Третя штурмова бригада звільнила село Надія Луганської області, яке розташоване на захід від міста Сватове. Під час 30-годинної операції бійці 1-го штурмового батальйону повернули під контроль України три квадратні кілометри території, йдеться в повідомленні бригади. Запеклі бої на межі Луганщини, Харківщини та Донеччини тривають уже понад два роки, і нинішня українська контратака відбулася на тлі штурмів агресора на сусідніх із Надією ділянках.
Командир третього армійського корпусу Андрій Білецький заявив, що штурм коштував противнику двох місяців зусиль і повного знищення двох мотострілецьких полків 20-ї армії РФ – 752-го і 254-го.
Російські війська зайшли в село ще на початку березня, намагаючись прорватися до селища Борова – великого транспортного вузла ЗСУ, який використовується для оборони Донбасу.
- Як виглядала операція?
- Чим важливі локальні успіхи Сил оборони?
- Та коли запрацює корпусна система?
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) запитали у пресофіцера третьої окремої штурмової бригади Олександра Бородіна.
– 30 годин тривала ця операція. Розкажіть, що тоді відбувалося?
– Потрібно розуміти, що такі начебто не дуже великі операції на фронті у тисячу кілометрів дуже потрібні, щоб покращити наші оборонні спроможності.
Так, це не штурмові дії, які були на початку війни. Зараз у нас мобільна оборона. Тобто ми не стоїмо на місці, як у Першій світовій війні, коли є чітка лінія бойового зіткнення і нічого не рухається. Щоб максимально зберегти життя нашим воїнам у довгостроковій перспективі, потрібно займати найкращі рубежі .
Надія – якраз цьому приклад. Село оптимальне з географічної точки зору, з точки зору притоку річок та розташування резервів. Війська РФ там накопичувалися, мали непогані точки.
Це як оркестр, який потрібно щохвилини чітко злагоджувати
30 годин – це саме штурмові дії, які були максимально продумані з урахуванням мінімальних втрат. Тоді потрібно розбивати їх на безліч етапів. Це й артпідтримка, і FPV-дрони – вони, до речі, дуже добре відпрацювали, ураження були максимально точні та вчасні. Це як оркестр, який потрібно щохвилини чітко злагоджувати .
Так само і робота піхоти. Вона вступає у бій в оптимальний момент, якого іноді потрібно дочекатись – або, навпаки, прискорити його. Дуже багато залежить від того, що відбувається тут і зараз.
– На кадрах визволення села Надія видно, як в бій йшла техніка, потім з неї спішились піхотинці, була, напевно, артпідтримка, працювали й FPV-дрони до того, як українські штурмовики пішли на позиції.
– Так. Окремо скажу, що те, чого вдалося досягти зараз, багато в чому стало можливим завдяки дуже точним ураженням FVP-дронів. Ворог втратив дуже багато сил та засобів. У таких операціях важливі удари, які завдають безпілотні системи. Наприклад, раніше перед штурмом все викошувала артилерія, а вже потім йшла піхота .
Найскладніший момент – це точкові удари, які дозволяють нашій піхоті просуватися вперед. Це максимальна робота всіх служб: розвідки, аналітиків, операторів.
– Командир вашого третього армійського корпусу Андрій Білецький повідомив, що два мотострілкові полки були стерті під час боїв за це село. Тобто загалом ЗСУ вдалося звільнити Надію за два місяці, починаючи з березня?
– Менше, ніж за два місяці. Але так, не за 30 годин, звісно.
Треба розуміти, що саме взяття села тривало 30 годин, а до цього понад місяць тривала робота над тим, щоб максимально зменшити сили засобів ворога. У них (ЗС РФ) оборону не вміють будувати. Але щоб довести її до такого стану, коли ми точно розуміємо, що можемо пускати туди наших штурмовиків, потрібен певний час.
– Про яку кількість окупантів йде мова, враховуючи нинішню комплектацію російських полків?
– Йдеться про тисячі. У них трохи відрізняється система розподілу від нашої. У їхньому випадку – це півтори-дві тисячі в одному полку.
