Ведучий програми «Ранок з Україною» на телеканалі «Україна» Анатолій Анатоліч вважає своїм улюбленим місцем у Криму селище Гурзуф, але не планує відвідувати півострів до деокупації. Про це він заявив проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії наприкінці серпня.
Щоб розпитати Анатолія Анатоліча докладніше ‒ про спогади, пов'язані з Кримом, і про плани на час після його деокупації, ‒ ведуча Катерина Некреча запросила його в ефір Радіо Крим.Реалії.
‒ Анатолію, чому ви, не будучи кримчанином, стежте за тим, що відбувається в Криму?
‒ Як і у багатьох українців, у мене з Кримом пов'язано дуже багато приємних спогадів, а починаючи з 2014 року ‒ багато болісних емоцій. І взагалі новини Криму ‒ це новини моєї країни. Звичайно, у першу чергу, це місце, куди ми їздили відпочивати ‒ на курорти Південного узбережжя. Водночас Крим, як і Донецьк, для багатьох артистів був місцем роботи ‒ на корпоративах тощо. У грудні я бував на півострові по декілька разів, тому що всі великі компанії відзначали там Новий рік. Я пам'ятаю, як ми зі співачкою Йолкою після корпоративу в готелі «Ялта-Інтурист» невиспані спілкувалися на вічні теми, говорили за життя тощо.
‒ І все ж ви виділяєте як улюблене місце в Криму саме Гурзуф. Чому?
Півострів здавався мені такою собі Каліфорнією ‒ багатонаціональним курортом. Скоро буде вже сім років, як я не був у Криму
‒ По-перше, можу похвалитися, що в дитинстві я двічі бував в «Артеку» завдяки бабусі, яка мала стосунок до розподілу путівок. Так, я побачив Гурзуф ще маленьким хлопчиком, а вже потім приїжджав туди студентом. По-друге, мій товариш працював музикантом у військовому пансіонаті в центрі селища, і я жив у нього в цих старих корпусах. Це було так круто! Вже пізніше, коли я став популярним ведучим, то багато працював у «Пальмірі Палас» за Ялтою. Останні два Нових роки перед анексією я зустрічав у Криму, мені дуже подобалася така традиція. Тоді півострів здавався мені такою собі Каліфорнією ‒ багатонаціональним курортом. Скоро буде вже сім років, як я не був у Криму.
Гурзуф у липні: пересохла Авунда, житло в оренду і малолюдні пляжі (фотогалерея)
‒ Як ви вперше дізналися про кримських татар?
Я подивився фільм «Хайтарма» Ахтема Сеітаблаєва і завдяки йому захопився вивченням цього питання, дуже багато читав про депортацію
‒ Пам'ятаю, ще студентом намагався познайомитися з дівчиною, а мені кажуть: «Ти що, це кримська татарка, там все суворо!» Значно пізніше я подивився фільм «Хайтарма» Ахтема Сеітаблаєва і завдяки йому захопився вивченням цього питання, дуже багато читав про депортацію. Я зрозумів, наскільки це глибока трагедія: батьки, бабусі та дідусі молодих кримських татар жили мрією повернутися на свою землю. Вони поверталися один раз ‒ їх знову виганяли, але вони знову їхали. Треба визнати, що до подій 2014 року я дуже мало знав про кримських татар ‒ і думаю, що те саме стосується більшості українців. Є історії, є проблеми, є люди, про яких можна й потрібно розповідати. Мені особливо радісно, коли у мене на каналі саме молоді глядачі дізнаються щось нове і дивуються: виявляється, у Криму все ось так!
‒ Ви також є автором і ведучим YouTube-каналу «Зе Інтерв’юєр». Яке інтерв'ю, пов'язане з Кримом, ви б виділили?
