1 вересня 57 держав-членів ОБСЄ одноголосно вирішили розпустити Мінську групу ОБСЄ до кінця року.
Створена в 1992 році для пошуку мирного, переговорного врегулювання конфлікту між Вірменією та Азербайджаном щодо Нагірного Карабаху, група фактично перебуває в занепаді після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.
Потім, минулого місяця, Вірменія та Азербайджан підписали мирний договір за посередництва США поза межами групи.
Радіо Свобода/Радіо Свобода розглядає, як вона була створена, чого досягла та що означає її розпуск.
Що таке Мінська група ОБСЄ?
Групу було створено попередником ОБСЄ, НБСЄ (Нарадою з безпеки та співробітництва в Європі), 33 роки тому в розпал першої війни в Нагірному Карабаху як спосіб забезпечення форуму для врегулювання конфлікту.
У багатьох відношеннях на той час існували великі надії на те, що міжнародне співтовариство зможе вирішити це питання після розпаду Радянського Союзу та швидкої демократизації в колишніх країнах Варшавського договору.
Спочатку ідея полягала в тому, що конференція відбудеться в Мінську, звідси й назва групи, але донині жодної зустрічі в столиці Білорусі так і не відбулося.
Але група розвинула структуру, до якої входили три постійні співголови, що чергують один за одним – Франція, Росія та США, – а також низка держав-учасниць, до яких, окрім воюючих Вірменії та Азербайджану, також входили Білорусь, Фінляндія, Німеччина, Італія, Швеція та Туреччина.
Цілі були чіткими: досягти припинення всіх бойових дій, знайти переговорне рішення та надання миротворців ОБСЄ для підтримки порядку.
Чи це те саме, що й Мінські угоди?
Ні. ОБСЄ також була залучена до цього, але Мінські угоди (також відомі як Мінськ-1 та Мінськ-2 і Мінські протоколи) були ще однією міжнародною спробою врегулювати інший конфлікт.
Цього разу це стосувалося бойових дій між Україною та підтримуваними Росією сепаратистами в Донецьку та Луганську ще у 2014 році.
Окрім ОБСЄ, Росії та України, до переговорників у цьому випадку також входили Франція та Німеччина, і вони насправді часто зустрічалися у столиці Білорусі.
Але, як і у випадку з Мінською групою ОБСЄ, справедливо буде сказати, що Мінські угоди насправді не досягли значних результатів, оскільки Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році.
Отже, чого ж досягла Мінська група?
Чесно кажучи, дуже мало, якщо взагалі щось.
Жодної з цілей не було досягнуто, і дипломати ОБСЄ, які спілкувалися з Радіо Свобода на умовах анонімності, також це визнають. Вони також додали, що, мабуть, єдиною заслугою групи є те, що вона придушила зростаючу напруженість між Баку та Єреваном наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років.
Зрештою, консенсусний характер ОБСЄ з постійним правом вето завадив групі бути ефективною.
Не допомогло й те, що напруженість між співголовами зростала, зокрема після насильницької анексії Криму Росією у 2014 році, і була порушена до незворотності після повномасштабного вторгнення в Україну вісім років потому.
З іншого боку, Азербайджан також ніколи не був задоволений Францією та Сполученими Штатами, часто звинувачуючи їх у упередженості та потуранні їхнім вірменським діаспорам.
Чому це закінчується зараз?
Щойно восени 2020 року спалахнула друга війна в Нагірному Карабаху, це стало очевидним.
Коли Азербайджан захопив значну частину спірних територій, Баку негайно закликав до припинення діяльності Мінської групи. Коли країна захопила решту територій, що перебували під контролем Вірменії, три роки по тому цей заклик повторили ще більш енергійно.
Той факт, що ОБСЄ була повністю відсторонена під час цих бойових дій, а російські миротворці не втрутилися, були чіткими ознаками того, що група стала маргіналізованою.
У рамках мирної угоди, парафованої під егідою президента США Дональда Трампа на початку серпня, Вірменія також підтримала ідею позбутися цієї групи, незважаючи на протести вигнаних карабахських вірмен, які зазначили, що розпуск Мінської групи легітимізує «етнічні чистки, проведені Азербайджаном у Нагірному Карабаху».
Що це означає?
Цікаво, що це може означати, що ОБСЄ може ухвалити свій перший бюджет з 2021 року.
Організація зі штаб-квартирою у Відні потребує одностайності для затвердження своїх фінансових рамок, і Баку поки що наклав вето на пакет у розмірі 158 мільйонів євро (184 мільйони доларів США), оскільки він все ще містить гроші для Мінської групи.
Однак ще належить побачити, чи схвалить Росія це рішення, оскільки Москва також критично ставилася до низки питань, таких як діяльність ОБСЄ в Україні та діяльність Бюро з демократичних інститутів і прав людини та Бюро зі спостереження за виборами, які Кремль вважає політично упередженими.
Також буде цікаво спостерігати за Росією в майбутньому.
Чи сигналізує розпад Мінської групи про зменшення російського впливу на Південному Кавказі?
І що все означає для майбутнього ОБСЄ?
Гельсінському Заключному Акту, який проклав шлях для організації, нещодавно виповнилося 50 років, що було відзначено пишною церемонією у столиці Фінляндії на початку цього літа.
З цієї вечірки стало зрозуміло, що немає єдиної думки щодо того, на чому ОБСЄ насправді зосередиться в майбутньому.
Але наслідки будуть відчутні і за межами ОБСЄ, оскільки міжнародні організації понесуть на себе відповідальність за нездатність активізуватися та вирішувати кризи.
Євросоюз вже хвилюється через те, що його виключають з переговорів щодо майбутнього України, також розмірковує над тим, чи слід наступною закрити свою моніторингову місію у Вірменії (EUMM).
Місія, створена два роки тому для спостереження за кордоном Вірменії з Азербайджаном, раніше викликала гнів Баку, незважаючи на свій помірний розмір – лише 200 спостерігачів.
Оскільки Азербайджан успішно наполягає на закритті Мінської групи, європейські дипломати вважають, що наступною може бути EUMM.
Форум