Двадцятиградусні морози і дрони, які контролюють усе на лінії фронті і обабіч неї. Усі завдання з логістики і евакуації тепер дуже ускладнені. «Важко евакуювати поранених», кажуть бойові медики. Журналісти створеної Радіо Свобода телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время» побували на Гуляйпільському напрямку і подивилися, як працює одна з евакуаційних груп на передовій.
За кожне життя українського військового на фронті борються медики, які самі не рідко потрапляють під російські удари.
Крім російських безпілотників та артилерійських снарядів, цієї зими для військових справжніми ворогами стали сильні морози.
Група евакуації їде за пораненими. Їх двоє: легкий і важкий. Маршрут до стабілізаційного пункту Павло з Андрієм знають напам’ять. Але звичною цю дорогу не назвеш. У небі – безліч дронів, будь-який виїзд може стати останнім.
Павло розповідає:
– Через дрони важко евакуювати поранених. Нас уже пробували наздоганяти.
Гуляйпільський напрямок попри морози – один із найгарячіших на фронті. У приміщенні стабілізаційного пункту 5–ї штурмової бригади ЗСУ медики метушаться над важким пацієнтом.
Він при свідомості.
Медики не дають йому замовкнути ні на секунду:
– Не відчуваєш ніг? Ноги на місці. Не переживай. Давай через рот видихай. Спокійно. З нами тепло, з нами добре, не боляче. Полеж
Андрій і Павло з ношами вже поруч. Вони відвезуть пораненого до лікарні. Військовослужбовець наступив на міну. Праву стопу врятувати не вдалося.
Анестезіологиня 5–ї бригади ЗСУ Тетяна каже:
– Швидше за все, там буде ампутація. Далі – протезування. Але знову–таки, на жаль, це не рідкість зараз, що є ампутації через міни.
Мінно-вибухові травми – не єдина проблема. Ворог медиків зараз ще й сильний холод. Військових часто привозять із сильними обмороженнями.
Лікарка розповідає:
– Не відразу є можливість витягнути з позиції поранених. Вони самі іноді не мають можливості дістатися до якогось місця, де можуть зігрітися. Був поранений із дуже сильним переохолодженням. Ми стабілізували, зігрівали всіма можливими способами.
Тетяна – дитяча анестезіологиня. До армії пішла в перші дні російського вторгнення.
Рідні відмовляли, але зрозуміли, що сперечатися марно:
– У мене старший брат загинув в АТО у 2019 році. Це була велика травма для нашої родини. На початку війни я вже хотіла кудись іти сама. Я дзвонила в якісь ТРО. Мене не брали, бо дівчина.
Спершу Тетяна супроводжувала поранених військовослужбовців на евакуаційних спецпотягах. Але рік тому перевелася в бойову бригаду:
– Думала про те, що я можу набагато більше робити тут, бути корисною, допомагати, рятувати.
Тепер робоче місце Тетяни – секретний підземний стабпункт. Сюди везуть прямо з поля бою:
– Закінчення війни конкретно від стабілізаційного пункту не залежить. Ми тут лише надаємо допомогу пораненим і будемо стільки, скільки потрібно. Ми свою роботу робимо. Хочеться вірити і сподіватися, що не тільки ми.
- На війні Росії проти України загинули, поранені або зникли безвісти майже мільйон 200 тисяч російських військових, пише газета The New York Times, переказуючи дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні.
- Втрати України дослідники оцінюють у 600 тисяч осіб. Число загиблих російських військових центр оцінив у 325 тисяч. Число загиблих солдатів ЗСУ – від 100 до 140 тисяч.
- Офіційно Росія дані про втрати не повідомляла від 2022 року, коли тогочасний російський міністр оборони Сергій Шойгу називав цифру у 5937 загиблих російських солдатів.
- Київ також тривалий час не озвучував втрат, заявляючи, що дані будуть розкриті після війни. Водночас президент України Володимир Зеленський на початку 2025 року в інтервʼю NBC News заявив, що від лютого 2022 року у війні Україна втратила загиблими понад 46 тисяч солдатів і близько 380 тисяч пораненими.
- Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський 13 січня цього року заявив, що в 2025 році вдалося зменшити кількість втрат особового складу ЗСУ на 13%. Деталей щодо українських втрат він не навів.
Форум