– Лінія Лиманського фронту, зокрема відтинок Надія-Макіївка, досить рухлива. Там вже відбувається повторна окупація. Наскільки такі локальні успіхи українських захисників можуть підірвати плани Росії на Лиманському фронті? Загалом цей фронт рухається вперед. Навіть паралельно з вашою контратакою у армії РФ є просування у ці дні під Ямполівкою та Іванівкою.
Ворог хоче максимально виснажити нашу піхоту та логістику
– Говорячи про нашу зону відповідальності, потрібно визначити, які цілі переслідує ворог. Він хоче максимально виснажити нашу піхоту та логістику. Закріплення на рубежах оборони (в Надії) дозволить нам набагато довше, ефективніше і з меншими втратами працювати далі. Цей населений пункт ще й таку назву має...
Втім, це не єдині штурмові дії, які проводяться. У нас йде мобільна оборона, яка передбачає постійні штурми. Мета – зменшити можливості ворога виснажувати нас постійними атаками.
– Третя штурмова повернула Надію. Практично назва документального фільму, справді символічно.
Поглянемо, що відбувається зараз на правому березі річки Оскіл. Там розповзається «пляма» , яку Росія окупувала і намагається розширити. Зараз є успіхи армії РФ поблизу російсько-українського кордону (біля села Тополі Харківської області).
Наскільки це вам загрожує? І чому активність саме там? Я так розумію, вони хочуть створити плацдарм, щоб було легше підвозити підкріплення з російської території безпосередньо на українську. Це може вам загрожувати, адже війська РФ можуть зайти до вас у тил?
– Поки ситуація контрольована. Наприклад, напрямок Борової – це їхня заповітна мета. Для чого це потрібно? Все дуже просто. Логістичні маршрути. Як кажуть, війну виграє логістика. Той, хто її втратить, втратить можливість перекидати резерви, нормально постачати БК і таке інше. Вони працюють за цією схемою.
Співвідношення сил та коштів, які вони поклали за ці місяці, – це щось неймовірне
Якщо ж говорити про нашу зону відповідальності – для них це важлива мета і досі. Співвідношення сил та засобів, які вони поклали за ці місяці, – це щось неймовірне . Вони це чудово усвідомлюють. Чому я так думаю? Тому що всі їхні резерви та вся робота з особовим складом побудовані таким чином, що вони чудово розуміють, скільки людей втрачають, і планують продовжувати в тому ж дусі.
– Нещодавно Андрій Білецький повідомив, що третя штурмова стає третім армійським корпусом. Що зараз відбувається у вашій бригаді у зв'язку з цим? Скільки часу займе переформатування?
– Це історія, яка потребує часу, бо ми ж воюємо. Питання не в тому, що ми просто переходимо до перегрупування чи підготовки особового складу – ми працюємо паралельно. Відповідно, це справді довга історія, і про якісь терміни говорити зарано.
Єдине, що розповім, що це дуже важлива реформа . Так, наша лінія контролю значно більша, ніж зона відповідальності бригади. Завдяки цьому у нас вибудувана пірамідальна структура з чіткими зонами відповідальності, а в армії це має велике значення – важливі єдина система управління, чіткий розподіл обов’язків.
Потрібно розуміти, що бригади, як і полки, створювалися для локальних конфліктів – не для такої повномасштабної війни, як зараз . Вони були розраховані на проведення обмежених операцій, наприклад, для перекидання десантів у інші країни – як це робила Європа в 90-х роках ХХ століття на Близькому Сході. Але в таких великих, континентальних війнах ключову роль відіграють об'єднання на рівні корпусів і вище.
– Але третя штурмова продовжує існувати? Просто у складі третього армійського корпусу?
– Третя штурмова, звісно, залишається та працює.
У третьому армійському корпусі ми намагатимемося втілити і масштабувати наш досвід та успіхи на вищий рівень. Третя штурмова залишається, як є, але паралельно у корпусі будуть й інші бригади.
Село було під російською окупацією від початку березня 2022 року.
У звільненому селі Надія не було мирних жителів й до повномасштабного вторгнення, але були землі, які обробляли фермери, повідомила Суспільному Донбас начальниця Коломийчиської сільської військової адміністрації Сватівського району Галина Радченко.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум