Олександр Дубровський
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Китай офіційно став «кращим другом Кремля». При цьому деякі російські офіційні особи, і особливо спецслужби, як і раніше, з глибокою підозрою ставляться до Пекіна, оцінюючи його справжні наміри щодо Росії. Однак опитування показують, що більшість пересічних російських громадян ставляться до КНР та всього китайського зі симпатією та інтересом на тлі оголошення російського владою усього західного «ворожим та бездуховним».
Російська влада продовжує твердити про «золоту еру», що настала у відносинах із Китайською Народною Республікою, яка фактично виступає на боці Кремля в його війні проти України.
Офіційна китайська пропаганда також всіляко підтримує тезу про обов’язкову найтіснішу співпрацю з Росією.
Під час останньої особистої зустрічі президента Росії Володимира Путіна та голови КНР Сі Цзіньпіна у Монголії у вересні, організованої з ініціативи Пекіна, китайський лідер наголосив, що бажає зміцнювати політичну взаємодію з Москвою та спільно «усувати зовнішні перешкоди».
Путін, своєю чергою, зазначив, що Росія та Китай сьогодні «мають багато спільного», а їхні народи «об’єднують давні традиції дружби та взаємної підтримки».
Майбутнє російської економіки, яка через війну і санкції зайшла в період стагнації, сьогодні опинилося в критичній залежності від КНР.
Сі Цзіньпін надав Путіну серйозну підтримку в умовах міжнародних санкцій – не лише в міжнародній політиці, а й замінивши на полицях магазинів усілякі західні споживчі товари, які росіяни тепер не можуть купити через санкції, на китайські.
Крім того, Китай залишається найбільшим покупцем російських енергоносіїв.
Офіційна атмосфера нескінченних взаємних компліментів, похвал та багатозначних обіцянок, що встановилася між Пекіном та Москвою, не могла не позначитися і на настроях пересічного російського обивателя.
Сьогодні в російському суспільстві виникла справжня мода на все китайське – на вивчення китайської мови, на китайські кіно, мистецтво та попкультуру, а також на туристичні поїздки та відпочинок у КНР. Китайські автомобілі стали звичайним явищем на вулицях російських міст.
Сім’ї російської еліти наймають для дітей китайських нянь, а московські та петербурзькі музеї й концертні зали активно рекламують китайські виставки та шоу.
Що кажуть соцопитування?
Державний Всеросійський центр вивчення громадської думки (ВЦВГД), тісно пов’язаний із Кремлем, ще півтора року тому повідомив, що семеро з десяти росіян характеризують відносини двох країн як дружні та добросусідські (72 відсотки), і це максимум за весь час спостережень.
А 76 відсотків опитаних вважають, що Китаю вдалося повністю (18 відсотків) або певною мірою (58 відсотків) замінити Захід як економічного партнера Росії та компенсувати західні санкції.
«Левада-центр», який сприймається як більш незалежний, наводить такі ж дані, виходячи з результатів власного опитування «Образ Китаю в російській громадській думці», організованого наприкінці 2024 року.
Як пишуть автори дослідження, позитивне ставлення до Китаю серед росіян сьогодні б’є всі рекорди, тоді як ставлення до країн Заходу перебуває на історичних мінімумах.
Якщо двадцять років тому лише п’ята частина росіян вважала, що Китай можна зарахувати до великих держав, то сьогодні так думають уже дві третини опитаних «Левада-центром».
Чверть усіх асоціацій росіян, які відповідали на запитання, були пов’язані з китайськими товарами – телефонами, автомобілями, побутовою технікою, одягом, із торговими марками Xiaomi, Huawei, Haval або онлайн-магазином AliExpress. Ще чверть відповідей респондентів «Левада-центру» на запитання про асоціації з Китаєм містили згадки різних аспектів китайської культури: китайської кухні та медицини, історії, чайних церемоній, серіалів та китайської мови.
Китай як «анти-Америка»
Респонденти старшого віку з теплотою відгукувалися про китайців як про носіїв «традиційних цінностей» – на відміну від «бездуховного Заходу». Багатьох цікавлять відпочинок у Китаї та шопінг – там уже на кінець 2024 року побували понад 6 відсотків опитаних громадян Росії (і майже половина мешканців російського Далекого Сходу).
Загальний висновок соціологів такий: сьогодні Китай багато в чому сприймається російською громадською думкою як противага Заходу, «анти-Америка». А пропагований офіційно «розворот у бік Китаю» оцінюється як важливий елемент політики Володимира Путіна – і тому відтворює ставлення до самого президента. Схоже спостерігається і щодо США, до яких опозиційно налаштовані росіяни ставляться незрівнянно краще за прихильників влади.
На пряме запитання про те, чи становить Китай загрозу для Росії, ствердно відповідав лише кожен п’ятий опитаний «Левада-центром», більшість (72 відсотки) так не вважає. Втім, багато респондентів зазначали, що якщо Росії не вдасться розвинути власне виробництво та технології і відновити відносини із Заходом, то в країни існує ризик «стати васалом Пекіна», після чого той зможе «диктувати нам свої умови і в будь-який час прикрити лавочку, як прикрили Америка з Європою».
Репортаж Reuters з китайського парку «Хуамін» в Останкінському районі Москви на березі річки Яуза неподалік ВДНГ:
Як свідчить офіційна статистика російського сервісу з пошуку високооплачуваної роботи SuperJob, китайська мова посіла четверту сходинку в топ-5 за популярністю іноземних мов, які хочуть вивчити мешканці Росії. Вона стрімко витісняє англійську, іспанську та німецьку, що поки що займають перші три місця. Дедалі більше росіян вважають, що для людей, які володіють китайською мовою, відкривається набагато більше перспектив.
Згідно з останніми даними, попит на фахівців зі знанням китайської мови за останній рік у Росії зріс більш ніж у 2,1 раза. За інформацією SuperJob, володіння китайською мовою на розмовному чи вільному рівні підвищує середній заробіток фахівця на 18–20 відсотків.
У Москві сьогодні кількість дівчат та юнаків, які бажають вивчати китайську мову в ще небагатьох державних середніх школах, що дають таку можливість, зашкалює, а мандаринський діалект китайської вже став основним предметом не лише в лінгвістичних вишах, але навіть і в деяких технікумах.
Китайські автомобілі, які буквально заполонили російські міста, – також дедалі помітніша ознака глибокого проникнення КНР у Росію і того, як вона захоплює ринкові ніші, що звільнилися після початку війни в Україні.
За даними консалтингової компанії «Автостат», лише минулого року їх було продано понад 900 тисяч – тоді як у довоєнному 2021 році покупці в Росії придбали лише 115 тисяч китайських автомашин.
На початку минулого року Володимир Путін оголосив 2024-й і 2025-й «роками культури Росії – Китаю». Як зазначала «Медуза», ще 2024 року в Росії стало незвично багато китайської культури. У музеях показували китайське мистецтво, на театральних фестивалях – китайські вистави, на стрімінгах виходили серіали виробництва КНР, а китайські романи та оповідання в жанрі фентезі виявилися хітом продажів книжкових магазинів.
Автори статті зазначали, що все це, безумовно, визначалося щирим інтересом росіян. Але цей інтерес багато в чому виявився прямим наслідком офіційної кремлівської політичної повістки та відповідає вимогам новітньої російської державної ідеології.
Наприкінці січня 2024 року мерія Москви вперше оформила центр міста у звичному для КНР стилі святкування місячного Нового року, прикрасивши пішохідні вулиці червоними ліхтарями та встановивши поряд із Красною площею фігуру великої панди, яка обіймала новорічну ялинку. У московському метро з’явилися поїзди, оформлені в китайському стилі, та схеми ліній і пересадок китайською мовою.
На міських рекламних щитах та російських телеканалах тепер часто миготять та згадуються різні вислови Сі Цзіньпіна, особливо щодо «дружби з Росією» та побудови «багатополярного світу» (на кшталт «смачний суп виходить, якщо змішувати різні інгредієнти»). Китайські ресторани стали з’являтися абсолютно в усіх містах Росії – хоча ще 10–15 років тому їх було на пальцях перерахувати.
На початку 2025 року на екрани в Росії вийшов розрекламований блокбастер «Червоний шовк», спільний російсько-китайський фільм про китайських комуністів та радянських чекістів, які разом борються з японськими диверсантами-вбивцями, китайськими націоналістами та бандитами-хунхузами і, звичайно, їхніми «англосаксонськими покровителями» на Транссибірській магістралі в 1927 році.
Фільм зняли за підтримки російського державного Фонду кіно та Міністерства культури РФ, яке заздалегідь називало його «найбільш очікуваним фільмом 2025 року».
Вже анонсовано і його продовження під назвою «Чорний шовк». Але, попри участь багатьох провідних російських кіноакторів та профінансовану державою рекламну кампанію, «Червоний шовк» став касовим провалом.
Трейлер фильму «Червоний шовк»:
Шпіонаж «кращого друга»
При цьому, як укотре з’ясувалося нещодавно, КНР веде в Російській Федерації діяльність найрізноманітнішого роду, і зовсім не лише дружню – і, в тому числі, зрозуміло, розвідувальну.
Наприклад, 9 червня 2025 року американське видання The New York Times (NYT) опублікувало власне велике розслідування, в якому йдеться про те, що, попри офіційні запевнення у дружбі та політико-ідеологічній близькості, у внутрішніх документах ФСБ Росії Китай однозначно позначається як «небезпечний ворог».
NYT, посилаючись на секретний російський меморандум, переданий хакерською групою Ares Leaks, писало, що засекречений підрозділ ФСБ, який раніше публічно не згадувався, неодноразово попереджав Кремль про серйозні загрози, що походять від Пекіна.
Судячи з восьмисторінкового документа, що витік із Луб’янки, КНР будує відверто загарбницькі стратегічні плани щодо Росії.
