Футбольна команда із зубожілого та забутого всіма закутка Європи не лише пройшла відбір престижного футбольного чемпіонату, а й перемогла титана європейського футболу майже відразу після початку змагань.
Поява «Шерифа» із Тирасполя, тренером якого є українець Юрій Вернидуб, у Лізі чемпіонів привернула увагу медіа в усьому світі, особливо після того, як клуб обіграв «Реал Мадрид» наприкінці вересня з рахунком 2-1. На їхньому шляху ще один гігант: 19 жовтня вони зіграють з командою «Інтер Мілан».
Але за лаштунками цієї історії, яка нагадує голлівудський фільм, є темна історія.
Команда – це частина бізнес-імперії, заснованої двома чоловіками з сумнівним минулим. Ця імперія не лише контролює економіку, а і політику Придністров’я – невизнаної і залежної від Кремля держави, яку світ вважає частиною Молдови.
Ця компанія – ТОВ «Шериф» – була заснована Віктором Гушаном та Іллею Казмали. Їй належать супермаркети, автозаправні станції, будівельні компанії, готелі, мережа мобільного зв’язку, пекарні, лікеро-горілчаний завод, мініімперія радіостанцій та каналів телебачення. Стверджують, що Шериф володіє 60% економіки регіону.
Найкраще компанія відома саме за футбольною командою, яку було засновано у 1997 році. Віктор Гушан обіймає посаду президента клубу. Попри свої сепаратистські зв’язки, команда грає та перемагає у молдовській футбольній лізі, до якої входять лише 8 клубів.
«Футбольний клуб «Шериф Тирасполь» – це лише частина імперії, яка, грубо кажучи, економічно контролює сепаратистський регіон», – пояснює у інтерв’ю для Радіо Свобода Сабіне фон Льовіс з берлінського Інституту східноєвропейських та міжнародних досліджень. «Це стосується і політики. Кожен депутат має стосунок до партії, яку фінансує Гушан», – додає фон Льовіс. Вона має на увазі партію «Оновлення».
Проросійські сепаратисти проголосили незалежність регіону від Молдови в 1990 році через побоювання того, що після розпаду СРСР Кишинів прагнутиме возз’єднання з Румунією. Через два роки між сепаратистами та збройними силами Молдови розпочався збройний конфлікт, в якому загинули майже 600 людей.
Наразі у регіоні є три рівні групи: українці, росіяни та молдовани. Близько половини жителів Придністров’я мають російське громадянство. Багато з них також мають громадянство Молдови.
Придністров’я має власну прикордонну службу, армію, валюту та прапор, на якому зображені серп та молот. Держава не визнана світовим співтовариством, що не заважає Москві неофіційно підтримувати самопроголошену владу, зокрема через безкоштовні поставки енергоносіїв. Наразі там дислоковані 1500-2000 російських солдатів. Придністровський конфлікт є одним з найдовших заморожених конфліктів у Європі.
Придністров’я вже давно вважають регіоном, в якому час застиг напередодні розпаду СРСР. У регіоні не існує закону. У звіті Державного департаменту США за 2020 рік зазначено, що серед довгого списку порушень прав людини у Придністров’ї є безпідставні арешти, вимушені зникнення, катування та суттєві обмеження свободи пересування.
Почалося все із супермаркетів
Про радянське минуле двох бізнесменів відомо небагато. У 1993 році 59-річний Гушан та 58-річний Казмали заснували холдинг «Шериф». Тоді вони уклали угоду з першим де-факто «очільником Придністров'я» Ігорем Смирновим: він передав майбутнім олігархам державні продуктові магазини на контрольованій сепаратистами території.
«Вони перетворили ці магазини в мережу супермаркетів у західному стилі та наповнили її більш-менш легально придбаними товарами», – пояснює фон Льовіс.
Незабаром з’явилися супермаркети «Шериф» під п’ятикутною зіркою – логотипом компанії. Вважається, що у них продається контрабанда, яка потрапляла в Придністров’я через український кордон.
«Понад чверть століття Молдова не контролює придністровську ділянку молдовсько-українського кордону», – пояснює Володимир Торік, редактор видання журналістських розслідувань RISE Moldova, яке є членом Міжнародної мережі журналістських розслідувань та Проєкту з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP).
RISE Moldova та багато інших видань повідомляли, що джерело статків «Шерифа» – це незаконна торгівля цигарками, алкоголем та продуктами харчування. Здебільшого ці товари контрабандно везуть з Одеського порту, який розташований за 80 кілометрів від регіону.
«Шериф» та афілійовані з холдингом компаній контролюють економіку Придністров’я, вважає Майкл Бобік, американський науковець, який вивчає цей регіон та «Шериф».
«Завдяки тому, що вони встановили контроль над державою і монополізували споживчий сектор, те, що колись вважалося контрабандою, зараз є невід'ємною частиною економіки Придністров'я», – зазначив Бобік у коментарі Радіо Свобода.
«Шериф» також захопив й інші активи регіону, зокрема виставлену на аукціон радянську промисловість. Радник Смирнова Валерій Ліцкай відіграв ключову роль у приватизації. «Шериф переміг у конкурсі», заявив Ліцкай у коментарі для AFP 27 вересня. Він пояснив це тим, що холдинг запропонував «найкращі ціни». До того ж, «Шериф» гарантував, що заводи «продовжать працювати».
Разом з тим, Ліцкай зазначив, що компанія має «дуже темне кримінальне минуле». Він нагадав, що вони «жорстко боролися» з конкурентами.
«Шериф» не відповів на запити Радіо Свобода щодо звинувачень у кримінальній діяльності та незаконному походженні коштів.
Є такий вираз: «політика – це тінь бізнесу». Певно, ніщо не ілюструє його краще, ніж відносини між правлячою партією «Оновлення» та холдингом «Шериф» у Придністров’ї.
«Усі члени парламенту пов'язані з «Шерифом», хтось більшою мірою, хтось меншою. Син Гушана – депутат», – пояснює фон Льовіс. Вона має на увазі Євгена Гушана, члена так званої «Верховної Ради Придністров'я».
Ці відносини вигідні як для холдингу «Шериф», що збільшує прибутки, так і для депутатів, які працюють на компанію. RISE Moldova навіть називала Придністров’я «Республікою Шериф». Видання стверджувало, що до 2015 року третина бюджету сепаратистів потрапляла в компанії, які належать «Шерифу».
Президентську кампанію нинішнього де-факто «очільника Придністров'я» Вадима Красносельського фінансував «Шериф». Красносельський нахвалював компанію та називав її «головним платником податків» регіону. «Вони створюють нові робочі місця, вони інвестують, – сказав він у вересні у розмові з AFP. – Вони – надійний партнер. Їм можна довіряти».
Російська м’яка сила
У 1997 році Гушан і Казмали заснували футбольний клуб «Шериф» через ребрендинг вже існуючої команди – «Тирас Тирасполь». Бюджет клубу оцінюють у 4,7 млн доларів. Це не дуже багато як для європейських футбольних команд елітного рівня. Проте для Молдови, найбіднішої країни Європи, це надзвичайно багато. «Шериф», у складі якого переважно іноземні гравці та зовсім трохи молдован, виграв за 23 роки 19 титулів. Поява команди в Лізі чемпіонів цього сезону – це їхній найбільший успіх. Утім, ще в минулому команда пройшла кваліфікацію до Ліги Європи УЄФА, другого за престижністю футбольного змагання європейських клубів.
Але «Шериф» – це більше, ніж просто футбольна команда, вважає Михай Ісак, молдовський політичний експерт.
«Футбольний клуб бере участь у різних заходах, спрямованих на просування відносин між Придністров'ям і Росією», – заявив Ісак у коментарі для Euronews.
У 2015 році Москва допустила телекомунікаційну компанію «Шерифа» «Інтерднестрком» до роботи в анексованому Криму, повідомляє RISE Moldova.
Громадянин РФ Гушан є «переконаним прихильником «русского мира», одним з центрів якого має бути Придністров'я», сказав Ісак.
Гушан також має українське громадянство, землю та власність у Київській та Одеській областях. В останній на пов’язану з ним компанію зареєстроване помешкання, загальна площа якого складає 600 квадратних метрів, повідомляли «Схеми». Він використовує це помешкання для відпочинку.
Гушан не лише володіє нерухомістю за кордоном – афілійовані з «Шерифом» компанії також працюють поза межами пострадянського простору. Їхні вироби – від текстилю до будівельних матеріалів – потрапляють до Західної Європи, ікра продається у США та Японії. Виробник текстилю Tirotex експортує до Італії більш ніж 40% своєї продукції.
«Немає що святкувати»
Відбір до Ліги чемпіонів вже приніс Гушану та імперії «Шериф» прибуток: команда заробила 15,64 млн євро. І загальний прибуток вже збільшився завдяки позитивним результатам команд. Кожен виграний матч в групі – а їх в «Шерифа» було вже два – приносить в скарбничку клубу 2,8 млн євро. За нічию сторони отримують по 930 тисяч євро. І чим далі команда просувається, тим більше грошей гарантовано. Переможець турніру виграє в сумі 85,1 млн євро.
Хоч багато хто у Молдові вітав успіхи команди в Лізі чемпіонів, репортер з Кишиневу Мадалін Нечуту каже, що успіх на полі навряд піде на користь Придністров’ю, не кажучи вже про Молдову.
«Вони не просувають спорт чи спортсменів з Республіки Молдова, та й навіть із Придністров’я. Уявімо, що ситуація обернена: все одно немає що святкувати», – сказав Нечуту в розмові з Молдовською службою Радіо Свобода. Він зазначив, що насправді в команді мало молдован: «Ми бачили, що команда з великим бюджетом, як кажуть у банку, «принесла дивіденди». Вона вийшла в груповий етап Ліги чемпіонів, це піде на користь власникам клубу».
Чи не найвагомішим досягненням «Шерифа» є покращення міжнародного іміджу Придністров’я, так званий «sportwashing» (відбілювання іміджу завдяки спортивним досягненням – ред.), заявляє Нечуту.
«Очільники Придністров'я останнім часом намагалися покращити імідж регіону у світовому співтоваристві. Їм у цьому активно допомагала Росія. Але те, чого вони не змогли досягти за допомогою класичної дипломатії, вони досягли завдяки дипломатії футболу».
(Молдовська служба RFE/RL долучилася до створення цього репортажу)
