Christopher Miller
Mike Eckel
Пол Манафорт був не надто високої думки про Віктора Януковича.
Досвідчений політконсультант і лобіст зі США ще 2005 року висловлював серйозні застереження щодо нього, коли кілька українських олігархів залучили його до відновлення образу Януковича після поразки на президентських виборах попереднього року – тоді після Помаранчевої революції на виборах переміг Віктор Ющенко.
«Обрання Януковича кандидатом від адміністрації (мається на увазі адміністрація попереднього президента Леоніда Кучми – ред.) отруїло його образ так само, як діоксин отруїв тіло Ющенка», – писав тоді Манафорт у доповідній записці.
Виходячи з аналізу, викладеного в попередній частині цього звіту, відповідь на проблему ясна: Віктора Януковича треба замінитиПол Манафорт у доповідній записці 2005 року
А тепер перегорнімо час на п’ять років уперед: Янукович перемагає на президентських виборах в Україні, що дає Манафортові привід пишатися собою і нову роботу: намагання відполірувати образ Януковича на Заході.
Ці намагання, і величезні суми, що їх заплатили за це Манафортові, тепер перебувають в осередді уваги американського правосуддя і політично вибухового розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера.
Доповідна записка про Януковича оприлюднена разом із низкою інших матеріалів суду напередодні першого судового процесу щодо Манафорта – за звинуваченнями у фінансових злочинах. І це лише один із документів, які займають сотні сторінок і дають можливість зазирнути в політичні хитрощі Манафорта й надати нового виміру справі, що продовжує струшувати президентство Дональда Трампа.
Початки
Перш ніж увійти в українську кризу, Манафорт роками крутився в республіканських колах Вашингтона. Він був наближений до Боба Доула, колишнього сенатора – в 1980–90-х роках той був лідером республіканців у Сенаті, – а 1996 року організовував з’їзд Республіканської партії, коли Доул був її кандидатом на посаду президента США.
Манафорт потрапив на українську політичну сцену в час, коли країна все ще оговтувалася від наслідків Помаранчевої революції 2004 року. Того року Ющенко, важко отруєний діоксином, урешті переміг Януковича на президентських виборах – після місяців масових протестів, викликаних підозрами у фальсифікації результатів, суди скасували первісну «перемогу» Януковича і призначили переголосування другого туру.
Захід приймав Ющенка як свого через його ліберальні ідеали. Янукович натомість походив зі східного промислового донбаського регіону і вважався близьким до Росії.
Його політична сила, Партія регіонів, мала у своїх лавах багатьох найвпливовіших і найбагатших українських підприємців, які шукали способів повернути висуванців партії до влади. Серед цих олігархів був Рінат Ахметов, промисловець-мільярдер із Донецька, якого вважають найбагатшою людиною в Україні. Ахметов і познайомив Януковича з Манафортом.
9 червня 2005 року Манафорт написав Ахметову 35-сторінкову доповідну записку, в якій розкритикував Януковича, проаналізував його виборчу поразку і виклав дорожню мапу до майбутніх виборчих перемог.
За його словами, позиції Януковича погіршилися через невдоволення багатьох українців перебуванням при владі президента Леоніда Кучми.
«Гострота цих почуттів дуже сильна. Відповідно, здатність Януковича допомогти у веденні кампанії проти нинішньої влади не просто провалить її – вона й не набере обертів. Його керівництво кампанією, можливо, означатиме смертний вирок партії (Партії регіонів – ред.) і коаліції, які він очолює (навесні 2005 року Партія регіонів і ще кілька опозиційних тоді сил оголосили про принципову домовленість про створення широкої опозиційної коаліції – ред.)», – написав Манафорт.
Він також дуже різко оцінив перспективи Януковича.
«Виходячи з аналізу, викладеного в попередній частині цього звіту, відповідь на проблему ясна: Віктора Януковича треба замінити», – заявив він.
Радіо Свобода не вдалося сконтактувати з Януковичем, який 2014 року втік до Росії, щоб попросити про коментар. Телефон речника Ахметова був вимкнений, на смс-повідомлення він не відповів.
«Дружити з Росією»
Адвокати захисту Манафорта оприлюднили ці документи напередодні судового процесу над ним, що має початися 31 липня у штаті Вірджинія. Адвокати звинувачують Мюллера в намаганні долучити до справи свідчення, що її не стосуються.
У документах є імена й багатьох інших американських політконсультантів, із якими Манафорт зустрічався протягом років своєї діяльності.
Йдеться там і про Костянтина Килимника, таємничого росіянина, що був чільним представником Манафорта в Україні. Килимник, якого давно підозрюють у зв’язках із російськими спецслужбами, був раніше цього року звинувачений Мюллером у спробі вчинити вплив на потенційних свідків у справі.
В одному з лічених інтерв’ю, які давав Килимник, що, як вважають, зараз перебуває в Росії, він сказав Радіо Свобода 2017 року, що регулярно спілкувався з Манафортом у перебігу президентських виборів 2016 року у США.
У січні 2006 року Манафорт виклав план перемоги Януковича і Партії регіонів на парламентських виборах. Цей план будувався на просуванні добрих відносин із Росією. В той час Україна і Росія вели так звану «газову війну» навколо постачання російського газу до України і його транзиту українською територією на прибуткові європейські ринки, і ця суперечка призвела до нетривалої зупинки постачань.