‒ Інтерв'ю з Джамалою набрало багато переглядів, і там було дуже багато про Крим. Я навіть відкрию секрет, що ми прибрали деякі шматочки інтерв'ю з фінального монтажу, які були дуже яскравими за змістом, емоційними, але деякі висловлювання могли б зашкодити близьким у Криму. Це велика проблема з усіма, з ким ми спілкуємося з цього приводу, у багатьох там залишилися родичі. Доводиться лавірувати, щоб нікого не підставити. Насправді я не хвилююся через кількість переглядів ‒ швидше, через їх якість і через людей, які дивляться. Нехай буде десять тисяч глядачів, але це будуть свідомі люди.
‒ Чи дивляться ваші випуски на YouTube у Росії?
‒ Від усієї аудиторії це десь 5% ‒ так само, як США. Ми робимо продукт тільки для українського ринку. Зрозуміло, що в Росії аудиторія YouTube в десятки разів більша, і стати популярнішими там легше, ніж в Україні ‒ хоча конкуренція теж більша. Якщо говорити про канали-мільйонники в нашій країні, значна частка від цих показників належить саме російській аудиторії. Це – ті ж інтерв’ю Дмитра Гордона і канали, що роблять якісь пародії ‒ вони точно орієнтуються на той ринок.
‒ При цьому ваш канал значною мірою російськомовний.
Треба робити максимально крутий контент українською ‒ це головний спосіб популяризувати мову
‒ Все дуже просто: якою мовою говорить гість, такою ми з ним і спілкуємося. Зрозуміло, що інтерв'ю, скажімо, із Сергієм Притулою, з Джамалою ми записуємо українською. У мене немає прив'язки до мови, а деяким гостям, які нещодавно перейшли на українську, легше говорити російською. Взагалі спекуляція на мовній проблемі, як ми пам'ятаємо, і була одним з головних тригерів у Донецьку та Криму: мовляв, зараз прийдуть і будуть переучувати нас, щоб ми говорили українською. Зрозуміло, все це вигадане, ніхто нікого не змусить. Мені здається, треба робити максимально крутий контент українською ‒ це головний спосіб популяризувати мову.
‒ Наш слухач запитує: чи брали ви інтерв'ю в українських зірок, які виступають у Росії ‒ Ані Лорак, Світлани Лободи?
‒ Ні, таких інтерв’ю у мене немає. Як би це прагматично не звучало, згідно із законодавством України, українці мають право працювати і в Криму, і в Росії, але жоден з наших артистів не виступає в окупованому Криму, напевно, показуючи свою позицію з цього приводу. Багатьом російським зіркам після концертів на півострові забороняють в'їзд в Україну. Більшість з них говорять, що на півострові теж живуть люди і що вони теж хочуть дивитися виступи. Тоді ти, напевно, маєш продемонструвати свою позицію і, не порушуючи законодавство України, в'їхати через Херсонську область ‒ і ніхто тоді не заборонить тобі в'їзд.
‒ Ви вже сказали, що не збираєтеся їхати до Криму до деокупації. А куди б насамперед поїхали після неї в першу чергу?
Дуже хочу ще раз поїхати з донькою Алісою в Крим і привезти на те саме місце, де вона вперше в житті побачила море
‒ Романтичне запитання! Моя старша донька Аліса у 9 років вже побувала на трьох океанах: купалася в Індійському, гуляла біля Тихого, ходила на кораблі в Атлантичному. Але її перше море ‒ Чорне, хоч вона й не пам'ятає, бо тоді їй було декілька місяців. Я дуже хочу ще раз поїхати з нею в Крим і привезти на те саме місце, де вона вперше в житті побачила море. Це, звичайно, Гурзуф. А взагалі я хотів би помандрувати Кримом автомобілем, різними місцями. Візьму кабріолет і поїду кататися Кримом!
‒ Прогноз: коли це може статися?
‒ Взагалі давати прогнози ‒ невдячна річ. Якби у мене був якийсь інсайт, я б із задоволенням розповів, що це трапиться вже через рік... Скажімо так: думаю, що деокупація відбудеться ‒ це лише питання часу. Хочеться, звичайно, раніше, поки ми молоді, живі і здорові. У мене є мрія ‒ пробігти марафон з Алушти до Ялти. Це якраз 44 кілометри. Заздалегідь гарантую кримчанам: коли ми повертаємося до Криму, я організовую крутий забіг.
