрема, проти ЛГБТ йде повільно, неефективноАндрій Кравчук
«Ми бачимо позитивні зрушення в правоохоронних органах. Проте ці зміни здебільшого стосуються діяльності патрульної поліції. Вона, хоч не завжди ефективно, але протидіє нападам на активістів. На жаль, слабкою ланкою є слідчі органи.
Розслідування злочинів з мотивів нетерпимості, зокрема, проти ЛГБТ йде повільно, неефективно, і часто подібні справи «спускають на гальмах», а винуватих не знаходять», – розповідає правозахисник.
Згідно з результатами дослідження «Практика розслідування в Україні злочинів, вчинених з мотивів нетерпимості», з 2015 по 2020 роки з майже шести сотень справ з ознаками злочинів, вчинених з мотивів нетерпимості, до суду дійшли лише 4%.
Поліція неохоче береться за розслідування таких злочинів, зауважує Юлія Лісова. Інколи складно навіть відкрити кримінальне провадження, не кажучи про те, щоб належним чином розслідувати справу.
«Однією з причин може бути те, що правоохоронці не хочуть псувати статистику, мовляв, в Україні немає злочинів на ґрунті ненависті. У керівництва часом не вистачає політичної волі навчати свій персонал, немає бажання переслідувати злочинців.
Тому правоохоронці не квапляться розслідувати справи. З іншого боку, злочини з мотивів нетерпимості – це не найпростіша категорія злочинів. Вона потребує доведення, висловлюючись юридичною мовою, суб’єктивної сторони злочину, а саме мотиву. Поліція намагається піти простим шляхом і кваліфікувати це як хуліганство», – каже адвокатка.
Розслідування злочинів на ґрунті ненависті потребує спеціальних знань і навичок. На думку начальника Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Юрія Бєлоусова, необхідно повернутися до спеціалізації прокурорів і слідчих у подібних справах.
«У 2008–2009 роках була міжвідомча група якраз із протидії злочинам на ґрунті ненависті. На той час існували спеціальні підрозділи з розшуку, служби безпеки, які займалися ультраправими організаціями в тому числі. В тій ситуації був певний результат. Потім підрозділи були ліквідовані, нормативне підґрунтя та план певних заходів також були скасовані. А цей план доволі чітко розписував порядок взаємодії різних інституцій», – зазначив Юрій Бєлоусов.
Настрої у суспільстві
Попри діяльність кількох ультраправих рухів, українському суспільству не притаманні жорсткі гомофобські настрої, зауважує Андрій Кравчук.
Якщо подивитися на дані соцопитувань, то вони свідчать про помірковане ставлення до представників ЛГБТ-спільноти. За даними дослідження соціологічної групи «Рейтинг», менше від половини українців (47%) негативно ставляться до ЛГБТ-спільноти. Найвищий ступінь толерантності зафіксували серед жінок віком від 16 до 24 років.
Спалах агресивності до ЛГБТ повֹ’язаний із загальносвітовими тенденціями. «Радикально налаштовані угруповання діють в межах одного міжнародного руху, які пропагують «традиційні сімейні цінності». Відомо, що такі організації не діють спонтанно, вони мають «центр керування» і добре фінансуються, зокрема, і з боку російських православних організацій», – наголошує Андрій Кравчук.
Консервативні церкви, а до них належать усі провідні українські церкви, які входять до Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, створюють ідеологічне обґрунтування такого насильства, а ультраправі рухи безпосередньо здійснюють напади, залякують активістів і перешкоджають європейській інтеграції України. Оскільки без розвְ’язання цих питань ця інтеграція неможлива, наголошує правозахисник.
