Онлайн-музей, який можна відвідати з 18 лютого, має на меті зробити культурну спадщину України доступною для громадськості в той час, коли багато представлених артефактів неможливо побачити на власні очі.

Онлайн-виставка під назвою «Наша земля, наша історія: перехрестя української історії» демонструє 25 3D-сканів історичних об’єктів, багато з яких нині зберігаються у таємних сховищах, щоб захистити їх від війни.

Віртуальний музей поділений на п’ять залів: Північ, Південь, Схід, Захід і Центр – «кожен із них символізує різні культурні витоки, що сформували Україну та зробили у її складну спадщину й культурну ідентичність».

Серед представлених артефактів – наприклад, теракотова фігурка зі сумнозвісного острова Зміїний, який Росія захопила на початку повномасштабного вторгнення, а Україна повернула під контроль влітку 2022 року.

Сканування здійснюють шляхом створення великої кількості фотографій, що перекривають одна одну, з різних ракурсів і за рівномірного освітлення. Потім ці знімки завантажують у спеціальну програму, яка перетворює їх на одне високодеталізоване 3D-зображення.

Олександра Іванова, історикиня та археологиня з української найково-дослідницької організації «Архаїка», була однією із 32 експертів, які їздили до Польщі на навчання з 3D-візуалізації та створили частину сканів для віртуального музею. Вона зазначає, що файли 3D-зображень навіть невеликих артефактів можуть сягати сотень гігабайтів, тому роздільна здатність зображень на публічному вебсайті є обмеженою. Проте оригінальні багатогігабайтні скани, зібрані в межах проєкту, вже використовуються іноземними дослідниками.

«Вони не приїжджають в Україну – просто отримують ці файли, досліджують їх і публікують статті», – сказала вона Радіо Свобода, додавши, що надзвичайно детальні 3D-зображення є «корисним інструментом у часи війни, коли науковцям з інших країн заборонено приїжджати в Україну, а транспортувати артефакти за кордон дуже небезпечно».

За даними ЮНЕСКО, 39 українських музеїв та чотири археологічні пам’ятки були пошкоджені під час російського повномасштабного вторгнення, що триває.

Марія Лобанова на власному досвіді відчула загрозу історичним скарбам своєї країни. 20 липня 2023 року кураторка Одеського археологічного музею сховалася у ванній кімнаті своєї квартири, коли на портове місто обрушився шквал російських ракет і дронів. Наступного ранку вона прийшла до музею і виявила вибиті вікна та тріщину в стелі однієї з кімнат, яка згодом обвалилася.

Вона розповіла, що зголосилася пройти навчання із 3D-зйомки для віртуального музею, оскільки майже чотири роки війни підтвердили суворий урок, що «культурна спадщина може бути втрачена або пошкоджена будь-якої миті». Крім того, оскільки Одеса нині вважається ризикованим напрямком для іноземних туристів і дослідників, кураторка каже: «Багато унікальних об’єктів залишаються невидимими для світу».

Віртуальний музей – нещодавня ініціатива зі збереження матеріальної спадщини України шляхом цифрового сканування. Від початку повномасштабного вторгнення 2022 року волонтери й експерти зібрали терабайти даних у межах проєктів, які передбачали оцифрування державних архівів і навіть цілих історичних будівель. Проєкт «Наша земля» фінансувався різними групами, зокрема Iron Mountain Living Legacy Initiative, Фондом послів США зі збереження культурної спадщини та Ягеллонським університетом у Кракові. Ініціативу реалізували організація «Архіїка» та CyArk – організація, що займається картографуванням світової спадщини за допомогою технологій 3D-сканування.

Лобанова каже, що, попри те, що більшість музейних скарбів по всій Україні нині зберігається у сховищах, інтерес до української спадщини з початку війни лише зріс.

«Я помітила, що багато людей хочуть прийти до [Одеського] музею. Вони стали більш зацікавленими, ставлять запитання», – каже вона.

За її словами, це явище спостерігається і в інших культурних установах: «Це добре помітно всюди в Україні – не лише в музеях. Люди також хочуть відвідувати українські театри й слухати українську музику, просто щоб більше дізнатися про свою спадщину».