«Треба провести вирішальний зв’язок із хибними рішеннями уряду і катастрофічними наслідками не тільки для української економіки, а й безпосередньо для інтересів українського народу, – написав він у доповідній записці, адресованому Януковичеві й Ахметову. – Це наголосить на тому, що Янукович не зробить такої колосальної помилки і має необхідні зв’язки в Росії, щоб виправити проблему, яку створили Ющенко і його команда».
Протягом наступних кількох років Манафорт поглибив свою співпрацю з Партією регіонів.
Він також розбудував ділові відносини з російськими олігархами, включно з Олегом Дерипаскою, мільярдером, який збагатів на металургійній промисловості Росії і давно вважається наближеним до Кремля. У квітні він опинився під санкціями США.
Дерипаска, як вважають, познайомив Манафорта з Килимником у середині 2000-х років, десь у ті часи, коли Килимник працював для московського представництва Міжнародного республіканського інституту США. Килимника звільнили з американської неурядової установи, коли дізналися, що він працює на Дерипаску.
Повернення Януковича
До 2009 року багато українців були невдоволені вже президентством Ющенка, країна залишалася в болоті економічної стагнації і корупції. В Януковичі, який у 2006–07 роках побував прем’єр-міністром, починали бачити життєздатну альтернативу. І Манафорт узявся відполірувати його образ і партійне послання.
На той час серед партнерів Манафорта були його давній заступник Рік Ґейтс і Тад Дівайн, який пізніше керував 2016 року президентською кампанією претендента-демократа, сенатора Берні Сандерза.
А до президентських виборів в Україні 2010 року Манафорт також залучив Адама Страсберґа, який працював над президентською кампанією сенатора-демократа Джона Керрі 2004 року.
За результатами голосування в лютому 2010 року Янукович переміг палку Юлію Тимошенко, яка на противагу йому виступала на цих виборах як «націоналістка». Манафорт тріумфував із цієї перемоги.
«Я проводжу кампанії останні 35 років, і ця буде на чолі переліку тих, що викликають найбільше задоволення», – написав Манафорт своїй команді після того, як Центральна виборча комісія України затвердила Януковича як переможця.
Один із електронних листів, долучених до документів суду, свідчить, що промову Януковича у вечір перемоги написав Дівайн. Виступ, за документом, мав назву «Новий початок для України».
Зусилля Манафорта також принесли плоди на парламентських виборах 2012 року – тоді Партія регіонів здобула гучну перемогу.
2 квітня 2012 року Ґейтс звернувся до Дівайна і ще двох політконсультантів із проханням знову стати до праці. «Шановні, – писав Ґейтс, – сподіваюся, у вас усе добре. Ми знову прийшли до часу, коли треба відкласти всю політичну роботу у США на користь найулюбленішої країни нас усіх – України».
Дівайн відмовився.
«Габсбурзька група»
Після перемоги на виборах Янукович почав виправляти відносини з Росією. Він також вжив заходів проти політичних супротивників, включно з Тимошенко – її 2011 року ув’язнили за звинуваченнями, що їх багато хто з оглядачів називав політично мотивованими.
Критика на Заході наростала, і Янукович, із допомогою Манафорта, намагався публічно виправдати справу проти Тимошенко.
Манафорт залучив на допомогу низку впливових європейських політиків, які мали виступати на підтримку влади України у Вашингтоні і Брюсселі. Пізніше їх назвали «габсбурзькою групою».
У доповідній записці Януковичеві 21 лютого 2013 року Манафорт написав, що «складові «габсбурзького» проекту довели дуже високу ефективність у стосунках із ЄС».
«Ключем до цих успіхів стало те, що учасники – важливі європейські лідери, яких вважають об’єктивними у ставленні до України, – заявив Манафорт. – Це дозволило їм висловлювати потрібну думку без помітної особистої зацікавленості, і це надало їхнім коментарям більше ваги і впливу».
Ці зусилля простяглися і на США, писав Манафорт: «Габсбурзька» команда також проведе низку заходів у березні і травні у Вашингтоні, що сплановані так, щоб змінити загальну риторику, спрямовану на Україну, але також і вплинути на чільних представників влади США через приватні зустрічі на найвищих рівнях».
«Серед цього будуть великі виступи, участь у важливих заходах і приватні зустрічі з чільними посадовцями США, включно з державним секретарем Джоном Керрі та іншими членами адміністрації», – додав він.
Робота Манафорта з «габсбурзькою групою» посідає важливе місце у другій кримінальній справі, яку підготував проти нього Мюллер. Її має розглядати суд у Вашингтоні.
Процес, що має початися у Вірджинії 31 липня, зосереджений на фінансових зловживаннях, а вашингтонська справа стосується звинувачень, що Манафорт не зареєструвався у США належним чином як іноземний агент, коли працював на Партію регіонів.
Манафорт і його колишній заступник Рік Ґейтс платили «габсбурзьким» діячам за те, що вони «займали прихильні до України позиції, в тому числі під час лобіювання у США», мовиться в обвинуваченні, яке було оголошене в лютому.
Обвинувачення також стверджує, що Манафорт і Килимник намагалися вплинути на двох свідків, обізнаних із роботою «габсбурзької групи», тим, що намагалися впливати на зміст їхніх свідчень, затримувати чи й не допускати їх.
Ґейтс раніше цього року визнав себе винним у відмиванні грошей, а також за іншими звинуваченнями, які висунула слідча група Мюллера, і погодився співпрацювати зі слідством. Цей крок створив додатковий тиск на Манафорта.
А Килимник, коли Радіо Свобода звернулося смс-повідомленням із проханням про коментар, відмовився. «Зітріть мій номер, будь ласка», – написав він у відповідь.
