Ми в одному зі спальних масивів Кіровського району Донецька: південно-західна частина міста, досить близька до лінії боїв, але відносно мало ними пошкоджена. Цього разу гуляємо з Радіо Донбас.Реалії по донецькому мікрорайону Мирний.
Масив почали зводити у 1972-му – першим серед сусідів «Зоряним», «Сонячним» та «Блакитним» на перехресті вулиці Купріна та Ленінського проспекту. Здебільшого це радянські висотки у 9-16 поверхів. До війни Мирний вважався чи не найбільш благополучним донецьким «спальником» з точки зору інфраструктури, соціального складу та близькості до центру Донецька.
У березні 2019-го вже окупований Мирний прославився тим, що тут підняли прапор України. Про правдивість цих фото була дискусія в соцмережах, але фото із двоколором точно були зроблені після початку окупації – про це свідчить зміст вуличної реклами.
Попередній похід тут: Пафосна порожнеча: як зараз виглядає Артема – головна вулиця Донецька
Раніше Мирний був відмінною транспортною розв'язкою. Звідси без пересадок можна було дістатися практично до будь-якої точки міста – навіть на інший берег донецької річки Кальміус, що ділить Донецьк на «правобережний» та «лівобережний». Через кількість маршрутів Ленінським проспектом звідси можна виїхати без проблем навіть сьогодні, коли самих автобусів поменшало.
Стела, що повідомляє, що ми знаходимось у найбільшому за площею та найчисельнішому за населенням (принаймні, до війни) районі міста – Кіровському. Таким розмірам район завдячує тому, що складається із декількох шахтарських «посьолків» та мікрорайонів, за рахунок яких Донецьк ріс у 1970-х.
Мирний – класичний масив радянських «панелек». Але їхня якість тут краща, аніж у сусідньому мікрорайоні Блакитний, який будувався вже під час пізнього застою у 1980-му.
«Обжора» – донецька мережа супермаркетів. До війни їх по області працювало більше десятка. Про долю магазинів повідомлення за цей час були суперечливі: з одного боку, окупаційна адміністрація Донецька у 2018-му заявляла, що відібрала «Обжору» у законного українського власника разом з іншою мережею – «Авоська». Це в ОРДЛО називають «націоналізацією». З іншого – українське слідство звинувачувало власника цих магазинів, політика В'ячеслава Соболєва у фінансуванні тероризму через те, що його мережа продовжувала працювати під окупацією. Через скандал Соболєв, який спробував балотуватися до Київської міської ради від БПП, зняв свою кандидатуру з виборів 2015 року.
Ця «Обжора» у 2015-му була пошкоджена осколками, але знову працює.
Як і до війни, на Мирному не припиняється торгівля. На борді вдалині бачимо заклик брати участь у так званому «переписі населення», що тривав із 1 до 14 жовтня. Задля його проведення угруповання «ЛДНР» навіть залучили фахівців Росстату, але марно: як виявилося, багато хто із донеччан просто не відкрив переписувальникам двері.
Навіть у дворах перші поверхи багатоповерхівок віддані під магазини та салони – іще одна ознака «елітарності» району.
Довоєнна «фішка» Донецька – мережа магазинів кондвиробів «Золотий ключик». До війни вони належали компанії «Конті» одного із «господарів» Донецька Бориса Колеснікова. Після «націоналізації» «Конті» став «Тором», а у 2017-му мережа магазинів знову запрацювала.
Угруповання «ДНР» активно «мітить» територію своїм чорно-червоно-синім прапором. Триколор угруповання і на зупинках транспорту, і на газетних кіосках, і на школах, і навіть...на шинках.
Донецьком іздять автівки як на українських, так і на «ДНРівських» номерах. І справа тут не у любові до сепаратистів – угруповання зобов'язує змінювати номерні знаки на нелегальні. Але на таких не в'їдеш на підконтрольну територію.
Ріг вулиці Купріна і Ленінського проспекту одразу став точкою жвавої торгівлі – як місце на виїзді з міста. Згодом кілька яток перетворилися на великий ринок, на якому велися торгівельні війни та про який знало все місто.
До речі, ім'я російського письменника Олександра Купріна з'явилося у донецькій топоніміці не випадково - як, приміром, із Ленінським проспектом. Він дійсно був в Юзівці у 1896-му році як кореспондент київських газет. Тут він написал кілька нарисів про роботу на заводах і повість «Молох».
Ринок Мирний. Зверніть увагу на точку продажу сім-карт праворуч: захоплений бойовиками Vodafone у Донецьку називається по-старому, МТС. В ОРДЛО є зв'язок лише цього мобільного оператора, а також – місцевого «Фенікса», покриття якого обмежується тільки окупованою територією.
На Мирному працює одна з найкращих спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням англійської у Донецьку – школа №115. До війни навчатися в ній було дуже престижно.
Тепер тут більше уваги приділяють «патріотичному вихованню» школярів.
Мирний – район, розташований на височині, через що з місцевих «панельок» видно майже весь Донецьк. З 14-поверхівки бачимо центр міста: висотка по центру – торговельно-офісний центр Green Plaza. Там досі є зашиті ДСП вікна, що були вибиті вибухами в 2014-му. Прямо по курсу – центральна площа Леніна.
Приватний сектор біля металургійного заводу, на задньому плані – терикон шахти «Заперевальна».
Типова вулиця донецького «спальника», висажена тополями.
Де б іще ви хотіли пройтися віртуально? Пишіть на нашу пошту Donbas_Radio@rferl.org , у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ – ТУТ.
